Крах режиму президента РФ Володимира Путіна почнеться з економічних процесів, але не варто чекати, що це станеться дуже скоро. Україні в цій ситуації необхідно провести трансформації в себе в країні, зокрема в економіці.
Таку думку висловив "Апострофу" експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай, коментуючи вибори президента Росії 18 березня.
Володимир Путін сам позбавив будь-яких ілюзій з приводу того, що вибори Путіна можуть бути виборами не Путіна, а президента Російської Федерації. Спочатку він обмежив кандидатів у президенти, які можуть балотуватися, потім він організував специфічні процедури агітаційного процесу, потім, в ході цього процесу, надав телепростір специфічним групам і переформатував електоральне поле, ну а потім, для більшої впевненості, сформував "під себе" виборчі комісії.
Таким чином, навіть якби російські виборці раптово прийшли та кинули би бюлетені не за Путіна, то переможцем все одно оголосять Путіна. Через це думаючі виборці взагалі не збираються на дільниці, намагаючись уникати цієї теми й не дискутувати в сім’ях, а решта прийдуть на виборчі дільниці як на свято. Там наллють, будуть фестиваль, гармошка, атракціон, народний ансамбль, і вони не надто задумуватимуться над тим, що це вибори. Вони думатимуть, що це планова зустріч, на яку треба сходити, щоб кинути бюлетень, відзвітувати сільському голові, меру, директору школи чи завідувачу поліклінікою: "Все нормально, ми бюлетень кинули!" Ну а далі можна йти займатися своїми справами.
Читайте також: Перші дані екзитполів і підрахунку голосів по виборах Путіна в Росії
Це дуже нагадує Радянський Союз. Різниця в тому, що в Росії не переслідуватимуть тих виборців, які на дільниці не прийдуть. Фактично, це єдине пом’якшення, яке відбулося в РФ з тих темних часів. Якщо раніше в СРСР переслідували тих, хто не приходив голосувати (і ще в бюлетені був тільки один кандидат), то тепер формально кандидатів багато, для того, щоб не наражатися на проблеми протестного голосування, влада не спонукатиме всіх прийти на дільниці, а планово організовує контрольоване голосування.
Жодних інтриг на цих виборах немає і бути не може. Якщо від самого початку Путін давав якісь приводи думати, що він влаштує вибори з інтригою, то одразу ж в ході виборчої кампанії зняв цю інтригу, допустивши не усіх кандидатів до реєстрації.
Такі кандидати, як Ксенія Собчак, Павло Грудінін, виконують функцію легітимації вибору. Для того, щоб показати Заходу видимість альтернативи, продемонструвати, що виборець мав можливість голосувати інакше, і, розуміючи, що ні Ксенія Собчак, ні Павло Грудінін, ні хтось інший не можуть мобілізувати виборців у Росії, влада допустила їх. З одного боку, це легітимізує волевиявлення, а з іншого - показує своєрідну "напівчесніть" для виборця самого Путіна.
Кандидати в президенти Росії 2018: Сергій Бабурін, Павло Грудінін, Володимир Жириновський, Володимир Путін, Ксенія Собчак, Максим Сурайкін, Григорій Явлінський, Борис Титов
Не стільки для того, щоб виборчі дільниці не були порожніми, тому що там, де дуже добре контрольований електорат, сама "Єдина Росія" і Кремль зможуть мобілізувати виборців, щоб вони масово пішли й проголосували за Путіна. А от там, де електоральна ситуація в нього не надто вигідна, вони зроблять так, щоби не було гарної мобілізації на виборчих дільницях. Питання в тому, щоби на виборчих дільницях навіть у прихильників Путіна не виникало підозри, що Путін узурпував владу: от, є ж у бюлетені пара інших кандидатів, причому неадекватних. Відповідно, точно треба голосувати за Путіна.
Російська ситуація з кандидатами в президенти створюється не лише безпосередньо на самих виборах. Задовго до їх проведення російська влада робить зачистку потенційних кандидатів: деяких політиків дискредитують, деяких фізично вбивають. Приклад тому - Борис Нємцов, який, очевидно, був би кандидатом у президенти від російської опозиції, якби він зараз був живий. Тому той список кандидатів у президенти, який сьогодні отримають росіяни у виборчому бюлетені, сформований не тільки напередодні самих виборів (кого дати від влади, кого від опозиції). Він формується задовго до оголошення виборів, коли Кремль просто здійснює тотальну зачистку російського політикуму й не дозволяє російським опозиційним політикам вести класичну політичну діяльність. Тому не дивно, що російський виборець отримує таке сухе, бідне меню в день голосування.
Володимир Путін втратив легітимність навіть не тоді, коли почав організовувати зачистку російського внутрішнього політичного простору, а тоді, коли став агресивно поводитися на світовій арені. Бо коли ми говоримо про поняття легітимності, питання "справжній цар чи ні" і чи сприймають його таким, має два аспекти: внутрішній і зовнішній. У внутрішньому аспекті Путін, незалежно від того, президент він чи прем’єр-міністр, є отим самим "справжнім царем". Бо росіянам в голові треба царя. А от у зовнішньому світі Путін перестав бути "справжнім царем", легітимним рукоподаваним лідером держави в момент розв’язання двох війн – в Україні та Сирії.
