Незважаючи на встановлене перемир'я, 12 грудня, в Нагірному Карабаху поновились бойові дії в селах Хцаберд і Хін Тахер в Гадрутском районі. Як пізніше з'ясувалося, кожна зі сторін конфлікту вважала дані населені пункти зонами свого впливу, а росіяни, які зайнялися "миротворчістю", раз у раз міняли карти своєї присутності. "Апостроф" розбирався, з чим пов'язана така "чехарда" позицій російських силовиків.
До листопада цього року Гадрутський район входив до складу невизнаної Нагірно-Карабахської республіки (НКР), але в ході військових дій, що тривали з 27 вересня до 10 листопада 2020 року, азербайджанські військові зайняли майже всю територію району. Відповідно до тристоронньої угоди, укладеної за участю Москви, яка зупинила військові дії, сторони повинні були "зупинитися на займаних ними позиціях". Але незважаючи на те, що в Карабах були введені російські військові, карта проведення "миротворчої операції" за минулий місяць кілька разів змінювалася і уточнювалася.
Села Хцаберд і Хін Тахер за підсумками військових дій залишалися під контролем вірменських сил, однак на картах росіян вони віднесені до азербайджанської зоні. Увечері 12 грудня російське Міноборони уточнило кордону проведення миротворчої операції, і на новій карті села були віднесені вже до зони контролю вірменської сторони.
Як стверджує вірменська сторона, 12 грудня азербайджанці почали бої, попередньо вимагаючи покинути згадані раніше села. У свою чергу, в Баку заявляють, що в околицях селища Гадрут в Карабаху проводилася "антитерористична операція", оскільки "вірменські збройні загони не покинули територію, а створили бойові позиції і в останні дні зробили терористичні, провокаційні та диверсійні дії".
У понеділок, 14 грудня, до Хцаберду і Хін Тахера додалося ще два села, належність яких почала оскаржувати азербайджанська сторона. Це розташовані в Шушінському районі Хін Шен і Мец Шен. Потім в села прибули росіяни та встановили там новий спостережний пункт.
Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян вже поклав частину провини за те, що сталося в Хцаберді і Хін Тахері на росіян. За його словами, азербайджанська атака почалася, коли російські силовики ще "не встигли встановити свої спостережні пункти в цих селах". "Чому на момент нападу миротворці не були розміщені там - це матеріал для окремого обговорення і аналізу", - заявив Нікол Пашинян.
Російські війська в Нагірному Карабаху
Як вважає політолог вірменського аналітичного центру "Орбелі" Андранік Ованесян, азербайджанські війська, користуються внутрішньополітичною кризою в Вірменії і Карабаху для того, щоб продовжувати забирати території. При цьому винуватим експерт вважає Пашиняна.
"Республіка Вірменія знаходиться в глибокій кризі - соціально-політичній, морально-психологічній, економічній і навіть ціннісній. Всі ці проблеми накопичувалися після державного перевороту в Вірменії в 2018 році і приходу до влади сил, для яких інтереси зовнішніх акторів превалюють над національними інтересами. Очевидно, що вся відповідальність за поточні процеси лежить на діючому режимі в особі прем'єр-міністра Нікола Пашиняна", - зазначив він в коментарі "Апострофу". За його словами, влада Вірменії з низки спірних питань йде на односторонні поступки, що викликає безліч питань у вірменській громадськості.
Втім, це лише одна з позицій. У вірменському суспільстві в результаті поразки в Карабаху спостерігається поляризація суспільства, чим користуються політики. Зокрема, опоненти, що представляють стару владу, почали влаштовувати акції протесту, вимагаючи відставки Пашиняна.
Проте, внутрішньополітична криза є цілком зрозумілим наслідком геополітичної гри. І спроб Москви розхитати ситуацію в Вірменії. Як вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко, ситуація з "чехардою" позицій російських миротворців пов'язана з одним із завдань росіян, які не хочуть домовлятися з Пашіняном. Метою було або послабити його уряд або - в ідеалі - привести нові еліти до влади в Вірменії.
"Справа в тому, що незважаючи на всі геополітичні інтереси, Росії не близька ідея співпраці з урядами, які прийшли після кольорових революцій. Тому росіяни використовують залежність Вірменії, в тому числі для зміни уряду, і Пашіняну буде дуже складно втриматися при владі. Навіть в моменти, коли Пашинян буде думати, що небезпека минула і ситуація стабілізувалася, можуть повторюватися подібні ситуації як у випадку з селами в Гадрутському районі, оскільки Росія буде показувати, наскільки Вірменія залишається вразливою і як важлива роль російських миротворців в регіоні", - вважає Микола Капітоненко.
Нікол Пашинян
Водночас, експерт відзначає, що в ситуації, що склалася, єдина надія у вірмен - це Росія, і все буде залежати від Кремля, оскільки війна показала, що співвідношення сил сильно на користь Азербайджану, а Баку виграв боротьбу за союзників.
"У разі якщо Азербайджан з якихось причин буде продовжувати наступ, то вірменам найближчим часом не на що сподіватися, а тому Єревану потрібно буде домовлятися з Москвою про умови співпраці, а саме: що росіяни там захищають, за що несуть відповідальність, який обсяг допомоги можуть надавати в тих чи інших ситуаціях і в які терміни. Для Вірменії вкрай важливо щоб пропала ця "туманність" щодо підтримки, яка була пов'язана з ОДКБ, а саме коли Росія використовувала формальності щоб не втручатися повномасштабно, в той час як вірмени, очевидно, розраховували на підтримку Москви як союзника. Тому Вірменії потрібно вирішити цю проблему в першу чергу, і якщо вдасться домовиться про умови, на яких Росія буде підтримувати вірменську сторону, то Азербайджан, навіть з підтримкою Туреччини, не ризикне продовжувати далі підвищувати ставки", - вважає експерт.
Однак, як раніше зазначав Микола Капітоненко, найімовірніше, такі домовленості будуть можливі тільки після відставки Пашиняна, через його неугодність Кремлю.
А поки в Карабаху буде "підгорати". А "миротворчі сили" з Росії будуть додатковим дестабілізуючим фактором в і так неспокійному регіоні.
