Черкаси, як і інші українські міста, з 24 лютого 2022 року пережили десятки повітряних атак, загибель людей і прийняли десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб. Водночас місто продовжує будувати енергоострів, готувати нове військове кладовище та запускати транспортну реформу.
В інтерв’ю "Апострофу" міський голова Черкас Анатолій Бондаренко розповів про наслідки російських ударів по місту, компенсації для мешканців і бізнесу, проблеми з укриттями, залучення трудових мігрантів, підготовку до можливих блекаутів та стосунки з центральною владою.
Також мер пояснив, чому Черкаси роблять ставку на акумуляторні системи замість генераторів, скільки ВПО фактично проживає у місті та коли на вулицях з’являться нові тролейбуси.
– Пане мер, декілька тижнів тому Черкаси зазнали чергового російського обстрілу. Розкажіть, які на сьогодні наслідки? Які об’єкти пошкоджено? Що з того можна відновити, а що відновленню не підлягає?
– Після атаки 14 квітня, яка пошкодила дев’ятиповерхівку та ще 10 сусідніх будинків, найбільший біль — це загибель хлопчика, трагедія, яку неможливо висловити словами. На місці працювали 9 одиниць техніки та 30 працівників комунальних підприємств.
Наразі комунальники прибрали уламки та аварійні конструкції, виконали тимчасову герметизацію покрівлі та місць протікання. Також залучено сертифікованих експертів для технічного обстеження будинку, адже без відповідних висновків неможливо розпочати капітальний ремонт.
У разі пошкодження житла з міського бюджету ми надаємо пряму фінансову допомогу власникам. Зокрема, є механізм відшкодування коштів за пошкоджені вікна. На сьогодні середня вартість 1 м² — 6200 гривень. З документами допомагає департамент ЖКК, аби максимально спростити процедуру для людей. Наголошу, що мешканці самі обирають підрядника, який виготовить та встановить вікна — мерія виплачує компенсацію відповідно до актів виконаних робіт
Крім житлового сектору, місто допомагає і бізнесу. У 2024–2026 роках підприємцям надано фінансову підтримку на суму 3,65 млн грн. Спочатку компенсації складали від 50 до 100 тисяч гривень, але через зростання вартості матеріалів та обладнання за моєю ініціативою суми збільшили. Зараз підприємці можуть отримати: 500 тис. грн — у разі повністю знищеного майна та 200 тис. грн — у разі пошкодженого.
На жаль, 6 будинків з-поміж усіх тих, які зачепили удари, непридатні для ремонту. Помешкання знаходяться в приватному секторі. У таких випадках люди отримують житлові сертифікати на придбання нового житла від держави. Частина таких сертифікатів уже видана, ще по кількох об’єктах тривають юридичні та документальні процедури.
– Тепер люди з тих будинків будуть розподілені в інші житла? Що з ними буде?
– Ми пропонували всім, хто втратив дах над головою, переїхати в комунальне житло, але люди вирішили самі шукати собі прихисток і від нашої допомоги з поселенням відмовилися. Що буде з ними далі — залежить від ситуації з документами.
Ті, у кого з паперами все в порядку, зараз працюють із державною програмою, щоб отримати кошти на нові домівки, а місто зі свого боку додає фінансову допомогу.
Але є й складні випадки. Наприклад, у садових кооперативах на будинки часто взагалі немає документів про право власності, і це величезна юридична проблема. Також є вщент вигорілий будинок, власник якого зараз не в Україні, тому законно вирішити щось із цим майном наразі майже неможливо. У тому будинку жила старенька переселенка — її ми не залишили на вулиці й одразу після лікарні влаштували до міського притулку.
– Яка доля чекає далі на ту жінку?
– Щодо долі старенької жінки — вона залишається під нашою опікою. Зараз вона в міському притулку, де про неї дбають, забезпечують усім необхідним і де вона може спокійно жити далі. Ми не залишаємо людей сам на сам із бідою, особливо тих, хто вже одного разу втік від війни.
Взагалі, ситуація з обстрілами у нас така ж, як і по всій країні. Якщо говорити про цифри, то з початку повномасштабного вторгнення у Черкасах так чи інакше постраждали вже близько тисячі містян.
