Росія таємно допомагає Ірану розробляти надзвукові крилаті ракети в межах масштабної секретної програми військово-технічного співробітництва. Спільний проєкт під кодовою назвою C430L триває з 2023 року і продовжує активно діяти у 2026 році.
Його головна мета — передача Тегерану критично важливих військових технологій, які країна намагалася отримати протягом десятиліть.
Формальний контракт між російською стороною та Міністерством оборони Ірану підписали в листопаді 2023 року.
Крім того, секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу здійснив два ключові візити до Ірану у серпні та вересні 2024 року на тлі загострення міжнародної ситуації.
Шойгу зустрівся з президентом Ірану Масудом Пезешкіяном і командувачем Збройних Сил Ірану Мохаммадом Багері. Шойгу також мав зустріч із секретарем Вищої ради національної безпеки Ірану.
"Візит Шойгу підкреслює тісний альянс між Іраном і Росією, який зміцнився після початку війни в Україні в 2022 році. Іран надав Росії військові безпілотники, і дві країни нещодавно завершили угоду про розширення військової та розвідувальної співпраці", — зазначало видання New York Times.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
За даними масштабного розслідування видання Financial Times, яка спирається на витік внутрішнього російського листування, провідні російські інженери допомагають Ірану вдосконалити прямоточний повітряно-реактивний двигун.
Прямоточний двигун використовує зустрічний потік повітря для створення тяги й може підтримувати високу швидкість польоту після початкового розгону. Для крилатих ракет це дозволяє поєднати значну швидкість із можливістю польоту на низькій висоті.
Ця технологія дозволяє крилатим ракетам підтримувати швидкість, що у кілька разів перевищує швидкість звуку.
Організатором програми виступає державний експортер озброєнь "Рособоронекспорт" у тісній кооперації з НВО "Машинобудування" —провідним російським підприємством у сфері стратегічного ракетобудування.
Документи свідчать, що російські фахівці регулярно відвідують Тегеран. Серед російських спеціалістів, залучених до програми, були Олександр Дергачов, Олександр Чебаков, Юрій Прохорчук та Владислав Кузьмичов.
У квітні 2025 року "Рособоронекспорт" запропонував направити до Ірану близько двох десятків російських спеціалістів для технічних консультацій. Перед поїздкою Тегеран мав відповісти на запитання щодо результатів випробування.
Варто зазначити, що початком іранської ракетної програми можна вважати середину 80-х років минулого століття. Тоді 1985 року Іран спромігся закупити у Лівії ракети Р-17 комплексу "Эльбрус", який більш відомий, як "Скад". Крім того, "Скади" були закуплені у КНДР, які той у 70-х отримав від Єгипту, а у середині 80-х локалізував під назвою "Нодон".
За оцінками спеціалістів, всі іранські ракети базуються виключно на двох джерелах: радянської Р-17 від "Скада" та 9М21 від "Луни-М". У модернізації та розробці похідних варіантів брали участь не тільки іранські фахівці, але й КНДР. Зауважу, що у допомозі створення ракет Fateh США офіційно 2006 року звинуватило китайську Great Wall Industry.
Нагадаю, відповідно до резолюції Ради безпеки під санкції підпадають компанії Parchin Chemical Industries, PB Sadr, а також виробники електроніки MODAFL та PCI. Китайську компанію Zhejiang Qingji Ind Co включили до списку обмежень за продаж Ірану центрифуг та іншого обладнання. Також серед тих, хто потрапив під санкції, були Hong Kong Ke.Do International Trade та китайська Qingdao Zhongrongtong Trade Development, які Мінфін США звинуватив у продажу Ірану кольорових металів подвійного призначення.
"Сполучені Штати продовжуватимуть переслідувати незаконні транснаціональні мережі закупівель, які таємно підтримують іранське виробництво балістичних ракет та інші військові програми", – заявив заступник міністра фінансів США з тероризму та фінансової розвідки Браян Нельсон.
Військові експерти та аналітики ЦРУ зазначають, що технологія вдосконалення прямоточного повітряно-реактивного двигуна призначена для створення високоефективних протикорабельних ракет. Поява такої зброї створює якісно нову загрозу для кораблів ВМС США та їхніх союзників у Перській затоці.
Надзвукові крилаті ракети поєднують величезну швидкість із можливістю польоту на наднизькій висоті. Це залишає сучасним системам протиповітряної та протиракетної оборони мінімум часу на виявлення та перехоплення цілі.
