Понад 90% курдів Іраку на референдумі 25 вересня висловилися на користь ідеї незалежного Курдистану. Цю звістку з радістю зустріли курди Туреччини, Сирії та Ірану. Разом вони складають левову частку одного з найбільших народів у світі, що досі не мають своєї держави. Іракські курди, які мали широку автономію в складі Іраку, наблизилися до реалізації своїх мрій найбільше. Однак наразилися на агресивну реакцію центральної влади та сусідніх держав. "Апостроф" з’ясовував, чого чекати далі і як може змінитися мапа світу в результаті таких подій.
Референдум, який у понеділок, 25 вересня, провели в Іракському Курдистані, може викликати нові потрясіння для нестабільного Близького Сходу. Курдистану, який має широку автономію в складі Республіки Ірак, погрожують центральна іракська влада, яка проголосила референдум незаконним, та сусідні держави, які висловили ту ж позицію і де також є значні курдські меншини. Зокрема, керівництво Туреччини стверджує, що готове до жорстких контрзаходів. Традиційно Анкара погрожує і військовим втручанням: за словами міністра закордонних справ Мевлюта Чавушоглу, якщо проти представників "братської" меншини туркмен Іраку буде застосоване фізичне насильство, турецька армія негайно вторгнеться до сусідньої держави. Ірак, Туреччина й Іран провели військові навчання, щоб пограти м’язами на очах у курдів.
Проти проведення референдуму раніше виступили також Європейський Союз, Сполучені Штати та Рада безпеки ООН. Держдепартамент США, до прикладу, висловив думку, що референдум, проведений без згоди центральної влади, лише посилить нестабільність. Але представниця Держдепу заявила, що референдум не вплине на відносини між США та курдами.
Де-факто незалежний зараз Іракський Курдистан вже скоро може стати незалежним де-юре. Навіть попри те, що результати голосування не будуть зобов’язуючими. На референдумі жителі відповідали на запитання, чи хочуть вони, щоб Курдистан та курдські райони поза автономією стали незалежною державою. За попередніми даними, на користь ідеї висловилися більше 93% жителів регіону. Проти – менше 7%. Явка склала більше 70%. Офіційні результати мають оголосити найближчими днями.
За незалежність і нафту
Раніше Федеральний суд Іраку заблокував рішення курдського парламенту про організацію референдуму. Тепер парламентарі вимагають вжити законних заходів щодо тих, хто брав участь у голосуванні. В день референдуму іракський парламент проголосував за те, щоб закрити прикордонні переходи з регіоном, та закликав відправити війська у райони, які курди оспорюють в центральної влади. І влада справді пішла на такий крок. Визнавши результати незаконними, уряд Хайдера Аль-Абаді відрядив на спірні території війська для захисту громадян та анонсував санкції проти автономії.
Мова про мультикультурне місто Кіркук та території навколо нього. До того, як в 2014 році Кіркук, нафтовий центр Півночі Іраку, захопили бойовики "Ісламської держави", місто було під контролем Багдада (курдам воно не належало ніколи, хоча вони там давно проживають). Відбили ж його курдські збройні підрозділи пешмерга. Відтак і контролюють місто курди, хоч офіційно воно й не у складі регіону. Минулого тижня парламент Іраку зняв місцевого губернатора з посади через підтримку референдуму. "Анексія" так званих спірних територій курдами буде болючим ляпасом офіційному Багдаду. Араби, туркмени та інші етнічні групи, які разом з курдами живуть в Кіркуці, бойкотували референдум. Однак є й повідомлення про те, що курди змушували представників інших етносів проголосувати, погрожуючи виселити з міста.
Багдад стверджує, що не буде обговорювати можливість відокремлення автономії. Курди ж на чолі з лідером Масудом Барзані заявляють, що тепер, після референдуму, готуються до перемовин з керівництвом Іраку. Про проголошення незалежності – принаймні, згідно з їхнім офіційним планом – поки не йдеться.
Цілком можливо, що керівництво Курдистану не мало на меті самовільно проголошувати незалежність. Ймовірно, місцева влада розраховувала отримати завдяки референдуму засіб тиску на Багдад та сусідів. Зараз з’явився потужний тиск не тільки на центральну владу, а й на курдську, оскільки однозначне "так" від курдів підштовхує останню вжити рішучих заходів, якщо інша сторона не піде на поступки.
Однак незалежна держава курдів буде не просто кісткою в горлі для Іраку, а також Туреччини, Ірану, Сирії, а справжньою загрозою їхнім кордонам. До слова, курди в Ірані та Сирії відсвяткували проведення референдуму в сусідів – це дає їм очевидну надію на те, що й вони зможуть стати на шлях до незалежності. Здається, єдиною державою, що підтримала ідею незалежності для курдів Іраку, став Ізраїль, в якого, як відомо, на Близькому Сході своя гра.
Зручний, але небезпечний момент
На наступний рік в Іраку заплановані всезагальні вибори. Згідно з однією із гіпотез, референдум призведе до фрагментації Іраку – сценарію, який окремі аналітики вже називають неминучим, а то й таким, що вже відбувся. Внаслідок розпаду Іраку утворяться дві нестабільні країни. Іракському Курдистану в оточенні агресивних сусідів спокійне життя точно не світить. Зараз же, слід зазначити, Курдистан є стабільним, благополучним та заможним на загальному іракському тлі регіоном. Багдаду ж, ймовірно, все більше загрожуватимуть внутрішні чвари та зовнішні сили. Він не тільки може залишитися без значної частини своїх територій. Курдська "втеча" збільшить вірогідність розпаду Іраку на сунітську та шиїтську держави. Разом з територіальними суперечками це загрожує розширенням війни в країні. В таких умовах ІД може отримати друге дихання.
