Дружина начальника ГУР Міноборони України Кирила Буданова Маріанна, яку отруїли важкими металами, народилася 3 серпня 1993 року у с. Ставище Київської області. У 2020 році вона не пройшла до Київської міської ради від партії УДАР, але у 2021 році була радницею Віталія Кличка щодо протидії корупції у сфері молодіжної політики та спорту на громадських засадах.
Рік тому вийшло велике інтерв'ю з Будановою, в якому вона розповідає про своє життя та діяльність під час війни, яке тезисно подає "Апостроф".
Читайте: Дружину глави ГУР Буданова отруїли: що відомо про її стан
"Увечері 23 лютого чоловік сказав мені, що о 5:00 ранку почнеться повномасштабне вторгнення. Ми зібралися і поїхали до нього на роботу, і з того часу ми перебуваємо не вдома. Сказати, що готувалися якось особливо, не можу: документи, телефони, комплект одягу на певний час. З тим і поїхали".
"Особисто я нікуди їхати від родини не збиралася. Ми весь час перебували і перебуваємо в Києві".
"Спершу я навчалася, щоб здобути магістерський ступінь із психології. З 2015 по 2017 рік я займалася волонтерською діяльністю в Головному військовому шпиталі, що на Госпітальній у Києві. Це дуже пізнавальна історія. Я тоді провідувала чоловіка, коли його поранили вдруге, і познайомилася з командою медиків і волонтерів, які допомагали пораненим бійцям. Поранених було настільки багато, що не вистачало рук, щоб за ними доглядати. Ми займалися буквально всім: від медикаментів і постачання їжі до прогулянок з пораненими, котрі не могли ходити. Пригадую бійця без ніг, якому привезли ще ті перші, пробні, пластикові протези: як вони йому натирали до крові кукси, але він був щасливий, що може ходити. Я щодня ходила у шпиталь на 8:30, знала вже всіх — від охоронців, котрі пропускали через ворота фортеці, а не центральний вхід, до всіх лікарів. Там сформувалася ніби друга сім’я. Пам’ятаю, що тоді для мене справжнє життя було у стінах шпиталю, а не за його межами".
"З 24 лютого ми постійно разом: 24 на 7. Раніше, коли він їздив у АТО, ми могли не бачитися і по три місяці, не спілкуватися тижнями, коли був на бойових завданнях. Ще тоді я навчилася контролювати емоції. Знаєте, людина — така істота, яка до всього звикає. Як психолог за освітою, можу підтвердити, що для виникнення звички потрібен 21 день, а для її закріплення в середньому — 60. Абсолютна правда, яку я перевірила особисто".
"Після всіх пережитих замахів на нашу родину, на мого чоловіка, на мене ми інакше сприймаємо кожен день свого життя. У моменти, коли тебе намагаються вбити, викрасти, підірвати авто чи вирізати двері у твоїй квартирі, ти вже починаєш думати не тільки про себе".
"Як би дивно це не звучало, але й у воєнний час є романтика і наші маленькі традиції. Можливо, у когось це не дуже поєднується з образом генерала, але ми із чоловіком пишемо одне одному записки з побажаннями на день".
"Один з найромантичніших моментів за цей складний період, певно, був на мій день народження, у перші тижні вторгнення. Звісно, тоді було не до святкування. До того ж напередодні ми втратили друга. Але навіть у найтяжчі часи день народження залишається для кожного особливим днем. Усе було зачинено. Складно було щось придбати. І мій чоловік зробив мені листівку своїми руками і вручив, коли я тільки прокинулася. А вже ввечері на мене чекав букет моїх улюблених тюльпанів. Не уявляю, де він їх знайшов, але це було дуже приємно".
"Мабуть, як і всі патріоти, я мрію про поїздку до нашого звільненого українського Криму. Це те, чого нам так бракувало всі ці роки".
Нагадаємо, що отруєння важкими металами виявили не лише у Маріанни Буданової, але й у інших співробітників ГУР.
- Вас зацікавить:
В ГУР зробили офіційну заяву щодо отруєння дружини Буданова: що відомо
