З року в рік з наближенням єврейського Нового року — Рош га-Шана брацлавські хасиди з усього світу збираються у місті Умань на Черкащині, щоб провести особливе паломництво, вознести святкові молитви біля могили цадика Нахмана і відчути особливу атмосферу цієї духовної події. Цьогоріч, а для юдеїв це 5786 Новий рік — не виняток.
"Апостроф" розповідає про святкування Рош га-Шана в Умані, історію свята та цікаві факти про традиції юдеїв.
Що таке Рош га-Шана і чому ця подія важлива
З вечора 22 вересня до вечора 24 вересня брацлавські хасиди починають відзначати подію, до якої готуються цілий рік, а деякі — чи не все життя.
Рош га-Шана (єврейський Новий рік) святкується у перші два дні єврейського місяця тишрей. Це час суду, спокути, саморефлексії, коли віряни моляться про новий рік, "писання" людини у Книгу життя. Це також час ударів в шофар (рогова труба), трапез з символічною їжею — яблука в меду, гранати, риби тощо, які символізують побажання солодкого та рясного року.
Для брацлавських хасидів (однієї з гілок хасидизму) Рош га-Шана має ще особливе значення: це свято, яке Цадик Нахман вважав своїм особливим часом для духовного піднесення і зустрічі з Богом. «Мій Рош-га-Шана — це все. Ніхто не повинен бути відсутнім! Це моє покликання», — ці слова приписують самому Цадику Нахману.
Хто такий Цадик Нахман і чому саме він
Нахман з Бреслава (Rebbe Nachman of Breslov, 1772–1810) — засновник брацлавської гілки хасидизму. За походженням — праонук Баал Шем Цева (Baal Shem Tov), який заснував хасидизм.
Він поєднав глибоку кабалістичну традицію з простою, персональною духовністю — молитвою, сповідуванням, радістю, особистими бесідами з Богом ("hitbodedut") і казковими притчами — все це мало стати засобами наближення до Бога навіть для тих, хто не є глибоко вченим.
Нахман помер у 1810 році і був похований в Умані. Перед своєю смертю чоловік заповів своїм послідовникам щороку відвідувати місце його поховання. Так, Умань стала центром паломництва хасидів.
Для його учнів і наступних поколінь важливо бути біля його могили на Рош га-Шана: вони вірять, що саме в цей час особливий духовний доступ, особлива сила — бути в Умані — приносить особливу благодать.
Чому святкують лише брацлавські хасиди
Не всі хасиди чи євреї святкують Рош га-Шана в Умані. Це пов’язано з тим, що Нахман заснував свою гілку — Breslov (Брацлав). Його вчення, його авторитет — через його учнів — є головним для цих людей. Інші гілки хасидизму мають свої цадиків, центри, святі місця.
Брацлавські хасиди вірять у духовну силу "бути з цадиком" навіть після його смерті — бути біля могили, молитися там. Це частина їхньої духовної практики, віри, традиції. Інші групи можуть поважати Нахмана, можуть читати його твори, але не мають такого ритуалу паломництва на Рош га-Шана до Умані як центрального елементу.
Історія святкування Рош га-Шана в Умані
Саме за життя Нахмана паломники збирались до нього на Рош га-Шана у різні місця, і після його смерті ця традиція продовжилась — його учні (зокрема Реб Носон — Reb Nosson) взяли на себе організацію щорічних зібрань біля могили.
Перша регулярна "хаткав" (збір) на Рош га-Шана в Умані датується 1811 роком — наступного року після смерті Нахмана. Протягом XIX і початку XX століття паломництво зростало, але за радянських часів його сильно обмежили або зовсім заборонили таємно чи напівтаємно. Після падіння Радянського Союзу, з 1990-х років свято в Умані відновилось і з кожним роком росте в масштабі.
Умань як центр паломництва
За роки незалежності України та в ході активізації релігійного туризму Умань перетворилася на центр паломництва: з'явився цілий юдейський квартал із готелями, притулками, кімнатами для паломників, багато готелів і кімнат здаються в оренду саме на період свят. З’явилася безліч закладів із кошерною їжею, сервісів для гостей з маркуванням, літературою та потрібною інфраструктурою.
Присутність євреїв в Умані вже давно не тимчасова: декілька родин брацлавських хасидів живуть в місті цілий рік, підтримуючи функціонування та розвиток релігійного центру.
Святкування Рош га-Шана під час війни
Цього року до Умані приїхало вже 35 тисяч паломників з Ізраїлю та інших країн. Попри війну та обмеження пересувань, багато паломників вирушають до Умані навіть з ризиком — це дуже важливо саме для їхнього духовного розвитку. Вважається, що саме подолання труднощів — пересування, небезпека, перешкоди — роблять паломництво ще більш значущим. Коли люди прибувають, попри ризики, це сприймається як вияв віри, сили духу, вдячності.
Починаючи з повномасштабного вторгнення Росії в Україні, уряд та регіональні адміністрації регулярно закликають паломників утриматися від поїздки до Умані на Рош га-Шана через небезпеку військових обстрілів, загрозу для цивільної інфраструктури, обмежень через військовий стан.
І хоча кількість юдеїв, що приїжджають під час великої війни, стала меншою порівняно з іншими роками, все ж десятки тисяч хасидів продовжують здійснювати паломництво. Атмосфера святкування під час війни часто поєднує радість і хвилювання; молитви часто мають особливий зміст — не тільки за особисті потреби, але й за мир, за Україну, за захист людей.
Рош га-Шана — це про віру, про надію, про те, що дух може бути сильнішим за обставини. І для багатьох — бути в Умані у ці дні — значить відчути духовне відродження, зустріти Новий рік з чистим серцем, з почуттям спільноти, з вірою на краще.