– Тоді спитаю, скільки обстрілів міста взагалі було з початку вторгнення?
– Черкаси, як і більшість міст України, потерпають від російської агресії. Тривоги лунають майже щодня. Проте, на щастя, серйозні наслідки від ракет і "шахедів" у Черкасах були лише декілька разів.
З серйозних наслідків ударів відзначу влучання по готелю «Центральний» і закінчу цим останнім будинком багатоквартирним. Були влучання і по об’єкту енергетичної інфраструктури. Поряд постраждали й житлові багатоповерхівки.
Під час однієї з атак стався моторошний випадок – від російської ракети, яка потрапила у кладовище, було пошкоджено сотні могил. Тепер місто виплачуватиме людям допомогу на відновлення пошкоджених пам’ятників.
– Нещодавно ви давали пресконференцію, де згадували про перших десятьох мігрантів, які залучені до роботи у Черкасах…
– Озвучена мною на пресконференції інформація була неправильно інтерпретована. Не знаю, чи випадково, чи навмисно. Відповідаючи на питання журналіста про те, як я ставлюся до залучення до деяких робіт мігрантів, я розповів про випадок, про який мені відомо.
На минулих вихідних перевіряв, як ремонтується дорога у місті. Заїхав на один із об’єктів по вулиці Одеській. Став спілкуватися із підрядником, який виграв тендер на поточний ремонт. Розмовляємо з ним, а він мені й каже: змушений залучити до 10 осіб з Пакистану чи з Індонезії за трудовими візами. Побудував на своїй базі невеликий хостел. Будуть ті працівники там у нього жити й харчуватися. Вони ще не прибули, бо їм потрібно оформити транзитну візу. І будуть у нього працювати на асфальтуванні доріг.
Він запевнив, що ці працівники вже мають досвід на таких роботах. Вже найближчими днями, напевне, їх можна буде побачити на дорогах Черкас. Але підкреслюю — це особиста справа підприємця, кого саме наймати робітниками на виконання цих робіт.
Міська влада до цього не має ніякого стосунку. На комунальних підприємствах наразі немає трудових мігрантів, хоча відчуваємо значний брак робочої сили. Думаю, це всеукраїнська проблема. У нас на комунальних підприємствах усі працівники переважно жінки у віці 60+. Чоловіки, якщо і є, то у віці 70 років і далі. Вакансій, у тому числі на комунальних підприємствах, сьогодні величезна кількість.
– В попередньому інтерв’ю ви казали, що маєте план на випадок російських атак на системи водопостачання країни. А можете якось трохи більше конкретизувати цей свій план? З того, що можна казати…
– Чи є у нас план? Звісно. І не один. Ми розробили кілька альтернативних сценаріїв на випадок різних критичних ситуацій. Проте, я впевнений, ви розумієте, чому я не буду зараз озвучувати конкретні локації, технічні рішення чи кроки, які ми будемо вживати.
Ворог справді моніторить інформаційне поле, і будь-яка деталізація — це допомога окупанту в коригуванні вогню чи плануванні нових атак. Наша підготовка — це питання виживання міста, тому вона любить тишу.
Запевню черкасців лише в одному: місто готове до викликів. Ми забезпечені автономними джерелами живлення, маємо запаси необхідних матеріалів та чіткий алгоритм дій для кожної служби. Все, що ми робимо зараз, спрямовано на те, щоб за будь-яких умов люди залишалися з водою.
– До того ж, ви згадували про акумуляторні батареї для міста. Для садочків і шкіл…
– Ми зараз міняємо концепцію альтернативного живлення об’єктів. Зараз плануємо у всіх школах і дитсадках поставити акумуляторні батареї поряд з генераторами.
– То вони будуть взаємодоповнюватися?
– Так, бо нам не вистачить бензовозів, якби ми вирішили все місто обладнати виключно генераторами на пальному. Бензовоз повинен буде їздити по колу і заправляти цілодобово генератори. Живлення школи коштуватиме нам близько 2 літрів дизпалива на годину. От і порахуйте. Скільки потрібно, щоб дітям приготувати їжу й забезпечити повністю навчальний процес. Скажу вам, що в такому випадку акумуляторні батареї – це єдина альтернатива.
