У вересні 1940 року, через рік після того як Гітлер напав на Польщу і за рік до Перл-Гарбора, у США виник America First Committee. Заснували його, що показово, студенти Єльської юридичної школи. Серед них були майбутній президент Джеральд Форд, майбутній суддя Верховного суду Поттер Стюарт, і Кінгмен Брюстер, який згодом стане ректором Єля. До моменту Перл-Гарбора організація мала 800 тисяч членів і 450 відділень по всій країні. Це була не маргінальна група, це був мейнстрім.
Що вони хотіли? Чотири простих принципи: США має побудувати непробивну оборону вдома, жодна іноземна держава не зможе атакувати готову Америку, американську демократію можна зберегти лише не втручаючись у європейську війну, і "допомога менша за війну" насправді послаблює оборону вдома і затягує Америку у війну за кордоном.
Найгучнішим спікером був Чарльз Ліндберг, національний герой, перший пілот, що перетнув Атлантику соло, людина, обличчя якої знала кожна американська дитина. Серед сенаторів, що підтримували комітет, був Бертон Вілер з Монтани, який у 1941 році публічно заявив: "Японія один з наших найкращих торгових партнерів, і немає причин, чому б нам не жити з нею в мирі". Це було за кілька місяців до Перл-Гарбора. Ще одним публічним обличчям ізоляціонізму був Джозеф Кеннеді-старший, на той момент посол США у Великій Британії. Він писав з Лондона, що "демократія в Європі завершена", Гітлера не зупинити, і ставив 5 до 1 на будь-яку суму, що Гітлер буде в Букінгемському палаці за два тижні. Він радив Рузвельту просто прийняти цю реальність.
Конгрес, що важливо, був з ними. Ще у 1935, 1936 і 1937 роках він ухвалив три послідовні закони про нейтралітет, які забороняли продавати зброю воюючим країнам, давати їм кредити, і навіть американцям плавати на їхніх кораблях. Логіка була та сама, що й сьогодні: нас захищає океан, нехай європейці розбираються самі, наша справа торгувати і будувати в себе.
У 1941 році, коли Британія вже сама стояла проти Гітлера, AFC активно блокував лендліз, тобто програму постачання зброї Лондону. Ліндберг у промовах публічно сумнівався, що американська армія взагалі здатна перемогти Вермахт, бо "Німеччина має армії, сильніші за наші". Він радив домовлятися.
Однак щось дуже скоро пішло не так.
11 грудня 1941 року America First Committee розпустився. Через чотири дні після Перл-Гарбора. Через три дні після того, як Рузвельт оголосив війну Японії. У той самий день, коли Гітлер сам оголосив війну США. Ліндберга ніхто не переконав словами, його переконали бомби, що падали на гавайські лінкори, і німецькі субмарини, що почали топити американські судна біля Нью-Йорка.
Виявилося, що ізоляціонізм не зменшує ймовірність війни. Він лише змінює час і місце, де вона до тебе прийде, і ціну, яку ти за неї заплатиш. Сполученим Штатам у 1941-му війна обійшлася значно дорожче, ніж обійшлася б у 1939-му або 1940-му. Британія за два роки відсутності американської допомоги була сам на сам з ворогом, ледве витягуючи. А коли Перл-Гарбор все-таки стався, виявилося, що ні океан, ні нейтралітет, ні "America First" нікого ні від чого не врятували.
І от сьогодні США виводять війська з Німеччини. Це політичне рішення, ухвалене так стрімко, що про нього нібито не знав Пентагон. У публічному просторі це обґрунтовується знайомими словами: європейці мають дбати про свою безпеку самі, наша справа Тихий океан і Китай, Європа далеко, нас захищає Атлантика. Сенатор-республіканець Роджер Вікер і конгресмен Майк Роджерс, що цікаво, "дуже стурбовані", заявляють, що війська треба не виводити, а пересувати на схід ближче до фронту. Тобто навіть всередині самої республіканської партії немає консенсусу. Як його не було всередині самої AFC у 1941-му, де частина членів вже наполягала на допомозі Британії, а частина продовжувала вірити в океан.
Я не кажу, що нас чекає новий Перл-Гарбор. Історія не повторюється буквально. Але вона дуже неприємно римується. У 1941-му ціною за два роки ізоляціонізму стали 400 тисяч американських загиблих, зруйнована Європа і Голокост, який міг бути зупинений раніше. У 2026-му ціна може бути іншою, можливо, Тайвань, можливо, Балтика, можливо, щось, чого ми зараз навіть не передбачаємо. Але ціна буде, бо ізоляція великих держав від світу, який вони ж самі створили, ніколи не лишається без сліду.
Джерело: facebook.com/artembidenko
