У п'ятницю, 29 вересня, в Україні вшановують пам'ять жертв трагедії в Бабиному яру, яка стала всесвітнім символом Голокосту.
Так, 76 років тому - 29 вересня 1941 року - в урочищі Бабин Яр нацисти почали масові розстріли єврейського населення Києва.
За даними істориків, війська Гітлера вбивали євреїв і до Бабиного Яру, але саме Київ став першим містом Європи, де знищили всю єврейську громаду.
19 вересня 1941 року німці зайняли Київ. На той час ніхто з киян не знав, що за два місяці до цього рейхсмаршал Герман Герінг видав директиву про "остаточне вирішення єврейського питання в Європі".
Перший розстріл припав на 27 вересня 1941 року. У цей день вбили 752 пацієнта психіатричної лікарні імені Івана Павлова, розташованої безпосередньо поруч з Бабиним Яром.
На наступний день, 28 вересня, по всьому Києву з'явилися листівки із закликом до євреїв зібратися 29 вересня на перетині Мельниківської і Дегтярівської вулиць (біля кладовища) з документами, грошима, цінними речами та одягом. Тих, хто не виконає розпорядження, погрожували розстріляти.
У Бабин Яр потягнувся нескінченний людський потік з жінок, дітей, підлітків, людей похилого віку, інвалідів на візках, а також немічних, які не могли самі пересуватися - їх несли на носилках. Люди опинилися в районі, оточеному колючим дротом і поліцією, втративши можливість повернутися назад.
"Дорога смерті" починалася від кута сучасних вулиць Мельникова і Дорогожицької. 29 вересня нацисти розстріляли близько 33 тисяч євреїв. Решту, кого не встигли знищити, відправили на ніч до гаражів танкоремонтного господарства по вулиці Лагерній. На наступний день їх убили в Бабиному Яру.
У яр, глибиною близько 25 метрів, людей заганяли палицями. На протилежному краю їх чекав кулеметник. Після того, як яр заповнювався декількома шарами тіл убитих, їх присипали землею і починали все спочатку
Перша хвиля розстрілів, розпочата 29 вересня, тривала безперервно півтора місяці - до середини листопада 1941-го. У 1944 році за розпорядженням міністра внутрішніх справ Німеччини Гіммлера в Києві була створена "команда 1005" для ліквідації слідів масового знищення єврейського населення.
Таким чином, були створені робочі команди, які в основному складалися з євреїв, які розкопували і спалювали трупи в Бабиному Яру.
При цьому довгий час радянська влада намагалася замовчати трагедію в Бабиному Яру, і тільки після багатолюдного стихійного мітингу з нагоди 25-ї річниці трагедії 29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів Івана Дзюби і Віктора Некрасова про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше було встановлено перший пам'ятник жертвам.
За матеріалами "Подробиць"
Як повідомляв "Апостроф", раніше в Києві здійнявся галас навколо "осквернення" пам'ятника в Бабиному Яру.
Читайте також матеріал "Апострофа": "Семен Глузман: Я перестав ходити в Бабин Яр 29 вересня".