– В який момент ви прийняли рішення, що треба робити акцент на батареях і відсувати таким чином генератори на задній план? Наскільки це дешевше чи краще?
– Це навпаки дорожче. Але в підсумку це буде дешевше. 1 кіловат, вироблений генератором, коштує в 3–4 рази дорожче, ніж якби такий самий об’єм дала батарея.
На міських котельнях у нас стоять акумулятори, генератори та сонячні панелі. Плюс працює бригада, яка слідкує за справністю акумуляторів, заряджає їх від когенераційних установок. У нас є такі касетні великі акумуляторні системи. У цьому плані ми кардинально відрізняємося від інших міст. Два роки тому почали потихеньку впроваджувати цю інновацію для шкіл та дитсадків.
Скажіть мені, хто буде носити повсякчас у каністрах паливо для тих генераторів у садках? Хіба що виховательки. І це буде дуже довго. У школах є трохи чоловіків, а в дитсадках їх набагато менше. Тому й ми прийняли це рішення.
– Ви згадали про когенераційні установки. Мер Хмельницького казав мені, що у них є 25 цих установок. Більше в жодного з міст такої кількості немає, за його словами. Скільки їх у вас в Черкасах?
– Частково Олександр Симчишин правий, кажучи так. Але Черкаси на першому місці в цьому плані. У нас в місті когенераційні установки забезпечують 21,5 МВт потужності. Ми проклали близько 28 кілометрів підземних кабелів. Вони живлять цілий черкаський енергоострів повністю.
У разі прильоту по одній установці когенерації навантаження лягає відразу ж на іншу. Заживлені когенерацією великі кластери. Наш лікарняний кластер може працювати цілком автономно. Незалежно від того, є світло чи нема.
– У попередньому інтерв’ю ви казали про поломки сонячних електростанцій у Черкасах. Зараз вони вже відновили свою роботу, чи їх ще ремонтують?
– Хочу уточнити цей момент. На той момент відключення у Черкасах відбувалися через загальний дефіцит генерації в енергосистемі країни. Він був пов'язаний, у тому числі, із тим, що сонячні електростанції не давали достатню потужність через хмарну погоду, це природній процес. Але люди не завжди це розуміють. Стараємося пояснювати.
– Торік у тому таки Хмельницькому були виступи містян проти відключень світла. Як ви, як міський голова, ставитеся до таких проявів обурення з боку мешканців наших міст?
– У нас під час відключень було багато негативних коментарів у соцмережах. Важливо розуміти, що Черкаси не є окремою автономною енергосистемою. Місто входить до єдиного енергетичного вузла разом із Києвом, Житомиром та Черніговом. Саме тому графіки обмежень залежать не лише від ситуації безпосередньо у Черкасах, а й від загального навантаження та балансу в енергосистемі цих регіонів.
Навіть якщо Черкащина має можливість виробляти достатній обсяг електроенергії, ця енергія працює на стабільність усієї об’єднаної системи країни.
– Продовжуючи тему життєзабезпечення міста. Нафтогаз відкликав доручення про припинення газопостачання КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за борги. Як так вийшло? Адже ж ще кілька днів тому писали, що Черкаси ризикують залишитися без гарячої води…
– Ситуація справді була критичною, і загроза відключення гарячої води для містян була реальною. Проте ми не чекали кризи, а працювали на випередження.
Це результат нашої спільної та напруженої роботи з керівництвом КП «Черкаситеплокомуненерго» та Асоціацією міст України. Як голова Черкаського регіонального відділення АМУ, я постійно перебував на зв’язку з колегами з інших міст та профільним Міністерством. Ми готували звернення, надавали чіткі розрахунки та аргументовані пропозиції про те, чому зупинка газопостачання в такий період є неприпустимою.
Нас почули. Я вдячний колегам з уряду та "Нафтогазу" за те, що вони дослухалися до наших аргументів і відкликали доручення про припинення постачання газу.
– На сьогодні у Черкасах близько 300 укриттів. Ви в іншому інтерв’ю казали, що за зачинені двері укриття настає кримінальна відповідальність для особи, яка допустила подібне, будучи відповідальною за доступність цього укриття. Скільки таких випадків було до сьогодні? Скільки має людина, на ваш погляд, відсидіти за порушення режиму роботи укриття?
