За три роки дії закону про деколонізацію в Україні перейменували понад 26 тисяч вулиць та інших топонімів, демонтували більш як 1300 імперських пам’ятників, а також змінили назви 513 населених пунктів і чотирьох районів. Про це повідомив голова підкомітету з деколонізації Верховної Ради Роман Лозинський.
За його словами, реалізація закону наразі виконана приблизно на 95%, однак в Україні ще залишаються сотні топонімів, які з різних причин не були перейменовані. Крім того, у кількох містах досі не вдалося ухвалити остаточні рішення щодо нових назв. Водночас він наголосив, що процес деколонізації має глибше значення, адже українське суспільство отримало історичний шанс очистити публічний простір від символів російської імперської та радянської політики.
Законодавчі зміни у сфері деколонізації почали активно впроваджуватися після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Першу редакцію відповідного законопроєкту подав народний депутат Федір Веніславський, а до другого читання документ був суттєво доопрацьований робочою групою під керівництвом Романа Лозинського. У підсумку текст законопроєкту значно розширили, а під час голосування у парламенті його підтримала переважна більшість народних депутатів.
Попри значні результати у перейменуванні топонімів, залишається низка невирішених питань, зокрема щодо об’єктів культурної спадщини. Як зазначає народний депутат Володимир В’ятрович, процес перегляду статусу пам’яток із символікою російської імперської політики рухається повільно, попри законодавчі вимоги. Частина таких об’єктів, включно з відомими пам’ятниками, досі залишається у публічному просторі через затягування рішень або їх фактичний саботаж.
У Міністерстві культури пояснюють, що після ухвалення закону було ініційовано вилучення з державного реєстру низки пам’яток національного значення, зокрема тих, що мають відверто імперський або радянський характер. Наразі переглянуто статус понад 900 об’єктів, частина з яких уже отримала рішення про демонтаж або зміну статусу. Водночас значна кількість документів повертається на доопрацювання, що також впливає на темпи процесу.
Одним із варіантів вирішення питання є демонтаж окремих елементів пам’яток, які містять заборонену символіку. Такі рішення щодо об’єктів місцевого значення можуть ухвалювати обласні та Київська міська військові адміністрації без погодження з Міністерством культури. За їхньою інформацією, вже надано понад 300 дозволів на такі дії, ще близько тисячі запитів перебувають на розгляді.
Разом із тим процес перейменування населених пунктів залишається частково незавершеним. Раніше парламент не зміг підтримати постанову про зміну назв понад 300 населених пунктів, попри активну підтримку громадського сектору. Пізніше було ухвалено компромісне рішення, однак питання окремих міст залишилося відкритим.
Окремою складною темою є перейменування Дніпропетровської та Кіровоградської областей, що потребує внесення змін до Конституції України. Як зазначають у парламенті, такі рішення можливі лише після завершення воєнного стану та за наявності необхідної кількості голосів.
Паралельно Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті, який закріплює основи формування історичної політики держави, визначає ключові події та злочини проти України, а також спрямований на протидію російським історичним наративам.
У цілому, попри окремі затримки та складнощі, процес деколонізації в Україні продовжується і розглядається як важливий елемент національної безпеки та формування української ідентичності в умовах війни.