У цей момент він втратив легітимність, і як би він не провів вибори, навіть якби вони були справжніми, він все одно не був би легітимним. Тобто Путін втратив легітимність, і вибори йому не допоможуть. І це відобразиться на тому, як він поводитиметься і що робитиме як президент. На мою думку, будучи президентом, він намагатиметься вирватися з цієї пастки, в яку сам себе загнав. Він намагатиметься сторгуватися – сказати світові: мовляв, добре, я вже наробив справ, давайте тепер подумаємо, як це виправляти, бо всередині країни мене підтримують. А світ відходитиме від нього й не подаватиме йому руки, розуміючи, що він недоговороздатний, отже, немає жодного сенсу з ним домовлятися, він все одно нічого не виконає. Ось так і минатиме його каденція. Путін намагатиметься отримати домовленості, демонструючи готовність домовлятися, подібно до пізнього Олександра Лукашенка, який досі поводиться в такому дусі. А світ відповідатиме: ми тебе не чіпаємо, ми не завалили твою країну, не ввімкнули такий режим санкцій, щоб Росію накрило повністю мідним тазом, але й сидіти з тобою за одним столом і розмовляти на рівних теж не будемо.
Путін абсолютно повторив долю Лукашенка і перетворюється на російського Назарбаєва: пожиттєво, з відтягуванням термінів і хворобливим перебуванням при владі, коли фізичне здоров’я не дозволяє до кінця контролювати й розуміти ситуацію, та передачею реальних важелів влади своєму оточенню, яке безкінечно свариться між собою.
Ми побачили і в останню каденцію Путіна, як падали глави адміністрації президента, змінювалися міністри, віце-прем’єри, перестановки були величезні серед кола олігархів. І надалі буде ще більше таких процесів, адже що більше президент скидає на оточення різних оперативних справ - але при цьому держава залишається централізованою - тим більше сутичок відбуватиметься навколо президента всередині Кремля.
Те, що на виборах Путіна президентом стане Путін, ніяк не змінить розклад Путіна відносно України та світу відносно Путіна. Просто в певний момент з’явиться відчуття, наче, можливо, щось буде по-новому, а за кілька місяців стане зрозуміло, що все залишиться так, як було.
Затягнуте перебування Путіна при владі закінчиться для нього повним крахом. Зокрема, економічні пертурбації, які почалися в Росії (він не може закрити кордони в сучасному світі) завершаться тим, що російська економіка саме за Путіна й почне падати, особливо наприкінці каденції, яка розпочнеться після виборів 18 березня. Власне, це й стане вироком російському імперіалізму. Немає жодної формули та можливості залишати економіку, пов’язану зі світовим економічним простором, і при цьому одночасно будувати імперію. Це неможливо. Тим більше, це неможливо на уламках Радянського Союзу, де процеси почали грати в протилежну сторону. Тому часи Путіна стануть періодом, коли він намагався загальмувати природний розпад радянських процесів на території Росії. Але, незважаючи на затяжну президентську каденцію, він не зміг зупинити незворотній процес.
Я не думаю, що раптова смерть Путіна настане конкретно за цієї каденції. Протягом цього періоду розпочнеться його економічна криза: коли навіть ті люди, які вважали, що за Путіна добробут збільшився, почнуть відвертатися від нього та вважати, що Кремль не забезпечує економічного благополуччя навіть для тих, хто сьогодні піде й проголосує за Путіна.
Читайте також: В Росії заговорили про життя без Путіна, навіть сам він думає про це - приватна розвідка США
Гадаю, спочатку для Путіна розпочнеться така економічна смерть. А якщо він ще раз продовжить каденцію, може настати й раптова фізична смерть. І от після цієї раптової фізичної смерті за якоїсь наступної енної каденції, можливо, жоден наступник не зможе зробити те, що зробив Путін, – згребти все разом докупи й тримати в одних руках. Можливий, в тому числі, й розпад Російської Федерації. Можливі дуже неймовірні сценарії порівняно з тим, що ми маємо зараз, але це буде нескоро. Україні треба вчитися жити в реаліях того, що в найближчі роки Путіну вистачить фізичного здоров’я утримувати Росію вкупі, більше того, він продовжуватиме імперські агресивні дії, намагаючись ще поширити свій вплив і розширити кордони сучасної путінської імперії.
Перспектива змін в російському авторитарному стані доволі далека. Найближча перспектива – дочекатися, поки економічні процеси не стануть незворотними. Україна буде успішною, якщо за цей час вона зробить економічні трансформації. Якщо ж ми дочекаємося, коли криза в російській економіці стане дуже глибокою та ще більше потягне за собою Україну, це буде трагедією для нас.
