Російський президент володимир путін готовий до застосування ядерної зброї. Кремлівський диктатор реально хворий, через що не завжди розумно сприймає ситуацію та приймає адекватні рішення. Стан його здоров'я, а також провали на українському фронті цілком ймовірно приведуть до передачі влади у Кремлі, але це відбудеться згодом. У Москві навіть є кандидат на заміну путіну, але його ще має підтримати міжнародна спільнота.
Що криється за заявами росії про можливість застосування Україною "брудної бомби"? Чи наважиться путін віддати наказ про застосування тактичного ядерного озброєння та на який шантаж ще може піти російський диктатор? Хто може замінити путіна та про настрої у російському суспільстві? Про це в ефірі Апостроф TV розповів російський історик, політичний аналітик, публіцист і громадський діяч ВАЛЕРІЙ СОЛОВЕЙ.
– Путін провів чергову нараду з постійними членами Ради безпеки рф. Після останнього засідання Радбезу кремлівський диктатор оголосив про анексію чотирьох українських регіонів, а чим наповнене інформаційне поле росії після чергової наради?
– Масової реакції, як минулого разу, не було. Адже логіка ескалації вже визначена. Вся ця історія дзвінків Шойгу і Герасимова західним візаві про "брудну бомбу" – це підвищення ставок, ескалація та тиск на Україну і західних союзників, аби ті своєю чергою натиснули на Україну. Все поки що знаходиться у вербальній площині, у площині риторики. Хоча, на жаль, може перейти в практичну площину.
Читайте: Захід сказав Путіну, що йому зроблять і він піджав хвіст — Андрій Піонтковський
– Що ви маєте на увазі, коли говорите про практичну площину? Чи не про ядерну атаку?
– Так, цей варіант цілком робочий. У російського президента є величезне бажання використати тактичну ядерну зброю. Не знаю, в якому вона стані, але думаю, що радянські зразки у пристойному стані. Хоча у жовтні було проведено сім випробувань нових систем – і всі вони були неуспішними. Але є ефективна радянська зброя. Артилерійські системи, що їх Росія використовує на війні з Україною – це якраз старі радянські системи, і вони працюють.
– Чи розуміє путін, що це фактично постріл собі в голову? Адже увесь Захід означив, що це червона лінія. Навіть його партнери – Китай та Індія – сказали, що той ракетний обстріл України, який влаштувала Росія – це вже за межею.
– Багато таких застережень путін чув ще до 24 лютого, але він в них не повірив. Він і зараз в них не вірить. Він схильний вважати, що помірне застосування тактичної ядерної зброї виявиться тим золотим ключиком, що відкриє двері до перемоги над Україною. Перемога для нього – це не те що було 24 лютого, а лише контроль над тими територіями, які Росія захопила, і укладення мирного договору. Путін не те що не боїться реакції Заходу, він перебуває у такому фізіологічному стані, що її просто ігнорує. Це питання патології його свідомості. Якби воно у медичному сенсі не було патологічним, він би не прийняв рішення щодо конфронтації з Україною 24 лютого, мобілізації та багатьох інших.
– Це діагноз? Відомий факт?
– Це вже ні для кого не є секретом, принаймні у московському істеблішменті. Судячи з його поведінки, все більше фактів свідчать на користь цієї теорії. Ще раз повторюю – це не в побутовому сенсі, коли ми говоримо, що людина поїхала дахом, а саме в медичному. Він знаходиться в такому стані та приймає такі ліки, що не завжди адекватно сприймає ситуацію і ухвалює адекватні рішення. Військові відмовляли його перед 24 лютого наступати на Україну, і перед 21 вересня, коли він оголосив мобілізацію, вони й зараз його відмовляють. Але це нічого не змінить. Він їх не послухає.
– Чи допускаєте ви зміну режиму в рф на тлі невдач з Україною та проблем зі здоров’ям у путіна?
– Зміна ця без сумніву відбудеться, але не найближчим часом. Російський істеблішмент насправді хоче, щоб влада перейшла до інших рук – більш реалістичних та помірних. Але в російській еліті немає жодного розколу. Є конфлікти й напруженість, але розколу й змови немає. Це не значить, що цього не станеться, але явно не зараз.
– Якщо говорити про передачу влади та про наступників – які прізвища звучать частіше? У нашому інформаційному полі звучать імена Мішустіна, Пригожина, Кадирова. Які амбіції мають ці люди та чи є ймовірність, що хтось із найближчого оточення путіна всадить йому ніж у спину?
