Під час розкопок у замку Сіліфке, що розташований на вершині пагорба в місті Сіліфке в провінції Мерсін на півдні Туреччини, археологи знайшли таємничу похоронну табличку візантійського періоду. Вважається, що ця могильна табличка, що містить докладні написи, використовувалася для захисту та охорони будівель від злих сил і ворогів і була своєрідним талісманом.
Про це повідомляє видання Arkeonews.
Ця знахідка є частиною поточних розкопок і реставрації під керівництвом Міністерства культури і туризму Туреччини.
"Написи на табличці свідчать про те, що вона була розроблена для захисту від усіх форм зловмисництва та ворогів, — пояснив професор Алі Боран з Анкарського університету Хачі Байрам Велі. - Ми проводимо повний аналіз разом з нашими експертами з епіграфіки, але це вже вказує на те, що це місце було не просто містом, а мало різноманітні атрибути".
Боран зазначив, що табличка, знайдена на захід від мечеті, невелика за розміром, але містить дуже інформативні написи. Він пояснив, що подібні предмети використовувалися з давніх часів, щоб запобігти шкоді.
Відкриття цієї таблички в замку Сіліфке, підкреслив він, дає важливу історичну інформацію. Поки що всередині замку не виявлено жодної могильної споруди, але табличка свідчить про те, що така споруда існувала в минулому. Він зазначив, що табличка має важливе історичне значення для регіону та Анатолії, оскільки містить цінні дані.
Відкриття, зроблене на 185-метровому замку, додає новий вимір до історичного розуміння регіону. Замок Сіліфке - це візантійська фортеця з ровом, двома десятками веж і склепінчастими підземними кімнатами, колись служив командним центром міста.
Замок має значну історичну цінність завдяки своєму стратегічному розташуванню з видом на річку Гексу та навколишні рівнини.
Він був споруджений візантійцями під час арабських набігів у VII столітті, а після знищення нинішня споруда була відбудована приблизно через 500 років.
Попри те, що початкове будівництво датується візантійським періодом, більша частина наявної споруди належить до пізніших періодів із значними реконструкціями та доповненнями, зробленими в середньовіччі, ймовірно, приблизно в 12-13 століттях.
Фортеця має добре збережену оборонну систему, включаючи рів, кілька воріт, два десятки веж, підземні камери. Її дизайн відображає військову архітектуру свого часу, спрямовану на відсіч загарбникам і контроль навколишньої території.
Протягом століть замок Сіліфке також займали хрестоносці, сельджуки та османи, кожен з яких додавав фортеці свій архітектурний штрих. Поєднання цих впливів можна побачити в дизайні та плануванні замку, що робить його важливим історичним місцем для багатьох цивілізацій.
Історична довідка
Арабо -візантійські конфлікти почалися в VII столітті як частина ширшої експансії ранніх ісламських халіфатів, націлених на території Візантійської імперії у Східному Середземномор’ї.
Після підйому ісламу та заснування Рашидунського халіфату арабські війська розпочали набіги та кампанії на землі, які контролювали Візантія, зокрема в Анатолії, Сирії та Північній Африці. Візантійська імперія, ослаблена війнами з сасанідськими персами та внутрішніми чварами, намагалася захистити свої східні провінції.
Ці вторгнення змусили візантійців укріпити ключові стратегічні місця, включаючи замки та фортеці, щоб захистити свою територію. Одним із таких критичних об’єктів був замок Сіліфке, який займав ключову позицію вздовж річки Гексу в південній Анатолії, забезпечуючи захист від вторгнень з півдня.
Побудований у цей бурхливий період, він став центральною оборонною фортецею Візантійської імперії в регіоні. Спочатку побудована для відбиття арабських набігів, фортеця мала стратегічне розташування для спостереження за важливими торговими шляхами та захисту прилеглих поселень.
Як повідомляв "Апостроф", в Єгипті виявили залишки колись важливої військової фортеці, яка використовувалася для захисту берегів від нападників. Вона датується епохою Нового царства - 1550–1069 роками до н. е.
