Популізм італійської влади може призвести до непорозумінь з керівними органами Євросоюзу. Коаліційний уряд Італії погодив різке збільшення державних витрат, що означатиме збільшення дефіциту бюджету країни в розмірі 2,4% від ВВП. Такий крок не подобається Європейській комісії, оскільки Італія зобов’язалася зменшувати свій борг, який зараз сягає 131% ВВП країни (більший – лише у Греції). Пояснити, як це вплине на ситуацію в ЄС, "Апостроф" попросив кандидата історичних наук, експерта з італійської політики Вікторію Вдовиченко.
Що це означає?
Почну з того, що заява про збільшення дефіциту бюджету Італії мала стосуватися лише цільового рівня дефіциту на 2019 рік, однак урядовці та міністр юстиції Альфонсо Бонафеде пізніше заявили, що такий же рівень дефіциту буде зберігатися протягом трьох років до 2021 року.
Це при тому, що попередній уряд на чолі з Маттео Ренці прогнозував дефіцит у 2019 році на рівні 0,8 % ВВП та планував збалансувати бюджет вже у 2020 році.
Відповідно до ухваленого бюджету на 2019 рік, італійці матимуть можливість отримувати базовий дохід у розмірі 780 євро, якщо зможуть довести, що в іншому разі не мають економічної спроможності прожити. Крім того, новаторським є зниження пенсійного віку.
А якщо більш експертно?
Програма економічних дій уряду (італійською мовою – Documento di economia e finanze (DEF)) є важливим інструментом економічного планування уряду. У DEF фактично прописуються цілі економічної політики країни, оцінки ефективності державних фінансів та національної економіки й реформ, які уряд хоче запровадити. Він поділяється на три частини: 1) програму стабільності, 2) секцію аналізу та тенденцій державних фінансів та 3) національну програму реформ.
Показники та цілі розділу "Програма стабільності" визначені принципами Пакту стабільності та економічного зростання Європейського Союзу, де зазначені "цілі економічної політики та рамки економічного прогнозування" на наступні три роки. А розділ аналізу та тенденцій державних фінансів разом із Національною програмою реформ вказують на імплементаційний механізм країни з досягнення визначених цілей.
Щоб уникнути того, що вибір державної політики може поставити під загрозу стабільність всієї єврозони, було вирішено, що Європейська комісія має також стежити за бюджетами окремих держав-членів. Це стосується й Італії. Програма стабільності та Національна програма реформ повинні бути подані до Єврокомісії до 30 квітня, тоді як частина аналізу та тенденцій у державних фінансах вимагається лише відповідно до законодавства Італії.
Підтвердження введення базового доходу громадянина вже в наступному році прийшло разом із пропозицією оновити DEF 2019 року, на підставі якого Рада міністрів погодилася збільшити дефіцит бюджету до 2,4 % ВВП.
Отже уряд матиме достатньо ресурсів для проведення заходів згідно з законом про бюджет 2019 року і проголошених у коаліційному договорі "Ліги" та "Руху 5 зірок".
Хто й за що боровся?
Заплановане збільшення витрат є сміливим популістським кроком "жовто-зеленої" коаліції для виконання передвиборних обіцянок: скорочення податкового навантаження та встановлення мінімального (базового) доходу для громадян. Рушіями таких ідей були міністр економічного розвитку Луїджі ді Майо (лідер "Руху 5 зірок") та міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні (лідер "Ліги"). Вони прагнули подати проект бюджету на голосування до парламенту Італії, перш ніж відправити його Європейській комісії для затвердження.
Очільники "Руху 5 зірок" та "Ліги" перемогли в гострому протистоянні з міністром економіки Джованні Тріа, яке тривало від самого початку утворення коаліції та роботи нового уряду.
Луїджі ді Майо назвав цю угоду "історичним днем". "Ми зробили це! – сказав він. –Сьогодні ми змінили Італію! Уперше держава стає на бік громадян".
Після формування коаліції "Рух 5 зірок" продовжив обіцяти щомісячний дохід до 780 євро для малозабезпечених італійців. Натомість "Ліга" мала намір ввести єдиний податок. У результаті міністр Тріа заявив, що формування базового доходу "допоможе керувати соціальними наслідками процесу трансформації виробництва". Він також зазначив, що кроки щодо зниження пенсійного віку залучить на ринок більш молоду і кваліфіковану робочу силу.
За його словами, бюджет призведе до збільшення державних інвестицій, а податкова реформа, ініційована "Лігою", почнеться зі скорочення корпоративних податків у 2019 році, перш ніж поширитися на фізичних осіб у наступні роки.
Що далі?
Проект бюджету разом з обґрунтуванням економічної та фіскальної політики подають на розгляд парламенту Італії до 20 жовтня. Фінансування на його виконання треба затвердити до 31 грудня.
Запровадження такого бюджету точно веде Італію "курсом зіткнення" з ЄС, адже в жовтні офіційний Рим має представити свій проект бюджету і Європейській комісії. Це означає, що Єврокомісія може відхилити такий амбітний бюджетний план італійського уряду.
Однак Європейська комісія має й іншу опцію: вона може допустити такий дефіцит бюджету, адже італійський уряд представив програму економічного зростання разом із деякими фіскальними реформами. Тому європейців може зацікавити більше бажання реформ в Італії.
До 30 листопада Єврокомісія дасть першу відповідь на зміни в бюджетах держав-членів ЄС. Відповідно, лише після скликання Європейської Ради, яке відбудеться в середині грудня, комісія зможе ухвалити остаточне рішення щодо "італійського фіскального маневру" (орієнтовно навесні 2019 року), коли парламент Італії вже має затвердити його (остаточне рішення парламенту не пізніше 31 грудня).
Довгі перемовини триватимуть і надалі. Побачимо, чи зможе італійський уряд його реалізувати або ж порине в популістську риторику.
