Конституційні зміни, які ще належить затвердити на всенародному референдумі, практично зосереджують всю владу в руках президента Туреччини. Опитані "Апострофом" експерти високо оцінюють імовірність того, що громадяни країни підтримають реформу. Однак від цього негативні тенденції у суспільстві нікуди не подінуться. У Туреччині зростає взаємна недовіра між прихильниками різних політичних груп, а складна економічна ситуація тільки сприяє зростанню громадського невдоволення.
Рівно 96 років тому, 20 січня 1921 року, Туреччина прийняла свою першу конституцію. Її текст підготували Великі національні збори Туреччини, тобто парламент країни, обраний після розпаду Османської імперії після закінчення Першої світової війни. Мустафа Кемаль Ататюрк, який в 1923 році став першим президентом новоствореної республіки, тоді був головним організатором підготовки до прийняття першої конституції. З її ратифікацією джерелом влади в Туреччині, замість султана, став народ.
Нова Конституція Туреччини
21 січня 2017 року турецький парламент підтримав зміни до конституції країни, з вступом в дію яких мрія Реджепа Тайіпа Ердогана правити не як президент, але як султан, здійсниться. Новий головний документ країни, якщо буде затверджено на референдумі, наділить президента Туреччини винятковими повноваженнями.
Починаючи з середи 18 січня, після трьох тижнів дискусій в парламенті, законодавці голосували окремо за кожну з 18 статей пакета реформ. В суботу парламентарії проголосували за останні 7 змін в тексті Конституції. Їх підтримали 339 депутатів, тим самим відкрили шлях для затвердження проекту на всенародному референдумі.
Правлячу Партію справедливості і розвитку (AKP) в парламенті представляють 317 депутатів. Отримавши підтримку опозиційної Партії націоналістичного руху (MHP), яка має 39 місць, Ердоган забезпечив собі необхідний мінімум. Президенту була потрібна підтримка не менше 330 з 550 депутатів. А якби реформу підтримали більше 367, Ердоган мав би право затвердити зміни особисто, хоча раніше він стверджував, що і при такому результаті буде вимагати проведення референдуму. У нинішніх умовах у нього був вибір: відправити статті на доопрацювання або ж запропонувати проголосувати за них народу країни. Що він вибрав, відомо. Тим більше що ситуативні союзники з Партії націоналістичного руху виступали саме за цей варіант.
Всенародний референдум, як очікується, відбудеться в квітні. Точну дату назвуть після підписання поправок Ердоганом (для цього він матиме 15 днів) — їх президенту повинні представити 23 або 24 січня. Правляча AKP і націоналістична MHP Девлета Бахчелі проводитимуть кампанії на підтримку змін. Кампанію "Ні" готують кемалісти з Народно-республіканської партії (CHP) і прокурдська Демократична партія народів (HDP).
Влада в руках президента
Головні зміни конституційної реформи стосуються повноважень президента Туреччини. Після оновлення Конституції президент зможе призначати і звільняти міністрів, при відсутності посади прем'єра стане главою виконавчої влади, другим за рангом — віце-президент.
Буде скорочено кількість членів вищої ради суддів і прокурорів з 22 до 12 осіб, і його очолить міністр юстиції. Президент зможе призначати п'ятьох його членів, трьох вибиратиме Верховний суд, двох - парламент, і ще одного - Державна рада.
Якщо проект змін підтримають громадяни країни, президентські і парламентські вибори в Туреччині будуть проходити в один день. Число депутатів Великих національних зборів буде збільшено з 550 до 600 народних обранців, а віковий ценз для них зменшено з 25 до 18 років.
Президент, як і депутати, буде обиратися на п'ятирічний термін, замість чотирирічного, а також зможе залишатися членом партії. Якщо ж турецький лідер побажає залишитися на другий термін, йому знадобиться лише згода парламентарів. Ці зміни вступлять в силу після наступних президентських виборів в 2019 році. Таким чином, теоретично Ердоган зможе перебувати на посаді президента навіть до 2029 року, а не до 2024-го, "відслуживши" ще два терміни по п'ять років.
Також президент зможе пропонувати план бюджету, за власним бажанням призначати перевибори до парламенту і вводити режим надзвичайного стану, що цілком зручно під час війни з курдами, яких керівництво країни поголовно називає терористами. Злочини, імовірно скоєні президентом, будуть розслідуватися лише після того, як за це проголосує абсолютна більшість депутатів, і по кожному випадку потрібно буде не менше 340 голосів.
За словами прем'єр-міністра країни Біна Йилдирима, конституційна реформа дасть Туреччині можливість посилити боротьбу проти тероризму, і тим самим "принесе стабільність і сильний уряд". Прихильники змін стверджують, що нова турецька політична система буде схожа на американську або французьку. Критики ж впевнені, що вона дасть Ердогану одноосібну владу в країні.
Де-юре, звичайно, нова Конституція не робить Ердогана султаном, бо не дарує йому всю владу. Однак і в нинішніх умовах парламентської республіки президент, який швидше має представницькі функції, є головною фігурою в країні. А за допомогою декретів, прикриваючись введенням в середині 2016 року надзвичайного стану після спроби перевороту, йому і зовсім вдалося розширити свої повноваження.
"Зрозуміло, Конституція в такому вигляді дуже широко закріплює повноваження президента. Ніякої американської моделі на практиці, звичайно, в Туреччині не буде. Влада зосередиться ще більше в руках президента. Може бути, це навіть призведе до повного нівелювання опозиційних партій, або створить серйозний тиск на опозицію", — поділився думкою з "Апострофом" тюрколог Олесь Кульчинський. Він додав, що президент в нових умовах зможе в значною мірою нехтувати парламентом, оскільки не буде посади прем'єр-міністра.
