Вартість електроенергії для бізнесу сягнула безпрецедентних 15 грн/кВт·год.
Поштовхом стало оперативне рішення НКРЕКП від 16 січня щодо підвищення граничних цін до 15 тис. грн/МВт·год. Формальна причина — гострий дефіцит ресурсу в енергосистемі.
Однак наслідки цього кроку виявилися значно масштабнішими, ніж очікувалося.
Ринок у режимі шторму
Січень 2026 року може стати маркером нового етапу для енергоринку. Уже в перший день після перегляду прайс-кепів ціна на ринку «на добу наперед» підскочила майже вдвічі — з 6,50 до понад 10,50 грн/кВт·год. Станом на 9 лютого вона досягла 15 грн/кВт·год.
Для постачальників і споживачів це означає одне: правила гри змінилися миттєво. Закупівля ресурсу, планування платежів і гарантії безперервного постачання опинилися під питанням.
Стара модель більше не працює
Традиційна схема виглядала логічно:
- постачальник закуповує ресурс наперед (РДН, ВДР, двосторонні договори);
- повністю розраховується з ринком;
- споживач платить після фактичного споживання.
Фактично це означає, що постачальник виконує функцію фінансового буфера, не маючи банківських інструментів чи дешевих кредитних ресурсів.
За нинішньої волатильності така схема стає ризиковою для всіх учасників.Якщо ціна на електроенергію зростає удвічі, а фінансова модель залишається старою, сектор постачання може зіткнутися з хвилею неплатоспроможності. А дефолт значної частини постачальників — це ризик системної кризи всієї енергосистеми.
Чому це критично для бізнесу
Якщо касовий розрив виходить з-під контролю, постачальник обмежений у можливості вчасно закуповувати необхідний обсяг електроенергії та виконувати зобов’язання перед оператором ринку.
Тому перехід на авансову модель — це не спосіб перекласти тягар на бізнес, а спроба синхронізувати грошові потоки з реальними ринковими умовами.
Аванс як інструмент стабільності
Авансова модель дозволяє:
- скоротити 45-денний фінансовий розрив;
- гарантувати своєчасну закупівлю ресурсу;
- мінімізувати ризики в умовах різких цінових коливань;
- зберегти безперервність постачання для підприємств.
Регуляторні рішення мають системний ефект. Але першими фінансовий удар приймають саме постачальники. І якщо їхня стійкість буде підірвана, це стане проблемою не окремого бізнесу, а всієї енергосистеми країни.
У воєнних умовах фінансова стабільність сектору постачання — це елемент енергетичної безпеки.
