Британські астрономи відкрили в сузір'ї Зайця планету, яка здійснює один оберт навколо зірки NGTS-10 за рекордні 18 годин.
Результати дослідження було опубліковано в журналі Monthly Notices of Royal Astronomical Society.
Вчені назвали планету-рекордсмена NGTS-10b. Її секрет в тому, що від зірки її відділяє лише 2,5 мільйона кілометрів. У Сонячній системі найближче до зірки знаходиться Меркурій. При цьому від нього до Сонця - близько 58 мільйонів кілометрів, а один оборот займає майже 88 днів.
NGTS-10b знаходиться на відстані більше тисячі світлових років від Землі. За розмірами і масі вона поступається Сонцю тільки на третину. Дослідники знайшли планету, коли спостерігали за коливаннями в яскравості її зірки - жовтого карлика віком в 10 мільярдів років. Крім усього іншого, вони з'ясували, що за розмірами і масою NGTS-10b поступається Сонцю приблизно на третину.
За словами професора Уорікського університету Джеймса Маккормака, такі планети як NGTS-10b зустрічаються вкрай рідко. Вони знаходяться так близько до своїх зірок, що проходять по їх дискам, через що теоретично їх дуже легко знайти. На ділі ж за останні роки досліджень астрономам вдалося знайти тільки сім планет з орбітальним періодом менше доби.
При цьому відмінною рисою NGTS-10b є те, що її орбіта не обов'язково стабільна. Вчені припускають, що вона поступово зближується з зіркою, в результаті чого за наступне десятиліття "рік" на ній скоротиться ще на сім секунд. За оцінками астрономів, планета проіснує ще близько 38 мільйонів років, після чого впаде в верхні шари атмосфери своєї зірки.
NGTS-10b - це гарячий юпітер. Так вчені називають газові гіганти, які обертаються так близько до своїх зірок, що їх атмосфера розігрівається до температур в 727-1027 градусів. Це, в свою чергу, призводить до того, що атмосфера планет складається з незвичайних сполук: там можуть йти дощі з рубінів або сапфірів, а в основі хмар лежать свинець і скло.
Як повідомляв "Апостроф", група дослідників з Канади і Німеччини повідомила про виявлення нової чорної діри, яка суперечить загальній теорії відносності Альберта Ейнштейна і підтверджує припущення про випромінювання Хокінга.
