Уривки розмови російською мовою наштовхнули українського викладача на роздуми щодо прощення, що невіддільне від спокути, та забуття неспокутаного.
Про це викладач на факультеті соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, лектор освітніх програм ГО «Локус» та гостьовий професор Києво-Могилянської бізнес-школи, кандидат соціологічних наук Володимир Шелухін написав на своїй сторінці у Facebook.
"Уривки вуличної розмови жінки й молодика. Російською. Як німців "тоді" ненавиділи, а потім... Хлопець жваво: " і тепер так буде". Дружба й без "всього цього". Вони вже до неї готуються. "Вот ето всьо" на позначення війни - це лексема-предиктор поглядів. Вартує дисертації", - розповідає він.
Проте згадує, який шлях самокритичної роботи над собою пройшла Німеччина, щоб змінити це ставлення: "Але у чому певність? Щоби ставлення до німців змінилося, німці проводили десятиліттями самокритичну роботу над собою".
"Коли в Москві буде меморіал Бучі й іншим українським жертвам поруч із пам'ятником загиблим від Голодомору (із обов'язковим покладанням квітів першими особами боліт), тоді можна буде казати, що росіяни пішли шляхом німців. Пробачення невіддільне від спокути, - наголошує викладач. - Але наші співрозмовники із порушеним моральним компасом мають на увазі інше - забуття неспокутаного, а не пробачення спокутаного".
Він запевняє, що без спокути не буває пробачення: "... лише забуття програвшого буває. І воно завжди слугує прелюдією подальших злочинів. Люди, які з легкістю пробачають зло завдане іншим, з не меншою легкістю можуть приєднатися до його вчинення".
Раніше ми також писали, як викладач київського кадетського ліцею влип в скандал через російську мову.