– Так, на жаль, є такі випадки. Працювати з ними – компетенція поліції. Велика кількість сховищ перебуває на балансі приватних власників. А що стосується комунальних укриттів і державних, котрі перебувають на балансі міськради, то вони відкриті постійно.
Одначе є й людський фактор. Ніхто його не скасовував. Деякі люди скаржаться, що укриттів не вистачає. Проте водночас, під час тривоги громадяни часто ними просто не користуються, і вони стоять порожні.
Ще одна проблема – вандалізм. У нас є півтора десятка модульних укриттів. Спершу за них відповідали комунальники, а потім на їхніх дверях встановили магнітні замки. І їх поламали. Сьогодні вони просто відчинені увесь час. Протягом першого місяця, відколи укриття відчинили, там просто безсовісні і безвідповідальні особи покрали лавки, побили лампочки, поламали сонячні панелі. І як їм пояснити, що цього робити не можна?
– Винних не завадило б знайти й покарати. Не можна ж лишити все це безкарним…
– Це повноваження поліції. Ми часто звертаємося до правоохоронців з приводу вандалізму. У місті від них постраждали багато зупинок громадського транспорту. Місто має систему відеонагляду, інтегровану в загальну систему безпеки національної поліції. 700 камер у Черкасах з функцією зчитування облич. І все одно є такі випадки, коли люди крадуть полікарбонат, з якого зроблені зупинки, для накриття приватних теплиць. А також нівечать муніципальне майно.
– На Черкащині сьогодні живуть 140 тисяч ВПО. Яка частка з них оселилася в обласному центрі?
– Офіційно зареєстрованих в місті 27 тисяч. Відверто кажучи, до кінця всіх їх порахувати ніхто не здатен. За навантаженням на громадський транспорт, на вивезення сміття ми бачимо, що у Черкасах усього близько 100 тисяч осіб з числа ВПО проживають. Але не всі поспішають зареєструватися.
– А що із житлом для внутрішньо переміщених громадян? От ви недавно відкрили ще один такий об’єкт на базі колись занедбаного дитсадка. Скільки житла загалом можете запропонувати внутрішнім переселенцям?
– На сьогодні в Черкасах уже працюють три сучасні муніципальні шелтери. Останній об’єкт, про який ви згадали, ми відкрили на початку цього року. Це був складний, але дуже важливий проєкт: ми повністю реконструювали приміщення колишнього дитсадка, створивши там гідні умови для проживання понад сотню людей.
Цей проєкт реалізували на умовах співфінансування з Європейським інвестиційним банком в межах «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України». Чи плануємо ми будувати ще? Безумовно. Але я буду відвертим: ми не маємо змоги миттєво забезпечити житлом усіх, хто цього потребує. На це потрібно надто багато ресурсів.
– Як ВПО адаптувалися в місті? Скільки з них працевлаштовані?
– Ніяких інцидентів з ВПО немає. Більша частина з них працевлаштована. Багато хто йде працювати на комунальні підприємства. Окрім того, у нас є завідувачі дитсадків, котрі переїхали і стали тут працювати. Велика кількість лікарів та інженерів.
У нас був брак кадрів у сегменті робітничих професій. Хороші газозварювальники приїхали із Краматорська, слюсарі. Вони переїжджають, адаптуються і нормально працюють.
Багато які переселенці приїздять сюди, поживши трохи у західній частині України. Центральна Україна їм ближча з точки зору менталітету. У нас велика кількість приїжджих із Донеччини, Харківщини, Запоріжжя.
На жаль, є й такі випадки, коли люди повертаються взагалі на окуповані території. За останній час таких у нас було 20. Не знаю, чим вони мотивують своє таке бажання.
– У своєму Фейсбуці ви недавно говорили про бажання міськради придбати ділянку землі біля Алеї Героїв Руськополянської громади. Раніше її купила фізична особа за 820 тисяч гривень. Ви ж хочете придбати цю ділянку для суспільних потреб. Для яких конкретно потреб?
