В росії відбулося знакове повернення генерала Олександра Лапіна, якого кілька місяців тому звинуватили у фіаско російських окупаційних військ на Харківщині. Попри ганебну поразку Лапіна призначили на посаду начальника головного штабу сухопутних військ зс рф. Це кадрове рішення вчергове загострило протистояння між так званими вежами Кремля. Лапін є людиною міністра оборони рф Шойгу, а його чи не найбільший внутрішній ворог - керівник ПВК "Вагнер" Пригожин. Що стоїть за клановою боротьбою в росії і хто має більше м'язів і сил - своєю думкою в етері Апостроф TV поділився політтехнолог ЯРОСЛАВ МАКІТРА.
Генерал Лапін є людиною групи Шойгу-Герасимов. Свого часу, після поразки військ рф на Харківщині, проти Лапіна багато виступали керівник Чечні Кадиров, представники ПВК "Вагнер" і багато різних російських так званих воєнкорів і блогерів.
Тоді він фактично був усунутий. Але його призначення зараз – нехай і не на фронтову посаду, але доволі хлібну, яка дозволяє себе непогано відчувати у кремлівських реаліях – є свідченням того, що угруповання Шойгу-Герасимов не здається і зберігає серйозний вплив.
Читайте: У Росії готують транзит влади: Пригожин назвав місяць
Якщо раніше були розмови, очікування того що Пригожин з Кадировим зможуть посунути Шойгу, то зараз про це говорити марно. Повернення Лапіна якраз і є підтвердженням цього. Показовим дзвіночком того, що Шойгу зберігає свій вплив і не все так гладко у Кадирова і Пригожина, є те, що перед новим роком, коли було нагородження так званих героїв рф, то там були присутні безпосередньо Шойгу, Герасимов і інші люди цього крила, і не були жодним чином представлені ніхто з тих, хто критикує їх на даному етапі. Водночас зараз можна очікувати нову порцію критики опонентів Герасимова і новий виток внутрішньовидової боротьби в росії, яка дуже жорстко триває вже декілька місяців.
Очевидно, що збудована система російської владної верхівки – тобто певний конгломерат бізнесу. Бандитів і спецслужб – до війни публічно функціонувала як єдиний механізм. Але на тлі війни, поразок на фронті і дуже неоднозначних дій ці конфлікти, які ми бачимо сьогодні, почали вилазити назовні. Тому і з’являються ті групи впливу, так звані башти Кремля, які зараз себе чітко проявляють. Звичайно, що погіршення ситуації на фронті лише детонуватиме ці конфлікти. А очікувані поразки росіян на фронті й надалі впливатимуть на внутрішню кремлівську кухню.
Ось буквально днями ціла низка російських блогерів з погрозами на рівні матюків накинулась на Гіркіна-Стрєлкова, який також за словом в кишеню не лізе. Тобто там після кожної поразки рівень конфронтації лише набирає обертів і масштабів. У Кремлі зараз немає контролю за тими ж воєнкорами чи їхнім інформаційним простором.
Що стосується протиставлення Лапіна Суровікіну, який його замінив після поразки на Харківщині – це сигнал того, що Шойгу зберігає позиції і йому було принциповим залишати на знакових посадах своїх людей. Так, вони не впливають безпосередньо на фронт, але поруч з Шойгу. А от Суровікін зараз отримує дуже багато критики, його називають грозою трансформаторів, хоча раніше на нього покладали багато надій, придумували йому такі епітети на кшталт Армагеддон і тому подібне. А зараз з нього багато хто стібеться, бо все на що він виявився здатним – це бити по трансформаторах. Його позиції однозначно послабшали і почалося це після їхньої втечі з Херсону. Вони можуть скільки завгодно розказувати про великі успіхи і вдалі перегрупування – але є факт.
Читайте: Стрибок у кущі: чому Путін сховався від "дорогих" росіян
Ще один елемент того, що Шойгу відвойовує позиції – це посилення ролі ПВК Патріот. Але тут річ не лише в Шойгу. Зараз кожен, хто має ресурс в росії, намагається забезпечити себе такими приватними арміями.
Свого часу у 2014 році в Україні було щось схоже. Коли у нас була слабка армія, і багато хто формував фактично приватні батальйони. І ми мали з цим багато проблем, допоки не було встановлено єдине армійське управління. А росія пішла у зворотному напрямку – від професійної армії вони зараз переходять до таких окремих підрозділів. І кожен, хто бачить чи хоче бачити якесь для себе майбутнє в росії, намагається сформувати такого роду підрозділ. Щоб і захищати себе, і мати можливість впливати на ситуацію. І на сьогодні у росіян виникла дуже серйозна проблема з кадровими військовими – ми винищили величезну кількість і офіцерського складу, і вищого керівництва. Але вони це не виправляють, а навпаки – кадри йдуть у ПВК. Це також відіграє свою роль у послабленні російської армії.
Читайте: Над Шойгу вже сміються: експерти ISW зробили висновки з ударів по "Енгельсу"
Що стосується Кадирова, то варто згадати, що на початку війни його прізвище взагалі боялися озвучувати вголос. Навіть путіна менше боялися. І дуже часто лякали незгодних з російським режимом прізвищем Кадирова. Але робити героя з чеченця - це дуже непросто і складно, та й не вписувалося у повістку Кремля. Той же Пригожин вписався елементарно, бо його стиль поведінки повністю відповідає російським гопникам, які фактично ведуть верх у внутрішньовидовій війні і очолюють війну з Україною. Наприклад, формування армії зеків, їх стиль спілкування, управління, навіть ведення військових дій. Вони такі прямолінійні, мат на маті, з пляшкою горілки тощо - типові росіяни. І якщо на початку війни ми пам'ятаємо кадировців, то зараз досить швидко так звані прості росіяни замінили кадировців на війні. Така сучасна гопницька росія.
Кадирова засунули на другий план. Ба більше, за останні півроку, якщо не помиляюся, Кадиров зустрічався з путіним лиш одного разу. І там був цікавий момент - путін стояв на відстані 10 метрів від Кадирова, а той подавав це як велику зустріч. Це свідчить про те, що зараз він не входить у близьке коло путіна. Зараз Кадиров, втім як і раніше, орієнтується на керівника росгвардії Золотова. Це ніби як окрема лінія групи управління.