Чого очікувати від референдуму
Заяви Ердогана, схоже, свідчать про те, що він не сумнівається в сприятливому результаті референдуму, на якому достатньо буде отримати 51% голосів громадян. Нещодавно в Анкарі пройшли нечисленні народні протести проти змін до конституції. Після цього одразу на місяць заборонили проводити масові акції в столиці.
Як сказав "Апострофу" посол України в Туреччині (2008-2016), а нині посол з особливих доручень МЗС Сергій Корсунський, конституційні зміни, схоже, підтримають на референдумі: "Про це свідчать опитування громадської думки, а також досить значна підтримка, яку особисто президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган має в турецькому суспільстві ".
Обережнішими в своїх оцінках були інші спікери, але і вони схиляються до того, що громадяни Туреччини підтримають реформу. На думку тюрколога Олеся Кульчинського, багато що залежатиме від того, чи зміниться до референдуму позиція Партії націоналістичного руху, яка підтримала поправки в під час голосування в парламенті.
"Якщо прикинути приблизне співвідношення прихильників AKP і інших партій, воно, може бути, навіть 50 на 50, з коливаннями в ту або іншу сторону. Все в значній мірі буде залежати від позиції націоналістичної партії. Але навряд чи націоналісти підуть в опозицію до влади. Швидше за все, в AKP знають, що роблять, і "пропхнуть" зміни і на референдумі", — припустив Кульчинський.
"Важко щось спрогнозувати, — міркує екс-генконсул України в Стамбулі Богдан Яременко. — Зараз суспільство турецьке розділене, але, з іншого боку, влада в інформаційному плані має деяку монополію. AKP і президент Ердоган досить вміло маніпулюють громадською думкою і направляють інформаційні потоки. Будь-яке голосування або референдум — це лотерея, але, звичайно, докладуть значні зусилля і така можливість (що реформу підтримають, — "Апостроф") існує ".
До чого призведе зміцнення влади
Зміцнення влади стає для Ердогана самоціллю. Як показали події 2015 року, через поразки на парламентських виборах турецький лідер готовий почати навіть військову кампанію. У липні 2015 партія Ердогана вперше за 13 років не змогла отримати більшість у Національних зборах — за підсумками виборів AKP дісталося лише 258 мандатів. Через те, що парламентські партії не могли сформувати правлячу більшість, почалася парламентська криза, Ердоган втратив контроль над парламентом. 25 липня Робоча партія Курдистану заявляє про припинення перемир'я з Туреччиною. Влада вирішує розпочати військову операцію — починає бомбардування позицій курдів на території Іраку. Розгортається масштабна і показова боротьба з курдами і терористами. На тлі цих подій 21 серпня Ердоган оголошує про дострокові парламентські вибори через провал переговорів зі створення коаліції. 1 листопада 2015 роки проходять парламентські вибори, на яких АКР отримує більшість мандатів 317 з 550. Це і відкрило дорогу для конституційних змін, про які Ердоган публічно говорив з 2014 року, коли він став президентом Туреччини.
А впевненість, з якою Ердоган почав ув’язнювати керівництво Демократичної партії народів і шукати серед курдів "терористів", закрила шляхи для відступу. Ну і закріпив цей конфліктний курс влади, звичайно, невдалий переворот, після якого понад 100 тис. осіб втратили свої посади, або їх повноваження були припинені, від 37 до 70 тис., за різними даними, були заарештовані, близько 400 НГО і майже 170 видавництв і ЗМІ були закриті.
Сергій Корсунський сумнівається, що конституційна реформа стане причиною великої конфронтації: "Ухвалення поправок до Конституції здійснюється законним шляхом, і той факт, що значна частина турецького суспільства виступає проти — норма для демократії. Але все ж, проти виступає меншість. Я не думаю, що референдум призведе до будь-якої масштабної конфронтації. Я був свідком референдуму 2010 року, і тоді теж розглядалися вкрай важливі для держави питання — все пройшло відповідно до норм демократії ".
Згодом, правда, у населення все-таки можуть з'явитися претензії до уряду та економічної ситуації в Туреччині.
"Важко сказати, чи будуть масові протести, але світська публіка звикла бунтувати, і навряд чи вона так просто відступить. Адже це 15-20% турецького суспільства, не кажучи вже про курдської його частини", — вважає Кульчинський. Ризик заворушень і зіткнень, додає він, буде залежати від економічної ситуації, тому що до них приєднуються не тільки відверті опозиціонери, а й представники націоналістичної частини суспільства і політикуму. На темпи зростання економіки серйозно впливає терористична загроза, яка б'є по турпотоку. Якщо владі не вдасться впоратися з цими двома негативними факторами, серйозні суспільні вибухи дійсно можливі.
Практично ідентичну думку висловив і Богдан Яременко: "В Туреччині наростають економічні проблеми, збільшується несправедливість у розподілі національного блага, в Туреччині наростає загроза тероризму, тиснуть на ЗМІ. Це не може не призвести до певного вибуху або загострення. Але коли і як - залежить від дуже багатьох чинників".
Перш за все ситуація залежить від ефективності протидії тероризму, економічної ситуації та забезпечення розвитку торгівлі. На думку Яременка, в Туреччині зростає "непорозуміння, недовіру і неприйняття один одного" між прихильниками різних політичних течій. "Ердоган завжди йшов на ці ризики заради посилення влади. Він ризикне і зараз", — підсумував дипломат.
