Ситуація в Білорусі не заспокоїться, поки самопроголошений президент країни Олександр Лукашенко не піде у відставку. Будь-які спроби силовиків придушити протести не допоможуть Лукашенку прибрати людей з вулиць - навпаки, це ще більше загострить протестний рух. Що стосується переговорів влади з опозицією, то Лукашенко на це просто не здатний. Він веде діалог з білоруським суспільством кийками, гранатами, гумовими кулями і арештами. Про це в ефірі Апостроф Live розповів білоруський журналіст ВАЛЕРІЙ КАЛИНОВСЬКИЙ.
- Що відбувається в Білорусі зараз? Чи готовий Лукашенко до діалогу з опозицією?
- Ось, кажуть про розмову Помпео з Лукашенком. Насправді там був лише один інтерес Сполучених Штатів до Білорусі – це звільнення політв’язня Віталія Шклярова, громадянина США. І це дуже важливо для цієї країни. Решта – це вигадки, не більше. А щодо круглого столу з опозицією – він же відбувся. Зараз всі білоруські лідери перебувають у тюрмах, більш сотні кримінальних справ, 15 тисяч заарештованих протягом цих місяців – ось і діалог йде.
Олександр Лукашенко веде діалог з білоруським суспільством кийками, гранатами, гумовими кулями, арештами. Ті ж медики вийшли з кардіології. Навіть найкращих фахівців беруть в кутузку і везуть. Неможливо висловити якусь думку, який може бути діалог? Це фікція, ця Конституція і ці вибори – також.
- Час ультиматуму вийшов, почався загальнонаціональний страйк. До чого він може призвести?
- Проходять окремі страйки. На деяких підприємствах окремі працівники, окремі цехи оголошують страйк. Це відбулося на "Гродно Азоті", це відбулося на окремих підприємствах Мінська. Але це не загалом підприємства, бо вони працюють, ресурси для роботи в них є. Тобто це окремі люди виявляють своє бажання. Наприклад, медики не можуть страйкувати, тому що є здоров’я людей. Вони звернулися з таким закликом: 2500 білоруських медиків вимагають нових виборів та звільнення політв’язнів, повернення Білорусі до демократичного шляху розвитку. Скажімо, учителі теж не можуть влаштувати страйк. Тобто це така кампанія спротиву.
Якщо говорити про страйки, то в Білорусі не створили для цього умов. Страйк – це інструмент для демократичних держав, а не авторитарних. Як тільки робітники заявляють про свої права, тут же на них накидаються адміністрація, КДБ, МВС. Їх заарештовують, везуть до відділків, погрожують звільненням. Ось заявили про страйк шість працівників "Білорусьнафти", а сьогодні вже їх звільнено. Те саме на інших підприємствах відбувається. Це не страйк, його неможливо зробити в умовах сучасної Білорусі.
- Але ж неможливо звільнити всіх. Буде ж якийсь діалог? Зараз влада виграє в тому, що в неї принаймні є лідер – це Лукашенко. А в опозиції лідера наразі немає, це теж поразка.
- У Білорусі щойно з’являється лідер, він одразу потрапляє за ґрати. Це Микола Статкевич, це Павло Северинець, це Віктор Бабарико тощо. А якщо вони не потрапляють у в'язницю, то вони вимушені тікати за кордон, як Павло Латушко, як Світлана Тихановська. Це зовсім нерівні умови, влада не виявляє ніякого бажання до діалогу.
Координаційна рада, яку створила Тихановська, мала якийсь діалог почати: чому так пройшли вибори, чому були фальсифікації, які є факти, як провести нормальні вибори. Лукашенко наказав відкрити кримінальну справу, її відкрили, і слідчий комітет так веде цю кримінальну справу, наче це зазіхання на владу. То який може бути діалог, якщо на пропозицію діалогу та обговорення проблем влада відповідає лише репресіями?!
- Чим все це може завершитися? Якщо згадувати Євромайдан, Революцію Гідності, було велике занепокоєння, особливо коли почалася війна в Україні. Тут наразі ми не бачимо ніякого занепокоєння, іде якесь обговорення ситуації, констатуються факти, що є побиття демонстрантів і все.
- Це, звичайно, вирішить не Помпео і не Путін, це вирішить білоруський народ, що йому робити. Білоруський народ об’єднався, скоординувався в окремих мікрорайонах, навіть в окремих будинках. Напруження в народі далі продовжується, а влада своїми репресивними діями лише його підсилює. Як далі це буде розвиватися, прогнозувати не беруся, тому що неможливо прогнозувати цю ситуацію.
Що буде далі робити Лукашенко, які помилки він зробить разом зі своїми репресивними органами? Як люди реагуватимуть на це, чи підуть вони далі на загострення? Але я думаю, що до відставки Лукашенка ситуація в суспільстві не заспокоїться. Можна ще приглушити, придушити, але краще провести нові справедливі вибори.
- Чи дійде взагалі до цієї відставки, тому що ми говорили про те, що важливо не змінити президента, а змінити саму систему на більш демократичну.
- Це один з варіантів, але немає сенсу вірити в Лукашенка, який 26 років авторитарно керує країною, що він якось зміниться. Немає зовсім довіри до Лукашенка і пропонованої ним конституційної реформи. Це імітація, щоб зберегтися при владі і далі придушувати народ.
