У 1989 році радянський атомний підводний човен "Комсомолець" затонув біля узбережжя Норвегії, забравши життя 42 із 69 членів екіпажу. Через десятиліття уламки судна на глибині близько 1,7 кілометра залишаються потенційною ядерною загрозою – у корпусі досі перебувають ядерні торпеди з плутонієм, а реактор продовжує поступово руйнуватися. Повідомляє BBC.
У 1993 році російський активіст Greenpeace Дмитро Литвинов назвав затонулий підводний човен "бомбою уповільненої дії", яка може становити небезпеку для всього регіону. У репортажі BBC він заявив:
Комсомолець – це бомба уповільненої дії, що цокає на дні Норвезького моря.
І якщо нічого не зробити, причому зробити швидко, ми всі будемо в небезпеці.
Серед тих, хто створював і забезпечував експлуатацію радянського атомного підводного флоту, були вихідці з України, так само як і серед членів екіпажу К-278. Командиром човна під час останнього походу був уродженець Донецька Євген Ванін, а одним із тих, хто вижив після катастрофи, став мічман Віктор Слюсаренко з Вінниччини.
Після загибелі субмарини Слюсаренко став одним із головних свідків трагедії. Він розповідав, що серед екіпажу було чимало українців, а сам він зміг врятуватися з глибини 1658 метрів у рятувальній камері, ставши єдиною людиною у світі, яка вижила після такого спливання з великої глибини.
Читайте також: Apple TV готує серіал "Зоряне містечко" про історію космічних перегонів з російського погляду.
Після загибелі човна міжнародна спільнота почала обговорювати ризики витоку радіоактивних речовин. Усередині "Комсомольця" залишилися дві торпеди з ядерними боєголовками, які містили близько 4 кілограмів плутонію. Через пошкодження корпусу існувала загроза потрапляння токсичного матеріалу у води Норвезького моря.
"Комсомолець" був одним із найтехнологічніших підводних човнів Радянського Союзу. Його створили як унікальне судно, здатне працювати на значно більших глибинах, ніж більшість інших субмарин того часу. У НАТО очікували, що він стане першим у новому класі великих ударних підводних човнів, однак наступних суден такого типу більше не побудували.
У документальному фільмі BBC "Горизонт" 1994 року човен описували як секретну радянську зброю, яка мала стати практично непереможною. У фільмі йшлося:
"Комсомолець" мав стати секретною непереможною зброєю Радянського Союзу, єдиним підводним човном у світі, здатним рухатися та запускати ядерні ракети з глибини 1000 метрів, удвічі більшої, ніж могли працювати західні підводні човни. Сьогодні "Комсомолець" є технічною та науковою катастрофою.
7 квітня 1989 року на борту човна сталася пожежа. Екіпажу вдалося вивести субмарину на поверхню, однак через п'ять годин вона затонула. Під час аварії загинули 42 моряки.
Коли "Комсомолець" опустився на дно біля берегів Норвегії, вибух пошкодив титановий корпус високого тиску, через що морська вода потрапила до ядерних торпед. Під час дослідницької експедиції російські океанографи виявили, що частини корпусу були зруйновані вибухом.
Вчені після аварії розділилися у поглядах щодо того, як діяти далі. Російський науковець Ігор Спаський з Інституту Рубіна, який розробляв "Комсомолець", вважав ситуацію не катастрофічною, хоча виступав за підняття човна з морського дна.
Протягом десятиліття дві ядерні боєголовки на судні будуть повністю зруйновані електрохімічною реакцією за участю солоної води… і високотоксичний плутоній вийде з пошкоджених торпед у навколишнє середовище.
Водночас екологи попереджали, що можливий витік міг би вплинути не лише на загиблих моряків, а й на людей, які залежать від рибних ресурсів регіону. Журналіст BBC Бен Браун зазначив:
За словами екологів, якщо це станеться, моряки, які загинули тут, не будуть єдиними жертвами "Комсомольця". Життя багатьох інших людей, як вони кажуть, буде під загрозою, оскільки багаті рибні угіддя тут можуть зазнати жахливого забруднення.
Однак міжнародна група науковців у звіті 1993 року дійшла висновку, що ймовірність забруднення рибних промислів була невисокою.
Попри суперечки щодо масштабів небезпеки, у 1995–1996 роках провели складні глибоководні інженерні роботи. Фахівці герметизували тріщини корпусу та торпедні шахти, щоб стримати можливий витік радіоактивних матеріалів. Роботи завершили у липні 1996 року.
Проте пізніше норвезькі дослідження показали, що "Комсомолець" досі має витоки, а встановлені ущільнення розраховували приблизно на 30 років роботи.
Нове дослідження, оприлюднене у березні 2026 року Норвезьким управлінням радіаційної та ядерної безпеки, показало, що хоча ядерні торпеди залишаються герметично закритими, реактор човна продовжує руйнуватися. Він періодично випускає у море помітні хмари радіоактивних речовин.
Фахівці зазначають, що витік не є постійним – він відбувається окремими імпульсами з певних ділянок корпусу, зокрема через вентиляційний канал.
Водночас у відомстві не вважають нинішній рівень забруднення небезпечним. Виконувач обов'язків директора департаменту міжнародної ядерної безпеки та захисту Норвезького управління радіаційної та ядерної безпеки Інґар Амундсен:
Викиди радіоактивних речовин із реактора… мали незначний вплив на навколишнє морське середовище.
Однак експерти попереджають, що ситуація може змінитися через подальшу корозію корпусу. За словами Ганса Крістенсена, директора проєкту ядерної інформації Федерації американських учених, на рівень радіації можуть впливати стан герметизації, рівень кисню у воді та зміни морських течій. Він пояснив:
Це залежить від інших факторів, таких як рівень кисню в морській воді навколо та всередині уламків підводного човна, а також стан герметика.
Експерт також зазначив, що зміни течій можуть вплинути на швидкість поширення радіоактивних матеріалів, які потенційно можуть потрапити у харчовий ланцюг через донних організмів і рибу. Крістенсен додав:
Той факт, що підводний човен уже одного разу герметизували, є офіційним визнанням цього ризику.
Інґар Амундсен наголосив, що ядерне паливо досі перебуває у прямому контакті з морською водою та поступово руйнується.
Ядерне паливо перебуває у прямому контакті з морською водою і погіршується. Необхідно провести подальші дослідження, щоб зрозуміти механізми витоків, процеси корозії, які відбуваються, і їхні наслідки для подальших викидів.
Однак наразі проведення нових масштабних робіт залишається складним через глибину, на якій лежить човен. Амундсен зазначив:
Глибина залягання підводного човна, близько 1700 метрів, ускладнює проведення будь-яких заходів із ліквідації наслідків, і наразі ми не знаємо про жодні такі плани.
Ганс Крістенсен вважає, що необхідна нова експедиція для оцінки стану уламків.
Щонайменше необхідно провести нову експедицію, щоб визначити поточний стан. З періодом напіврозпаду 24 000 років плутоній з боєголовок залишатиметься потенційною загрозою необмежено довго за людськими мірками.
Нагадаємо, викрадений нацистами портрет ще за часів Другої світової, знайшли в нащадка СС
Цікаві новини для вас:
- "Ми могли взяти більше": організатор гучного пограбування Лувру був розчарований здобиччю.
- Чоловік врятував цінну картину, залишену на вулиці, бо йому сподобалася її рама.
- Як кияни зустріли трагедію на ЧАЕС – Музей окупації міста Києва презентував виставку.
