Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що країна підтримує виключно українську формулу миру і сприятиме її реалізації. А пізніше турецький президент Реджеп Таїп Ердоган заявив, що Туреччина готова взяти на себе забезпечення роботи гуманітарного коридору для поранених у війні. Таким чином, Туреччина хоче взяти на себе роль регіонального лідера і добитися певних поступок від Штатів. Яка ж роль Ердогана у війні, які ключові цілі Туреччини та чому турки продовжують вести діалог з росією - своїми думками в етері Апостроф TV поділився політтехнолог ТАРАС ЗАГОРОДНІЙ.
Треба чітко розуміти одну просту річ – міністр закордонних справ Туреччини захищає виключно інтереси власної країни. Вони хочуть витягнути з нашої війни максимальні дивіденди для себе. І вони не наймалися захищати наші інтереси.
З самого початку війни Туреччина значно більше допомагала Україні у військовому плані. Ті ж "Байрактари" з’явилися в Україні ще до початку війни. А ударних безпілотників, окрім Туреччини, нам майже ніхто не постачає. Набої – так, гармати – так, техніка – так, а от ударні безпілотники – велике питання. Американці говорили, що будемо постачати, потім – не будемо постачати. І ми поки їх масово не бачимо. Це перше.
Читайте: Фальшива миротворчість: що задумав Путін і до чого тут Ердоган
Другий момент. Туреччина після початку агресії перекрила Босфор для заходу російських військових кораблів. Так, є доктрина Монтре, яка визначає правило проходження суден через Босфор. Так ось, це була суто політична воля Ердогана, тому що він не був зобов’язаний перекривати прохід військових суден через Босфор. Чому? Тому що за доктриною Монтре є такий термін, коли йде війна. Росія ж юридично не оголосила війну і якщо виходити з букви закону, Туреччина могла й не зупиняти російські військові кораблі. Тому це теж рішення Ердогана на нашу користь.
Більш того, Туреччина вже фактично прийняла Одесу і Одеську область в НАТО, коли вони фактично заявили, що беруть під охорону зернові коридори. Ми бачили, що росія нічого не може зробити з цим. Згадаймо формулювання, що Україна, ООН та Туреччина повідомили росію, що зернова угода продовжується. Тобто росіяни не змогли її зірвати.
Плюс Туреччина надає нам зброю - РСЗО, бронетехніку.
Дивіться: В Україні помітили новий варіант турецьких БТР Kirpi: відео та особливості
Що стосується російської частини. Так, вони вижимають з росії все, що завгодно. Це і знижки за газ і нафту. Фактично росія за власний рахунок будує атомну електростанцію на території Туреччини. Росія була змушена віддати Туреччині Лівію, фактично Сірію, плюс витісняють росію з Південного Кавказу.
В обмін на що? На те що Ердоган чесно обіцяв Путіну зателефонувати Зеленському і повмовляти його піти на якісь поступки. Цей абонемент оплачений. Але чому Туреччина, здавалося б, підігрує росії, постійно повторюючи тезу Кремля про перемовини? Бо вона хоче бути регіональним гравцем, хоче показувати Штатам, наскільки ми тут потрібні.
Взамін вони просять у тих же Штатів зняття обмежень на купівлю певних видів озброєнь. Історія з тими ж винищувачами F35, за які вони заплатили, але так їх і не отримали. І до речі, на Туреччину були накладені обмеження саме за стосунки з росією, коли вони закупили ЗРК С-400.
Україні треба розуміти, що Ердоган нам нічого не винен і виходити з цього. Тому і звучать неоднозначні заяви від нього. Треба також розуміти, що Ердоган також цікавий Заходу, зокрема як посередник, бо це ледь не єдина порядна людина, яка ще зустрічається з путіним.
Треба ще врахувати, що у Ердогана власна концепція тюркського світу на території Росії, до речі, на території України теж. Вони розглядають як тюркський світ Крим і територію Бесарабії, де живуть гагаузи.
Для України Туреччина робить багато. Але! Вона хоче бути газовим хабом Європи, змушує путіна переорієнтовувати газовий потік через свою територію, намагається стати газовим хабом для країн прикаспійського регіону, щоб вони експортували газ через Туреччину. Це, до речі, страшний сон для "Газпрому", тому що вони ніколи не хотіли, щоб туркменський газ з’являвся в Європі.
Тобто Ердоган веде гру на декількох шахівницях. А нам є багато чому повчитися у Туреччини – зокрема і в галузі ВПК, і в промисловості. Так, можна ставити питання певного авторитаризму, але там є вибори, а не диктатура – і є всі шанси, що Ердоган може програти наступні вибори.
