"Hевимовним жахом" назвав хімічну атаку у Сирії президент Дональд Трамп. Відповідальність за застосування хімічної зброї в провінції Ідліб США покладають на режим Башара Асада. Американський президент заявив, що адміністрація його попередника Барака Обами не змогла пояснити президенту Сирії наслідки застосування хімічної зброї. Постійний представник США при ООН Ніккі Хейлі сказала, що Вашингтон готовий застосувати відповідні заходи в Сирії, не чекаючи рішення Радбезу ООН. Як далеко зайдуть Штати у вирішенні сирійського питання, чого чекати від Росії та Ірану, "Апострофу" розповідає експерт фонду "Майдан закордонних справ" Олег Білоколос.
Санкції запроваджуються не обов'язково в рамках ООН, тим більше, що ця організація не спроможна виконати свою головну функцію: забезпечення миру та безпеки. Тому дуже логічним виглядало б запровадження якихось додаткових санкції щодо режиму Асада, який за багатьма свідченнями здійснює військовий злочин, злочин проти людства – тобто застосовує хімічну зброю проти власного населення, як це робив Саддам Хусейн.
Навколо сирійського питання зараз відбувається досить складна гра. Чим вона завершиться – важко прогнозувати. Думаю, Росія робить все для того, щоб підтримати Асада, бо він – це гарантія їх присутності в Сирії. Росія не зацікавлена в тому, щоб контролювати всю Сирію. Однак вона зацікавлена в контролі над обмеженим районом, на якому б розташовувалися російські бази. Зокрема, йдеться про базу в Середземному морі. З точки зору іміджу та престижу Росії сирійське питання є вкрай важливим. Путіну треба зберегти Асада, не здавати його.
Що ж до Ірану, то він давно присутній у цьому регіоні. Не думаю, що нині Тегерану час висувати якісь серйозні претензії до Штатів. Іран діє дуже обережно. В Тегерані зрозуміли, що, у принципі, Трамп – це не Обама, а тому в разі якихось різких кроків з боку нової адміністрації Білого дому Тегерану слід очікувати щонайменше адекватної відповіді. Тому Іран намагається взагалі не дратувати Вашингтон, реально побоюючись Трампа.
У чому складність гри? США розраховують якщо не на підтримку Росії, то хоча б консенсус щодо Північної Кореї. КНДР нині становить найбільш серйозний виклик для безпеки Штатів. Для Трампа, з точки зору національних інтересів, дуже важливо якимось чином стримувати ракетно-ядерну програму Північної Кореї. З іншого боку, в Сирії існує серйозний виклик для Сполучених Штатів – і насамперед моральний, а моральність завжди була присутня в зовнішній політиці США. Завдання стоїть надскладне. Спадщина із зовнішньої політики США, яку залишив Обама, доволі складна. І з цим усім доводиться розбиратися новій адміністрації.
Режим Асада знаходився десь на периферії інтересів США. Після КНДР другим важливим питанням для Трампа є "Ісламська держава". У Мосулі Штати активно працюють з іракським урядом, а також із багатьма країнами Близького Сходу. Але Штати уникають безпосереднього залучення американських військових до проведення масштабних операцій наземного характеру. США не демонструють серйозного бажання погрузнути у новій кампанії на Близькому Сході.
А ось наслідки для Росії у зв'язку із її втручанням у Сирії в стратегічній перспективі можуть бути дуже серйозні. Про що може, зокрема, свідчити і вибух у петербурзькому метро. Росії так просто це втручання не минеться.
Обґрунтування про причетність терористів до застосування хімічної зброї, яку начебто Росія вивезла із Сирії вже давно, - несерйозні. Потрібні певні навички, щоб цю зброю, якщо не виробляти, то принаймні перевезти. Тому "виправдання" про терористів є безпідставними. Якби у "Ісламської держави" була така можливість, то бойовики застосовували б її давно та в більш серйозних масштабах.
Зараз можна стверджувати, що сирійський режим відчув, що на нього вже немає такого великого пресингу, що він має потужну підтримку Росії та Ірану, а, отже, він може силовим шляхом вирішити питання щодо всіх своїх опонентів. А це якраз і може зіграти проти нього.
