«Гнила угода», «фінальний бій», чи обʼєднані Сили оборони Європи? Європейці з боку України та представники США, які приміряють собі роль арбітра, провели раунд переговорів. Українська сторона передала своє бачення Вашингтону. Що далі?
Європейці почали розуміти, що ст.5 статуту НАТО з великою ймовірністю може бути не здатна захистити їх від вторгнення, чи гібридної агресії ЕрЕфії.
Звідси бере витоки хибний підхід до спроби допомогти зупинити бойові дії в обмін на час, який надіються отримати для підготовки до можливого протистояння. Замість того, щоб зосередитись на розвитку спроможності Європи захистити себе інвестуючи в Україну та ЗСУ, як головних Сил оборони континенту.
Ледь не щодень ми бачимо заяви європейських лідерів про, так званий, «вирішальний момент» для настання миру. Хоча всі ці заяви радше надії, ніж констатація перспективи отримати угоду про справедливий мир.
На жаль, Європа не є оператором визначеності в цьому питанні, оскільки досі не наважилась прийняти нову реальність, в якій США більше не є донором безпеки для континенту.
Сьогодні Україна, замість НАТО на чолі США, стала головною силою континенту, яка гарантує безпеку Європи.
Європейці мають прийняти це як нову реальність і почати міркувати не з диспозиції того, що вони будуть стояти поруч з нами так довго, як це буде потрібно, а з диспозиції того, що ми з ними в одному човні.
І якщо українці «веслують на галері», то європейські платники податків мають забезпечувати нашу здатність «веслувати» не в кредит, а як оплату функції.
Пряме поповнення бюджету України для належної оплати праці особового складу наших Сил оборони, закупівля техніки, озброєнь та боєприпасів для них, в тому числі далекобійних, має стати статтею видатків європейців.
Перехід на такий підхід як дасть можливість перемагати у війні, так і створити належні умови, щоб ЕрЕфія відмовилась від її продовження.
Кремль прекрасно розуміє, що він не може воювати з обʼєднаною Європою. А от перемогти кожну країну по черзі — це в стратегічній перспективі цілком йому до снаги.
То ж Європа сьогодні має розуміти, що вона потребує нас не менше, ніж ми її. Наявність Мерца за столом з нашою делегацією сигналізує, що деяким лідерам це стає очевидним.
Залишилось згуртуватись довкола України, щоб повернути собі субʼєктність та спроможність бути оператором визначеності майбутнього європейського континенту.
Наша влада має ретранслювати цю позицію, якщо ми воліємо отримати щось краще ніж «гнилу угоду» чи «фінальний бій».
Джерело: facebook.com/ruslan.rokhov