У курдському питанні є й фактор співчуття. По-перше, курди – один із найбільших у світі народів без власної держави. Їх у світі приблизно 40 млн. По-друге, курди стали чи не найнадійнішим партнером США та союзників у військових діях проти "Ісламської держави". Зокрема, в операції з визволення Мосула. Але з огляду на зазначені вище загрози деякі аналітики вважають, що зараз точно не найкращий час для референдуму й проголошення незалежності.
З іншого боку, як сказали експерти, з якими поспілкувався "Апостроф", курди навряд чи могли чекати довше. Якщо мрія курдського народу про незалежну державу й має колись здійснитися, то кращого моменту не варто й чекати, навіть попри погрози і попередження зовнішнього світу, вважає Олександр Богомолов, директор Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України.
"У регіоні і без цього небезпечно. Воно виглядає як один з епізодів і так напруженої ситуації. А курдська національна ідея – це рушниця, яка, за Чеховим, колись та й мала вистрілити. Можна сказати, що сторони цього й чекали. Якщо турки чимось і займаються в цьому регіоні – в Сирії та Іраку, – то в першу курдським питанням: вони воюють з курдами, а роблять вигляд, що з "Ісламською державою", – пояснив він.
Погоджується й виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос: "Зараз курди мають унікальний шанс: у них є ресурси, зброя, позиції, їхні загони перебувають далеко за межами територій, на яких етнічно проживають курди. Ця ілюзія, що курди зараз сильні як ніколи, штовхає їх до швидких дій. Наскільки вони зможуть скористатися цими обставинами, зараз спрогнозувати практично неможливо".
Що далі
"Курдистан функціонує фактично як незалежна держава, – коментує Ігор Семиволос. – Причому її ефективність значною мірою залежала від тісних відносин з Туреччиною і можливості отримання через Туреччину ключових ресурсів".
З Багдада через Кіркук і далі до турецького портового міста Джейхан проходить основний нафтовий трубопровід Іраку. Туреччина розлючена, однак поки Анкара навряд чи буде вдаватися до закриття кордону і торгової блокади Курдистану. Хоча, звісно, це було б для курдів серйозним ударом.
"Я маю певні сумніви, що Туреччина готова буде піти так далеко. Але це буде залежати в значній мірі від того, як поведуть себе курди на територіях інших країн. Першою реакцією була певна ейфорія: вони також виходять на демонстрації, і це, звісно, створює додаткові загрози в Ірані, Туреччині, Сирії та Іраку. Не виключено, що рано чи пізно ці країни вдадуться до більш активної протидії курдським спробам проголосити незалежність", – зазначив Семиволос.
На думку Богомолова, Туреччина може реалізувати принаймні частину погроз на адресу Курдистану: "Але є певні об’єктивні обмеження щодо збільшення військової присутності в регіоні. Вони можуть бомбардувати, звичайно. Треба очікувати напруження. Але багато залежить від того, що буде робити уряд Барзані – чи вони насправді проголосять незалежність, чи, як і обіцяли, це стане предметом перемовин з багдадським урядом і черговим важелем тиску на останній. Однак, якщо відкинути політичну міфологію, мрії курдського народу і такі інші питання, то де-факто Іракський Курдистан є настільки автономним, що є майже суверенним впродовж дуже тривалого часу. Найбільш серйозне питання виникає довкола контурів цього утворення. В першу чергу це стосується Кіркука – це найбільша точка напруги".
Дуже малоймовірно й те, що Багдад піде на поступки і погодиться з результатами референдуму чи незалежністю Курдистану. Однак, як зазначає пан Богомолов, питання навіть не до того, яку відповідь готує влада Іраку, а в тому, наскільки масштабними будуть сутички між курдами й шиїтами. "Ситуація не надто керована навіть для уряду, бо є багато добровольчих батальйонів – так званих міліцій, підтримуваних і в значній мірі керованих Іраном", – пояснив він.
"Створення [незалежного] Курдистану може мати серйозні наслідки, аж до територіальних конфліктів, і саме цим пояснюються погрози щодо застосування сили з боку Туреччини, Ірану та Багдада, – коментує для "Апострофа" посол з особливих доручень МЗС України, колишній посол в Туреччині Сергій Корсунський. – У цьому контексті слід враховувати дві обставини. У курдів сильна армія, яка набула значного досвіду у боротьбі з "Ісламською державою", і вона цілком спроможна дати опір будь-якому вторгненню. Крім того, у новому конфлікті в серці й без того нестабільного регіону не зацікавлений ніхто – ні Росія, ні Туреччина, ні США, ні власне курди. Найбільш реалістичним сценарієм розвитку подій є використання владою Іракського Курдистану результатів референдуму в переговорах з центральним урядом у Багдаді, а також розбудова більшої самостійності, у тому числі у контексті інституційної спроможності регіональних влад. Скоріше за все, [столиця регіону] Ербіль наполягатиме на можливості самостійно експортувати нафту і газ, залишати в себе податки тощо. Багдад буде сперечатися, але за межі внутрішньоіракського діалогу дискусія не вийде".
"Навряд чи прямо зараз можна очікувати якихось серйозних зіткнень [між курдами та армією Іраку], але очевидно, що ситуація навколо спірних територій і Курдистану буде загострюватися, – вважає Ігор Семиволос. – І, очевидно, найближчим часом можна буде говорити про початок конфлікту, в тому числі, можливо, збройного. Виходячи з цього я можу передбачити, що курдське питання в найближчі декілька років, а можливо, навіть десятків років – буде одним із ключових на Близькому Сході. Рано чи пізно навколо нього буде ухвалюватися рішення".