Фінляндія, Польща, Швеція та країни Балтії посилюють цивільну оборону, відновлюють бомбосховища, навчають населення діяти під час надзвичайних ситуацій і готують економіку до можливого воєнного конфлікту. Повномасштабна війна Росії проти України та її гібридні атаки змусили європейські держави переглянути принципи національної безпеки й підготуватися до сценаріїв, які раніше здавалися малоймовірними.
Цій темі присвячений матеріал у французькому виданні Le Monde.
Від військової оборони до готовності всього суспільства
Європейські країни, які межують із Росією та Білоруссю, дедалі активніше готуються до можливого збройного конфлікту. Йдеться не лише про зміцнення армій і проведення військових навчань, а й про створення системи, здатної забезпечити функціонування держави навіть під час масштабної кризи.
Як пише Le Monde, Фінляндія, Польща, Естонія, Латвія та Литва мають понад 3500 кілометрів спільного сухопутного кордону з Росією та її союзницею Білоруссю. До держав, які посилюють готовність до потенційних загроз, належить і Швеція, зокрема через стратегічне значення острова Готланд у Балтійському морі.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році ці країни активізували переозброєння, розширили співпрацю із союзниками та почали системніше готувати цивільне населення до надзвичайних ситуацій.
Головний висновок, якого європейські держави дійшли завдяки українському досвіду, полягає в тому, що війна загрожує не тільки військовим. Енергетична інфраструктура, транспорт, зв'язок, постачання продовольства, робота лікарень і повсякденне життя громадян також стають цілями противника.
Генеральний директор Шведського агентства цивільної оборони та стійкості Мікаель Фріселл наголошував, що суспільство саме може перетворитися на поле бою. Тому держави прагнуть заздалегідь підготувати механізми, які допоможуть уникнути паралічу державних інституцій і зменшити кількість жертв у разі нападу.
Бомбосховища повертаються до системи безпеки
Одним із найпомітніших напрямів підготовки стало відновлення укриттів і перевірка їхньої здатності захищати людей від сучасних військових загроз.
У Фінляндії після 34-річної перерви відновили випробування безпеки бомбосховищ. У середині вересня 2026 року військові підірвали вибухові заряди поблизу укриттів неподалік Рованіємі, приблизно за 100 кілометрів від російського кордону. Метою було оцінити, наскільки ефективно споруди можуть захистити людей в умовах сучасної війни.
Фінляндія вже має близько 50 500 бомбосховищ, розрахованих на 4,8 мільйона людей за населення країни приблизно 5,6 мільйона. Крім того, у вересні влада Гельсінкі повідомила про плани інвестувати 400 мільйонів євро в будівництво підземних лікарень, які мають завершити до 2030 року.
У Польщі також відновлюють інфраструктуру цивільного захисту, значна частина якої залишилася ще з часів холодної війни. Через тривале нехтування укриття занепали, тому у 2025 році влада ухвалила закон про цивільну оборону, який започаткував масштабну програму їхнього відновлення та будівництва нових об'єктів.
За наведеними у матеріалі Le Monde даними, у Польщі налічується близько 86 000 бомбосховищ, у яких можуть розміститися майже 25 мільйонів людей. Для країни з населенням близько 38 мільйонів це важлива складова підготовки до надзвичайних ситуацій.
Швеція має приблизно 64 000 укриттів, розрахованих на сім мільйонів людей із десяти мільйонів жителів. Їх створювали в межах системи тотальної оборони, яка передбачала тісну взаємодію військових і цивільних структур. Наприкінці 1990-х років країна відійшла від цієї моделі, однак у 2015 році почала повертатися до неї, а тепер знову інвестує у відновлення захисної інфраструктури.
Естонія, Латвія та Литва також розробляють плани модернізації громадських будівель і облаштування укриттів. Водночас громадянам пояснюють, як діяти, якщо поблизу немає спеціального бомбосховища: зокрема, рекомендують використовувати підвали, коридори та кімнати без вікон.
Європейців навчають виживати під час криз
Підготовка населення стала ще одним важливим напрямом цивільної оборони. Європейські уряди намагаються зробити так, щоб люди знали, як діяти під час обстрілів, евакуації, перебоїв з електроенергією та інших кризових ситуацій.
У Фінляндії, Швеції та Польщі громадянам поширюють інформаційні матеріали з практичними рекомендаціями щодо поведінки під час надзвичайних ситуацій.
У 2018 році близько 4,8 мільйона шведських домогосподарств отримали брошуру «Якщо настане криза чи війна». У ній пояснювали, які запаси необхідно мати вдома та як підготуватися до періоду, коли люди можуть залишитися без сторонньої допомоги.
Тоді основну увагу приділяли короткочасним кризам, зокрема природним катастрофам. Проте в оновленій брошурі, поширеній у 2024 році, влада вже прямо наголосила, що Швеція не може виключати можливості збройного нападу.
У Литві до навчання населення долучилися громадські організації та школи. Під час спеціальних занять людей навчають надавати першу допомогу, формувати аварійні рюкзаки для евакуації та обходитися без електроенергії.
У Польщі підготовку громадян систематизували в межах закону про цивільну оборону, ухваленого у 2025 році. На початку 2026 року там запустили «Академію захисту населення та цивільної оборони». До вересня навчання за цією програмою пройшли понад 400 000 людей.
Крім навчальних програм, держави розвивають системи телефонного оповіщення, вебресурси та мобільні застосунки, які мають повідомляти про загрози й допомагати знаходити найближчі укриття.
