Президенту України Володимиру Зеленському зараз не варто зустрічатися з олігархом Ігорем Коломойським, оскільки його на весь світ оголосили токсичною людиною. Однак Коломойський продовжує контролювати кілька важливих компаній і ці питання треба якось вирішити. Крім того, олігарх володіє такою стратегічною зброєю, як телеканал "1+1". Про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів журналіст, політик і нардеп VIII скликання Сергій Лещенко, коментуючи боротьбу з олігархами, оголошену командою Зеленського.

- На вашу думку, зараз в Україні іде боротьба з олігархами? Чи це поки що боротьба з одним олігархом?

- Я думаю, що боротьба з одним достатня для того, щоб сказати, що боротьба йде. Ми бачимо, що відбулося суттєве обмеження впливу Медведчука - як на економічні, так і на медійні процеси в Україні.

Що стосується подальших кроків, то для цього знайдено дуже правильний, хоча і нетрадиційний інструментарій – Рада національної безпеки і оборони. Тому що цей орган, на відміну від багатьох, є конституційним, тобто прописаним у нашій Конституції. Власне кажучи, він і створювався для вирішення подібних завдань. Але протягом багатьох років РНБО була відстійником, щоб кудись працевлаштувати людей, яких звільняти шкода, але і на провідних посадах їх бачити не треба. Туди скидали Піскуна, якихось заступників міністрів, які не мали можливості далі працювати на посадах. В часи Януковича туди Сівковича відправляли, коли він перестав влаштовувати на посаді віце-прем"єра, Злочевського, коли його звільняли з посади міністра екології, Клюєва, коли він теж був знятий з посади в новому уряді, вже другому уряді Януковича. Це був такий собі відстійник. Але зараз це має зрештою зробити РНБО провідним органом для вирішення подібних питань, які становлять небезпеку для нашої держави.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

- На вашу думку, як пан Коломойський намагатиметься зустрітися з паном Зеленським? Можливо, через когось домовитися? Адже його не дуже влаштовує ситуація, яка зараз для нього складається.

- Коломойському, звичайно, хотілося б. Але навіщо це Зеленському? Ми ж розуміємо, що на кожному дереві біля Офісу президента зараз сидить журналіст-розслідувач із камерою, який дивиться, хто приїжджає в Офіс. У Конча-Заспі теж непоміченим проїхати непросто. Тим паче, у сучасних умовах можна спілкуватися не особисто.

Але зараз Зеленський найменше прагне зустрічі з Коломойським, тому що це йому не потрібно. Коломойського на весь світ оголосили токсичною людиною, якому американська адміністрація певним чином оголосила війну.

- Наскільки ця токсична людина інтегрована в тіньову економічну систему України? Американцям, можливо, і простіше з санкціями. А от пану Зеленському з Коломойським все одно доведеться щось робити. Наскільки Коломойський – важлива деталь у нашій системі?

- По-перше, його позбавили впливу спочатку на "ПриватБанк" у часи Порошенка. Зараз його позбавили впливу на державну компанію "Центренерго".

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

Нерозв'язаним залишається ще питання "Укрнафти", тому що там 50% у держави, а 40% - у Коломойського.

Є ще питання Кременчуцького нафтопереробного, який теж контролюється Коломойським, але там є державна частка. Тобто ці дві точки треба якимось чином розв"язати та забути один про одного для того, щоб не потрапляти в залежність.

Але головний актив – це, звичайно, канал "1+1", тому що це медіа-зброя, яка може президентів дуже боляче атакувати або навпаки підтримувати. І тут Коломойський буде розігрувати цей джокер до останнього. Але, з іншого боку, немає монополії в нього ні на телебаченні, ні на ринку нафтопродуктів. Тобто у нас ринки достатньо демонополізовані, хоча є присутність олігархів. Тому ми бачимо, наприклад, останніми роками на каналах Коломойського все менше і менше компліментарних сюжетів. Натомість на каналах Пінчука або Ахметова до влади ставляться позитивно-нейтрально.

Тобто відбувається хеджування ризиків з боку адміністрації. Це політика, про яку пан Кочетков може дуже добре розказати, бо він був біля витоків команди Кучми. Саме так Кучма робив: він балансував між групами впливу, не дозволяючи нікому сісти на голову. Хоча, на останньому етапі це йому вдавалося все менше і менше, там уже домінували певні групи. Але перші 6-8 років президенства він лавірував і дозволяв собі бути незалежним у своїх рішеннях, наближаючи одних, віддаляючи інших. Таким чином, напевно, найбільш ефективно скористався своїми повноваженнями президент.

- Ви згадали про "1+1". Ми пам"ятаємо історії з трьома підсанкційними каналами. З "1+1" так не можна?

- По-перше, санкції накладаються під певну юридичну базу. Ми не можемо просто, як у ресторані, казати: хочу санкції на ці канали. Для накладення санкцій мають бути хоча б формальні ознаки порушення законодавства в частині фінансування тероризму тощо. У випадку з паном Медведчуком це робити найпростіше, тому що його зв"язки як з Росією, так і з окупованими територіями ні для кого не є секретом. Навіть якщо є 50/50, то ці 50 завжди можна перевести в 60. Тоді буде перевага в доказах на користь фінансування тероризму.

Що стосується каналу "1+1", то тут власник Коломойський. Його явно складно назвати прихильником або "ЛНР-ДНР", або Путіна. Хоча останніми роками він намагався використовувати більш нейтральну лексику.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

- Він же нещодавно сказав, що громадянська війна іде.

- Це була його переговорна позиція. Він закинув пробний камінь – подивитися, чи хтось підхопить цю хвилю. Ніхто не підхопив. Він залишається неприйнятним для Росії. Тому формально "1+1" під це не підпадає. Доля Оксани Марченко – 8% - не є достатньою, щоб її трактувати як вирішальний вплив на політику каналу.

Але слідкувати за "1+1" варто для того, щоб у випадку першого ж дрейфу в бік проросійського сюжетного розвитку ми могли це озвучити публічно та, можливо, зупинити найгірший сценарій. Все ж таки "1+1" - це стратегічна зброя. Якщо канали Медведчука були тактичною зброєю, то "1+1" - це стратегічна зброя, з огляду на ту частку, яку вони мають на медіа-ринку. Вона дуже велика.

Держава має за цим уважно слідкувати, не втручаючись у редакційну політику. Але коли перетинається межа національної безпеки, держава має принаймні не мовчати. Демократія має себе захищати, як це сталося в Америці в січні цього року.