Росія виведе частину військ із Сирії, але при цьому намагатиметься контролювати всі процеси всередині країни, перейшовши на інший фронт - дипломатичний. Таку думку висловив "Апострофу" аналітик-міжнародник Ілія Куса, коментуючи заяву президента РФ Володимира Путіна про початок виведення російських військ з Сирії.
Заяви Путіна про те, що він почне виводити свої війська з Сирії - це не блеф. Він дійсно виводить частину своїх військ. Там не йшлося про виведення всіх військ із Сирії. І це не означає, що він піде на сусідні країни.
В Росії обмежені фінансові ресурси. У нас популярно говорити, що через війну в Сирії Росія ледь не розвалиться - це неправда, для них це не дуже великі ресурси, але все ж затратно, враховуючи те, що в 2014-2015 роках Росія використовувала дуже багато ресурсів із резервів, у тому числі з Пенсійного фонду. Зараз у них економічна і фінансова ситуації краща, але вони не можуть сидіти вічно в Сирії з тим обсягом військових ресурсів, які там були присутні до того моменту, як Путін сказав, що частину військ потрібно вивести.
Відомо, що вони виведуть 23 літаки, 2 бойових вертольоти, частину військової поліції, яка зараз охороняє так звані зони деескалації - це території, де у так званих "котлах" заблоковані антиурядові угруповання. Ці зони оточені. Там знаходяться російська військова поліція, іранська або турецька, які виступають гарантом перемир'я уздовж лінії зіткнення.
Так ось, частину поліції виведуть. Та, яка була в Хомсі, на східних територіях, уже не потрібна. Залишать тільки частину в зонах деескалації, аж до моменту політичного врегулювання конфлікту, коли ці зони вже не будуть потрібні.
Виведуть сили спецназу - ті, які допомагали в наземних операціях сирійським регулярним військам. Військові інструктори залишаться, тобто ті хто тренує сирійські війська. Також виведуть частину інженерів. Залишаться ще сапери для розмінування тих територій, які нещодавно були звільнені від терористів "Ісламської держави". Це території уздовж іракського кордону тощо.
Це логічний крок для Росії, тому що їх головним завданням (принаймні тим, яке декларував Путін, - "Апостроф") було ліквідувати "Ісламську державу". Це те, що заважало всім процесам - і росіянам, і сирійцям якимось чином відвоювати території та почати переговори з тими, хто договороздатний. Терористи ІД такими не були, і їх просто знищили.
Наступний пункт буде переговорним, 2018-й буде роком переговорів. Зараз Росія переходить від етапу військової інтервенції на дипломатичний фронт. Це і конгрес в Сочі, на якому зберуться представники всіх сторін і учасників конфлікту, і переговори в Астані (перші заплановані на 21-22 грудня), і переговори в Женеві. Росіяни будуть, швидше за все, максимально саботувати переговори в Женеві, дискредитувати їх задля переговорів в Астані. Формат в Астані - російський. Вони його створили як альтернативу, а формат в Женеві - американський формат. І вони будуть діяти таким чином.
Зараз вони конкретно активізуються на дипломатичному фронті, тобто будуть тиснути на угруповання, що залишилися. У військовому плані їм вже не потрібно стільки солдатів, оскільки зараз сирійський уряд контролює більшу частину територій. Вони зараз перекинуть війська зі східної частини Сирії, де розгромлена "Ісламська держава", на ці останні анклави, що заблоковані повністю, та будуть просто нищити їх. Зараз багато що залежатиме від Росії саме на переговорах - як вони поводитимуться, чим торгуватимуть. Зараз почнеться битва за столом переговорів.
Російські військові розмінували східну частину Алеппо, Сирія
Чим вони можуть торгувати? Зараз все залежатиме від переговорів із курдами. Росія намагається зробити так, щоб сирійські курди брали участь у переговорах, а Туреччина виступає різко проти цього. Москва думатиме про якийсь формат або навіть етнічно змішану делегацію, щоб якимось чином допустити курдів до переговорів.
Ключовий момент для Сирії та її майбутнього - це переговори між сирійським урядом і курдами. Якщо ці дві сили домовляться, то в країні буде мир. Тому що це найбільші сили в Сирії - з одного боку, проамериканський арабсько-курдський альянс, а, з іншого боку, сирійський уряд. Всі інші угруповання або зіллють, або вчинять якось за законами національного примирення: для частини амністія, частина в тюрму, а частина просто втече в сусідні країни, як було на південному сході Сирії, коли була захоплена велика частина кордонів і всі ті угруповання втекли до Йорданії, бо фінансувалися йорданським урядом.
З курдами цей момент дуже принциповий, тому що в Росії однаково непогані відносини як з Туреччиною, так і з курдами. І, природно, вони намагаються балансувати. Але питання поставлене жорстко, а вони не можуть вибрати одну сторону. Якщо вони виберуть курдів, то Туреччина заблокує будь-який переговорний процес щодо північної частини Сирії, де зараз сидять бойовики, які можуть обстрілювати сирійську армію, що вони й роблять. Якщо вони домовляться з турками, то курди принципово не йтимуть назустріч, і буде нова війна між сирійським урядом і курдами.
Росіяни можуть торгувати нафтою, тобто тими нафтовими і газовими родовищами, які були захоплені сирійськими військами за допомогою російських військ. Вони можуть говорити: ось ми захопили нафтові родовища, а це бензин, в першу чергу. Давайте ми переговоримо і будемо частину продавати вам, або ви отримаєте доступ до них.
Також росіяни можуть торгувати допущенням іноземних компаній до відновлення сирійської інфраструктури. Багато компаній хочуть зайти в Сирію, щоб відбудувати її. Наприклад, саудівців і катарців не пускають. І багато російських компаній зайшло туди, щоб зараз вкладати гроші. Фактично вони ставлять сирійську економіку в залежність від своєї. І зараз стоїть питання, чи допустять вони турків до цього процесу. Також предметом переговорів може бути обмін полоненими.
Тобто зараз можливі такі торги.