Таким чином, цивільний захист поступово стає не лише завданням спеціалізованих служб, а й частиною повсякденної готовності населення до потенційних загроз.
Економіку готують до роботи в умовах війни
Європейські держави враховують, що в разі збройного конфлікту противник намагатиметься порушити не лише військове управління, а й економічні процеси, постачання товарів і роботу критичної інфраструктури.
Тому уряди залучають до планування підприємства, транспортні компанії, енергетичний сектор, медичні установи та фінансові організації. Мета полягає в тому, щоб навіть за умов масштабних перебоїв держава могла забезпечувати населення найнеобхіднішими ресурсами.
Фінляндія вважається одним із прикладів такого підходу завдяки системі комплексної безпеки, яку почали формувати ще під час холодної війни. Вона передбачає координацію між центральними органами влади, місцевим самоврядуванням, бізнесом та іншими структурами, відповідальними за життєдіяльність країни.
Представники міністерств і організацій цивільного захисту регулярно збираються на засідання Комітету з питань безпеки, щоб оцінювати ризики й визначати потреби держави.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України Фінляндія переглянула підходи до формування стратегічних резервів. Зокрема, запаси зерна збільшили так, щоб їх вистачало на дев'ять місяців споживання замість шести. Держава також зберігає насіння, сільськогосподарську техніку та лікарські засоби.
Ще одним прикладом стала підготовка торговельної інфраструктури до перебоїв з електропостачанням. З огляду на досвід Києва, який продовжував працювати попри російські удари по енергосистемі, у Фінляндії планують створити мережу з 300 супермаркетів, обладнаних резервними генераторами.
У Польщі з 2025 року вживають заходів для забезпечення безперервного постачання води, продовольства, пального та медичного обладнання. Влада також фінансує розвиток виробничих можливостей підприємств, які мають стратегічне значення для енергетики, телекомунікацій і транспорту.
Естонія у своїй новій доктрині безпеки, оприлюдненій у травні 2026 року, визначила економічну стійкість і безперебійну роботу життєво важливих служб пріоритетами, співмірними з військовою обороною.
Швеція, зі свого боку, закликала компанії, у яких працює понад п'ять людей, готуватися до найгірших сценаріїв. Влада також визначила 12 ключових галузей, серед яких енергетика, транспорт, медицина та фінансові послуги, стабільна робота яких має вирішальне значення для держави під час кризи.
Мобілізація та евакуація — частина національних планів
Підготовка до можливого конфлікту охоплює також мобілізаційні заходи, взаємодію державних органів із бізнесом та розроблення планів евакуації населення.
У Латвії Міністерство оборони присвятило окремий розділ на своєму сайті питанням мобілізації та залучення різних секторів суспільства до оборони країни. Такий підхід передбачає, що в умовах війни підтримувати армію та забезпечувати функціонування держави мають не лише військові структури.
Швеція повідомила про те, що 500 000 громадян уже отримали повідомлення про можливий призов на військову службу в разі збройного конфлікту.
Особливу увагу до планування евакуації приділяють Естонія, Латвія та Литва. Через відносно невелику чисельність населення ці країни враховують ризик масштабного вторгнення й опрацьовують сценарії переміщення людей не лише в межах власної території, а й за кордон.
У жовтні 2025 року Литва провела навчання, під час яких відпрацьовували евакуацію жителів із 30 муніципалітетів до інших регіонів країни та за її межі. Серед можливих напрямків були Польща, Німеччина, Швеція, Швейцарія та Велика Британія.
На початку жовтня 2026 року Польща та Литва також повідомили про плани побудувати центр прийому біженців у литовському місті Лаздияй, неподалік польського кордону.
Ці заходи свідчать, що європейські держави намагаються заздалегідь визначити порядок дій у разі масового переміщення населення, а не розробляти рішення вже після початку кризи.
Український досвід став попередженням для Європи
Війна Росії проти України продемонструвала, наскільки важливою є готовність держави до тривалих ударів по енергетичній інфраструктурі, житловому фонду, транспортних мережах та інших об'єктах, від яких залежить повсякденне життя населення.
Для європейських країн цей досвід став підставою для перегляду не лише військових стратегій, а й принципів організації суспільства. Відновлення бомбосховищ, формування резервів, навчання громадян і залучення бізнесу до системи оборони мають допомогти зберегти керованість держави навіть у разі масштабного конфлікту.
Водночас самі заходи підготовки не означають, що війна в кожній із цих країн неминуча. Їхня мета — зменшити вразливість перед можливим нападом, стримати противника та забезпечити здатність суспільства витримувати тривалі кризи.
Однак залишається й проблема сприйняття загроз. Для частини європейців, які живуть далеко від російського кордону, ризик прямого військового зіткнення досі може здаватися абстрактним.
Німецький історик і політолог Томас Вайє вважає, що українцям, які щодня стикаються з російськими ракетними й дроновими атаками, важливо донести до європейського суспільства думку про можливі наслідки бездіяльності.
На його переконання, європейським політикам необхідно чітко пояснювати, які загрози створює Росія та як їх можна зупинити спільними зусиллями з Україною.
Досвід останніх років показує: безпека Європи залежить не тільки від чисельності армій чи кількості озброєння. Важливими є також готовність населення, стійкість економіки, надійність інфраструктури та здатність державних інституцій працювати в умовах війни. Саме ці складові нині дедалі активніше розвивають країни Північної та Східної Європи, враховуючи уроки, які Україна отримала внаслідок російської агресії.
Вас може зацікавити: Посол Костянтин Єлісєєв про Трампа, Путіна і мир за рахунок України — інтерв'ю