- Ані Кадиров, ані Пригожин ніколи в жодних планах не розглядались як наступники путіна. Мішустіна розглядали торік, особливо навесні 2021 року. Зараз претендент номер один – Дмитро Патрушев, син Миколи Патрушева. Претендентами, але не такими сильними, як Патрушев, можна розглядати Мішустіна та Собяніна. Може, хто іще хоче, але ці люди будуть зараз про це мовчати для збереження життя та свободи.
– Патрушев – це представник силового блоку, наскільки я розумію?
– Ви маєте рацію, але в нас силовий блок – це не чекісти плюс військові, це самі чекісти. В них напружені стосунки з тими самими військовими. Але на групу Патрушева орієнтуються кілька російських силовиків. Там є кілька фракцій, тобто це не єдина корпорація, більшість силовиків і частина цивільних еліт. Для еліт група Патрушева виглядає неприйнятною.
Цікаво те, що в консультаціях, які влітку проходили між росією та США, також називалось прізвище Патрушева. Мова була про те, що росія готова до гнучкої позиції по Україні. Я б навіть сказав – доволі гнучкої, і такої, що дуже відрізняється від заяв, що звучать сьогодні. Але навряд чи американці в це повірили. Але щоб легітимізувати перехід Патрушева, потрібна якщо не міжнародна підтримка, то хоча б відсутність міжнародного тиску. Думаю, група чекістів готова піти на багато що.
– Але станом на зараз жодного транзиту влади не відбувається?
– Підготовлені деякі речі для цього транзиту. Зокрема, передбачалось що колективним керівництвом стане Державна рада, і вона укомплектована. Не знаю, хто туди входить. Мені сказали, що це дуже невеликий орган. Він запрацює, коли путін дасть згоду. Він влітку сказав, що в жовтні-листопаді цей процес запустить. Зараз, судячи з усього, він хотів би його відтермінувати. Але він не може відтягувати дуже довго. Він це розуміє. А якщо застосує ядерну зброю, то це може стимулювати певні дії з боку деяких груп серед еліти.
– Що ви думаєте про "брудну бомбу"? Що криється за цими заявами?
– Всі ця історія з "брудною бомбою", яку начебто готує Україна – це легітимація ескалації, щоб або завдати удару тактичною ядерною зброєю, або використати інший спосіб. Можуть тиснути на Захід, наприклад, можливістю ударів по Рівненській АЕС. Мовляв, Україна готує брудну бомбу, і наша задача завдати превентивного удару. В Радбезі рф знову заговорили про біолабораторії в Україні, які треба перевірити. Думаю, так само росія запропонує шукати хімічну зброю в Україні.
– Ви казали, що путіну треба, щоб усі були пов’язані та несли відповідальність. Чи вдається зараз йому розподілити цю відповідальність на всю росію, чи російському президенту доведеться самому нести ношу аутсайдера на міжнародній арені?
– Звісно, російська еліта хоче, щоб за все відповідала одна людина. Путін дотримується іншого принципу, який свого часу сформулював відомий доктор філософії: "Разом ішли – разом висимо" (цитата належить Йозефу Геббельсу, - "Апостроф"). Тому путін призначив прем’єра Мішустіна відповідальним спеціальної координаційної ради за проведення військової операції. Туди ж він включив і Собяніна. На засіданні Радбезу 21 лютого принцип колективної відповідальності був продемонстрований публіці. Щодо російського суспільства, то воно не у захваті від того, що відбувається. Значна частина проти. Але суспільство не протестує. Протестують ті, хто втік із країни. Це звучить дивно, але це така російська форма спротиву, я називаю її пасивний протест. Інші просто спостерігають. Їх мобілізують, і вони йдуть, хоч їм це не подобається. Матері й дружини, які втрачають своїх синів і чоловіків, проклинають Україну та українців. Жіночого протесту немає, хоча не виключаю, що він найближчим часом з’явиться.
– Настрої, які ми спостерігали в окремих регіонах, можуть перерости в щось більше і розростись на всю територію рф?
– У містах-мільйонниках мобілізацію проводять не так активно, як у селах та малих містах. Хоча пітерський губернатор поводить себе не так розумно, як московський мер, тому в Москві багатьох не мобілізують. І взагалі вказівка така, що великі міста чіпати по мінімуму. А в селах і малих містах чоловіків висмоктують, немов пилососом. Схоже на Велику вітчизняну війну, коли залишались по селах самі жінки, діти та старі.
– Чи допускаєте варіант, що на якомусь із рівнів перестануть виконувати накази путіна? На якій ланці це може відбутись?
– Це відбудеться пізніше, коли буде дезінтеграція влади. Але це станеться не раніше наступного року.