– Ця ділянка прямо межує з меморіальною зоною. Не знаю, в який спосіб її продали людині. Можливо, розголос зрушить ситуацію з місця. Хоча правоохоронці працюють над справою. Ми готові повернути підприємцю повністю ці кошти, які він витратив на придбання цієї ділянки. Хочемо використати цю землю для розширення меморіальної зони.
– Розширити Алею Героїв за рахунок додаткової території?
– Ми хотіли б зробити там тротуар і велодоріжку. Ділянка розташована в межах червоних ліній недалеко від міської об’їзної дороги. Не розумію, як це все продавалося. Повинна бути якась природоохоронна зона самого цвинтаря. Метрів хоча б 10–15. А там через кожні 2 метри паркан.
– Цей підприємець готовий до діалогу щодо продажу землі?
– Спілкувалися з ним. Він хоче в обмін отримати ділянку в центральній частині міста. Ми на це не готові. Є ж відповідне законодавство, яке визначає вартість землі. За 820 тисяч зможемо йому продати хіба що 1–2 сотки землі. Та аж ніяк не 40. Трошки забагато за такі гроші.
Водночас іде наростання суспільної напруги. Чув, що певні представники громадськості хочуть завалити паркан, який відгороджує ділянку від Алеї Героїв. Молодіжні організації хочуть провести акцію за перепродаж тієї землі міськраді.
– Крім цього, у вас в місті актуальне питання створення нового військового кладовища. Вже триває підготовка до будівництва цвинтаря. Коли розпочнуть роботи по суті і коли завершать?
– Будівництво нового кладовища на вулиці Промисловій триває відповідно до графіка. Саме там буде облаштована окрема ділянка для майбутніх почесних поховань наших захисників і захисниць. Проєктом передбачено 8 секторів для поховань, із яких 4 — для почесних поховань військових.
На сьогодні вже виконано значний обсяг робіт. Проведено підготовку території: знято рослинний шар ґрунту, вирівняно поверхню для належного водовідведення, облаштовано бордюри між секторами та підготовлено основу під дорожнє покриття. Наразі завершуються контрольні заміри, після чого розпочнеться асфальтування території.
– То коли маєте завершити всі роботи?
– Очікуємо, що основний обсяг робіт, запланованих на цей рік, буде завершений орієнтовно протягом двох місяців.
На реалізацію цього етапу будівництва у 2026 році передбачено 12 мільйонів гривень. У межах цих робіт також буде встановлено огорожу, облаштовано освітлення та підведено водопостачання. Окремо в подальшому реалізовуватиметься проєкт вхідної групи, адже її остаточний дизайн ще доопрацьовується. Також у перспективі буде облаштовано паркувальний майданчик біля кладовища.
Важливо, що територію одразу проєктують інклюзивною та зручною для відвідувачів. Зокрема, у секторі почесних поховань передбачено можливість безбар’єрного доступу — до нього можна буде під’їхати з різних боків, у тому числі людям на колісних кріслах.
При цьому самі поховання на підготовленій ділянці можуть розпочатися раніше, ще до повного завершення всіх будівельних робіт, оскільки відповідний сектор уже практично готовий до використання.
– Оглядати хід роботи не так давно їздили двоє людей: директор департаменту житлово-комунального комплексу Роман Соболь і очільник КП "Комбінат комунальних підприємств" Костянтин Кулик. Останній має за плечима кримінальне минуле. Ви впевнені, що такій людині можна довіряти щось настільки масштабне?
– Я не можу стверджувати, на яку інформацію ви посилаєтеся, але вона, ймовірно, стосується подій минулих років і не має жодного стосунку до його нинішньої діяльності. Для громади репутація будь-якого керівника визначається конкретними результатами роботи, відповідальністю та щоденними рішеннями. До того ж ми дотримуємося презумпції невинуватості.
Наскільки я знаю, цей хлопець ветеран — він воював в одному з армійських корпусів. Тому логічно, що саме він буде опікуватися проєктом військового кладовища.
– Побратими схвально відгукуються про Костянтина Кулика?
– В підрозділі всі його рекомендували на посаду.
