Після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році глобальна мапа торгівлі з РФ кардинально змінилася. Хоча загальний експорт Росії до країн Заходу стрімко впав, ціла низка держав істотно збільшила закупівлі російських товарів і енергоресурсів. Ці країни можна умовно розділити на три ключові групи.
Перша група — азійські країни
Так, наприклад, Індія за роки російсько-української війни стала абсолютним рекордсменом за показниками зростання закупівель російських енергоресурсів.
До 2022 року Індія купувала мінімальні обсяги російської нафти. За оцінкою спеціалістів, ці обсяги не перевищували 1% від їхнього імпорту. Натомість після вторгнення Росії в Україну, Індія скориставшись величезними знижками, наростила імпорт нафти з країни-окупанта у десятки разів, перетворившись на її головного покупця.
Лише за 2025 рік поставки російської сирої нафти до Індії перевищили 43 мільярди доларів США. У першому півріччі 2026 року витрати Індії на російську нафту зросли ще на 25% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Наразі Росія забезпечує близько 33–40% усього нафтового імпорту Індії, щодня постачаючи туди від 1,5 до 1,8 мільйона барелів нафти.
Крім того, КНР різко збільшила закупівлі сирої нафти, вугілля, трубопровідного газу та скрапленого природного газу. Китай щорічно сплачує РФ понад 50–60 мільярдів доларів за всі види викопного палива, а саме: нафту, трубопровідний газ, ЗПГ та вугілля.
Наразі КНР імпортує близько 1,8–1,9 мільйона барелів російської нафти щодня. Нафта з РФ покриває 20% загальних потреб Китаю.
Крім того, Китай є лідером за загальними щомісячними обсягами виплат за російське паливо. Зокрема, протягом усього літа 2026 року Китай утримував першість за обсягами виплат.
Окрім енергоресурсів, Китай наростив імпорт російської агропродукції та металів.
Взаємна торгівля сільгосппродукцією між країнами за перші 9 місяців 2026 року зросла на понад 33% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Торгівля сільськогосподарською продукцією між Росією та Китаєм у 2025 році склала 11 мільярдів доларів, що на 21% більше, ніж у попередньому році.
Зокрема, з Росії до Китаю було імпортовано сільськогосподарської продукції та продуктів харчування приблизно на 8 мільярдів доларів порівняно з 6,4 мільярдами доларів у 2024 році.
Після того, як Лондонська біржа металів та Чиказька товарна біржа у 2024 році повністю заборонили приймати новий алюміній, мідь та нікель із Росії, весь цей обсяг пішов до Китаю.
Наприклад, обсяги поставок російського алюмінію до Китаю зросли майже на 56%, міді — на 66%, а імпорт нікелю збільшився у понад два рази.
Нагадаю, Європейський Союз погодив поетапну заборону на імпорт алюмінію з Росії. Було встановлено ліміт імпорту в 275 000 тонн, який діятиме до лютого 2026 року. До цього європейські виробники закликали владу ЄС запровадити повну заборону на постачання російського алюмінію.
Крім алюмінію, Китай став головним покупцем золотовмісних та срібловмісних руд і концентратів із РФ. Поставки дорогоцінних металів за останній час подвоїлися, перевищивши позначку в 1 мільярд доларів лише за перші півріччя звітних періодів.
У 2024 році Китай став основним торговельним партнером Росії, а обсяг двосторонньої торгівлі перевищив 240 мільярдів доларів.
Друга група — країни, які забезпечують реекспорт та паралельний імпорт з РФ
Ці держави збільшили закупівлі російського палива для власного споживання або стали ключовими російськими вузлами для обходу санкцій.
Серед цих країн варто відзначити Туреччину, яка суттєво збільшила імпорт нафти, газу та вугілля з Росії. Ця країна стабільно сплачує Росії близько 12–15 мільярдів доларів на рік.
Туреччина виступає великим хабом: вона не лише наростила імпорт газу через "Турецький потік", а й купує дешеву російську нафту для власних НПЗ. Туреччина наразі є найбільшим покупцем нафтопродуктів з Росії. На її долю припадає до 26% російського експорту .
Також Анкара наростила закупівлі російського металу та зерна.
Після запровадження жорстких санкцій США та ЄС проти російських металургійних гігантів Туреччина стала основним європейським майданчиком для збуту напівфабрикатів із РФ.
Тільки за січень — серпень 2026 року Туреччина збільшила імпорт російських сталевих заготовок на 45,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 935,3 тисяч тонн. Росія міцно утримує перше місце серед постачальників цієї продукції до країни.
За перші сім місяців 2026 року Туреччина закупила 6,7 мільйона тонн російського зерна та продуктів його переробки — це на 67% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Крім Туреччини, ОАЕ та Саудівська Аравія почали масово скуповувати російський мазут та дизель зі знижками для внутрішньої енергетики, експортуючи власну нафту за повну ринкову вартість.
Починаючи з 2023 року та протягом 2025–2026 років, Саудівська Аравія імпортує в середньому від 150 000 до 190 000 барелів російського мазуту та дизеля щодня.