Станом на осінь 2026 року, зафіксовано, що Іран уже провів перші випробування прямоточного двигуна. Проте прямих доказів того, що готові надзвукові ракети спільного виробництва вже масово надійшли на озброєння або розгорнуті іранською армією, наразі немає.
Оскільки Іран ділиться з РФ своїми модифікаціями, ці технологічні напрацювання в майбутньому можуть бути використані Росією для створення нових засобів ураження проти України.
Примітно, що ця ракетна програма є частиною ширшого військового альянсу. Іран роками постачає Росії ударні дрони типу Shahed та допоміг локалізувати їхнє виробництво на території РФ.Своєю чергою Росія надає Тегерану оперативні супутникові знімки високої роздільної здатності для спостереження за військовими базами США, а також компоненти зброї та боєприпаси.
Крім того, значний інтерес для ЗС РФ може бути пов"язаний з однією з останніх іранських розробок — балістичною ракетою середньої дальності "Хайбар-шекан". При масі боєголовки 500 кілограмів та дальності польоту 1450 кілометрів її відрізняє, за словами виробника, висока маневреність, яка значно збільшує ймовірність подолання систем ППО. Однак у бойових умовах вона ще не випробовувалась.
За оцінками американської розвідки, частиною російсько-іранської співпраці можуть бути і крилаті ракети. В Ірану їх чимало. Наприклад, може йтися про ракети "Мешкат", які за своїми характеристиками дуже близькі до російських Х-55 — вони від початку війни використовуються для ударів по Україні (дальність польоту 600 кілометрів, маса боєголовки 960 кілограмів, точність 600 метрів).
Ця ракета відіграє фундаментальну роль у розвитку ракетної програми Тегерана і має прямий зв'язок із радянськими технологіями. У 2001 році Іран нелегально закупив близько 12 радянських крилатих ракет Х-55, які залишилися після розпаду Союзу. Ракети Х-55 призначалися для запуску зі стратегічних бомбардувальників та могли нести ядерні заряди. Проєкт "Мешкат" став офіційною іранською програмою зі зворотного інжинірингу цих ракет.
Про створення ракети "Мешкат" Міноборони Ірану вперше оголосило у вересні 2012 року. Тоді заявлялися про дальність польоту понад 2000 км. Ракета розроблялася для запуску з наземних пускових установок, кораблів/підводних човнів, а також літаків.
Саме на базі напрацювань проєкту "Мешкат" Іран зміг створити лінійку далекобійних крилатих ракет, які згодом постачалися або копіювалися єменськими хуситами для ударів по Саудівській Аравії та кораблях у Червоному морі.
Сам факт технологічної співпраці Ірану з Росією викликає постійні побоювання, що подібні крилаті технології можуть циркулювати між Москвою та Тегераном у межах обміну озброєнням.
За інформацією BBC, у Росії виробництво ракет меншої дальності було обмежено договором ДРСМД, який діяв від 1988 до 2019 рік. Росія, як і США, не могли випробовувати та розміщувати балістичні та крилаті ракети наземного базування меншої та середньої (1000 до 5500 км) дальності. Договір не забороняв такі ракети проектувати, але в жодному разі великого їхнього арсеналу перед війною Росія створити не змогла.
За інформацією NBC News, Росія постачає до Ірану через Каспійське море вибухівку, компоненти дронів, боєприпаси. Мета операції — поповнити військовий арсенал Тегерана, виснажений у ході бойових дій проти США та Ізраїлю цього року.
Причини, з яких Росія здійснює ці поставки, полягають у відволіканні уваги та ресурсів США від України. Наразі Іран та Росія синхронізували свої дії у глобальному масштабі. Масовані удари Росії по Україні та атаки Ірану і його проксі-сил на Близькому Сході націлені на одну й ту саму зброю — ракети-перехоплювачі до комплексів Patriot, NASAMS тощо. Водночас ускладнення американської стратегії на Близькому Сході історично зменшувало обсяг ресурсів, які Вашингтон міг спрямовувати на війну в Україні.
За оцінкою колишнього аналітика ЦРУ Джима Ламсона, російська допомога у вирішенні технічних проблем може стати одним із найважливіших напрямів військово-технічної підтримки Ірану з боку Москви за останні роки.
Військово-технічна співпраця між Росією та Іраном становить пряму, довгострокову та критичну загрозу для національної безпеки України. Цей альянс переріс формат звичайних закупівель і перетворився на стратегічне партнерство, де сторони обмінюються технологіями, бойовим досвідом та розвідувальними даними