– У місті ще є проблема з аварійним пішохідним мостом між мікрорайонами «Казбет» та «Лісовий». Є варіанти, щоби облаштувати пішохідний перехід під мостом за 50 мільйонів гривень або провести повну реконструкцію за 100. До якого варіанту схиляєтеся більше особисто ви? Чи на тому мості зараз якісь роботи ведуться?
– Сьогодні у нас немає зазначених коштів. Думаю, що будемо вивчати проблему. Проведемо невеликий поточний ремонт. Тим часом шукатимемо, звідки взяти кредитні кошти.
Наступного року намітили щось із мостом робити. На тому мості немає ліфта чи інших зручностей для людей з обмеженими можливостями. Є тільки сходи, які ми трошки підправимо, підваримо. Покриття на самому мосту теж треба поправити. Разом з тим, треба розуміти, що зараз в пріоритеті військові потреби.
– Але ж тим мостом продовжують користуватися. А якщо там хтось впаде і травмується? Будуть казати, що мер поганий, бо не зремонтував…
– Люди ніколи не будуть казати, що мер гарний. Такий у нас менталітет. Залучимо кредитні кошти і розробимо проєктну документацію, щоб виправити ситуацію. Проблема актуальна. Попросимо людей, щоб вони трошки з мостом потерпіли.
– Також міськрада планує закупити 44 тролейбуси за 16 мільйонів євро кредиту й 4 мільйони євро гранту від ЄБРР. Коли тролейбуси вже будуть на вулицях міста?
– Наскільки мені відомо, цього року буде оголошена закупівля. До кінця року маємо шанси отримати ці тролейбуси. Хочемо, щоб вони усі були з автономним ходом. Купувати будемо за кошти ЄБРР. 16 мільйонів євро — це кредит від європейців, і 4 мільйони становлять грантові гроші.
У нас якраз у місті триває транспортна реформа. Тепер на лінії вийшли багато автобусів великої місткості. Замінивши ще й тролейбуси на більш сучасні, ми будемо містом із сучасним і комфортним громадським транспортом.
– Які у вас стосунки з обласною та центральною владою?
– Що стосується обласної військової адміністрації, то з Ігорем Табурцем у нас налагоджений чіткий технократичний зв'язок. У нас немає часу на «політичні танці». Є прильоти — ми координуємося за хвилини. Є питання енергетики чи будівництва фортифікацій — працюємо спільно.
Чи є у нас дискусії? Звісно. Я завжди буду битися за те, щоб гроші черкаських платників податків працювали тут, у місті — на наші дороги, на наші укриття, на допомогу нашим хлопцям із ТрО чи «Азову». Але це нормальний робочий процес. Сьогодні ми — єдиний механізм.
Я так розумію, ви хочете почути про мої стосунки з президентом?
– Так, бо я читав матеріал колег за 2020 рік, у якому ви казали, що відмовилися запроваджувати ковідні обмеження в Черкасах. Тоді президент вам передав «привіт». Після того випадку мікроклімат у ваших відносинах нормалізувався?
– Знаєте, я людина пряма, тому скажу, як є. Дійсно, колись у нас були різні періоди, і всі пам’ятають ті емоційні моменти, які медіа роздмухували як велике протистояння. Але сьогодні — 2026 рік, у нас четвертий рік повномасштабної війни, і зараз не час для політичного протистояння.
Я неодноразово казав: під час війни не може бути в опозиції до Верховного Головнокомандувача. Ми всі працюємо на одну перемогу. Я беру участь у засіданнях Конгресу місцевих та регіональних влад. Ми напряму доносимо проблеми Черкас до Офісу Президента.
– Ви у нещодавньому інтерв’ю регіональному каналу казали, що якщо будуть нові місцеві вибори, то підете і виграєте. Звідки така впевненість у собі?
– Вважаю себе досить сильною і впевненою людиною. Доки виборів ще нема – треба працювати. А як будуть — піду і виграю.
– Останнє питання. Ваш колега-мер Олександр Симчишин каже, що міг би бути хорошим міністром освіти. А ви яку посаду для себе розглянули б, якби не йшлося про крісло мера?
– Якщо Симчишин хоче на міністра освіти йти, то я тоді піду займатися питаннями ЖКГ на найвищому рівні. Подобаються мені ці господарчі посади. Міг би нормально з цим впоратися.