Економічна вигода для Ер-Ріяда від цієї схеми оцінюється у мільярди доларів щорічно, оскільки дисконт на російське важке паливо часом сягав $10–$20 на барель порівняно зі світовими аналогами.
Об'єднані Арабські Емірати, зокрема портовий хаб Фуджейра, перетворилися на головну перевалочну базу для російських нафтопродуктів на Близькому Сході.
У терміналах Фуджейри російський мазут та дизель змішують із паливом іншого походження. Після цього нафтопродукти отримують нові сертифікати й відправляються в Європу та США, вже як "еміратський продукт", що формально не порушує західні санкції.
Щомісячний оборот торгівлі російськими нафтопродуктами через ОАЕ вимірюється сотнями мільйонів доларів.
У 2025–2026 роках США суттєво посилили тиск на ОАЕ, погрожуючи вторинними санкціями проти еміратських банків та судноплавних компаній, які обслуговують торгівлю російською нафтою дорожче за "цінову стелю".
Через це великі державні банки ОАЕ почали обмежувати роботу з російськими компаніями, проте використання дрібніших фінансових посередників та "тіньового флоту" танкерів дозволяє Саудівській Аравії та Еміратам продовжувати ці вигідні закупівлі.
Третя група — країни ЄС
Попри загальну політику ЄС щодо скорочення торгівлі з агресором на 90%, окремі європейські країни нарощували витрати на російські енергоносії. Це пов'язано з відсутністю ембарго на російський скраплений газ та довгостроковими контрактами.
Лише за перші 8 місяців 2026 року країни ЄС витратили рекордні 7,3 мільярда євро на російський ЗПГ, перевищивши загальні витрати за весь 2025 рік.
Тільки за третій квартал 2026 року, з липня по вересень поточного року, ЄС сплатив близько 1,92 мільярда євро лише за газ із російського арктичного заводу "Ямал ЗПГ".
За 2025 рік країни ЄС офіційно сплатили Росії 5,9 мільярда євро за газ, що постачався через ГТС України та "Турецький потік".
Головними покупцями є Франція, Бельгія та Іспанія, а також Угорщина та Словаччина.
Франція, Нідерланди, Іспанія та Бельгія мають великі термінали для приймання ЗПГ. У 2024–2025 роках ці країни суттєво збільшували закупівлі російського скрапленого газу, фактично фінансуючи війну проти України. Франція, наприклад, збільшила імпорт ЗПГ на понад 40%, а Нідерланди — на 72%.
Франція вийшла на перше місце в ЄС за обсягами закупівель російського газу, випередивши Угорщину та Бельгію. Лише за першу половину 2026 року Франція імпортувала рекордні 3,6 мільйона тонн російського ЗПГ.
Наприклад, у квітні 2026 року вона сплатила РФ 413 мільйонів євро за ЗПГ, у червні наростила закупівлі ще на 34%, а у вересні обсяги французького імпорту газу з Росії зросли на 103% за один місяць. У цифрах — до 446 млн євро.
Крім того, французькі порти використовуються як хаби для перевалки російського газу для подальшого транспортування іншими країнами Європи.
Європейські компанії намагаються закупити якомога більше палива до 1 січня 2027 року, коли мають набути чинності нові обмеження.
Франція залишається і головним лобістом проти запровадження санкцій ЄС щодо російського цивільного ядерного сектору. Причиною є глибока технологічна та сировинна залежність французької атомної промисловості від російського держхолдингу "Росатом".
Франція не лише купує уран, а й відновила експорт відпрацьованого ядерного матеріалу назад до Росії. Російський завод у Сибіру залишається єдиним у світі, здатним переробляти цей тип французького палива для повторного використання.
Загальна вартість французького імпорту з Росії за результатами попереднього року вже перевищувала 4,5 мільярда доларів, а динаміка 2026 року через активне закачування газу перед зимою демонструє утримання цих високих показників.
США та Україна критикують Європу
Не випадково міністр фінансів США Скотт Бессент жорстко розкритикував європейські країни за лицемірство та масштабні закупівлі російського газу й нафти. У своїх заявах у жовтні 2026 року він прямо звинуватив європейські уряди у фінансуванні військової машини країни-окупанта.
В ефірі програми Meet the Press на телеканалі NBC він заявив: "Європейці віддали Росії та Владіміру Путіну більше грошей з початку цієї війни, ніж вони дали українцям".
Бессент наголосив, що США не повинні самотужки нести весь економічний тягар санкційного тиску на Росію. За його словами, навесні Вашингтон просив європейських союзників спільно запровадити вторинні мита проти Китаю та Індії за купівлю російської нафти, проте Європа відповіла категоричною відмовою.
Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський виступає з різкою критикою закупівлі країнами Євросоюзу російських енергоносіїв, називаючи європейські фінансові транші безпосередньою "інвестицією у війну". Його позиція залишається безкомпромісною: Європа має повністю розірвати енергетичні зв'язки з Кремлем.
Україна наполягає, що Росія є ненадійним постачальником, а Європа має дотримуватися затвердженого плану: повністю ліквідувати імпорт російського ЗПГ до кінця 2026 року, а трубопровідного газу — восени 2027 року.
