Повідомлення про те, що декілька днів тому Міжнародний суд ООН прийняв позов росії проти України, активно використовується в інформаційному просторі. Однак з точки зору міжнародного права вононе має того змісту, який у нього намагаються вкласти.
Проте, фактично йдеться лише про процесуальну реєстраціюзаяви. Міжнародний суд ООН зобов’язаний зареєструвати зустрічнівимоги держави та попередньо перевірити наявність юрисдикції і прийнятність справи. Це автоматична процедура, а не оцінка по суті. У міжнародному судочинстві реєстрація не дорівнює визнанню правоти.
Формально російська федерація, як і Україна у своїй справі, посилається на Конвенцію про запобігання злочину геноциду 1948 року, яка містить юрисдикційну клаузулу. Саме це дозволяє звернутисядо Суду, але жодним чином не гарантує розгляду справи по суті.
Ключовий факт, який росія системно ігнорує, полягає в тому, що ще 16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН не визнав існуваннягеноциду на території України та зобов’язав росію негайно припинитивійськові дії. Саме теза про «геноцид» була єдиним юридичнимвиправданням агресії, яке ереф намагалася використати. Ця конструкціябула зруйнована Судом ще на стадії застосування тимчасових заходів.
Подальші позови росії є спробою переграти вже сформовану і програнуправову позицію. З юридичної точки зору росія не доводить порушенняКонвенції про геноцид з боку України, намагається інвертувати роліагресора і жертви та використовує Суд як елемент правової імітації. Міжнародний суд ООН не є майданчиком для легалізації агресії через процесуальні маніпуляції.
Важливо чітко усвідомлювати, чого ця справа не означає. Суд не визнав аргументи росії, не поставив під сумнів факт агресії, не зрівнявУкраїну і ереф як сторони конфлікту і не переглянув наказ про припинення війни.
Прийняття позову — це процедура, а не рішення. Юридична реальністьзалишається незмінною: росія є державою-агресором, концепція«геноциду» як виправдання війни вже відхилена Судом, а міжнароднеправо не працює за логікою пропаганди.
У Міжнародному суді ООН значення мають рішення, а не заголовки.
