Ескалація конфлікту на Близькому Сході створює нові ризики для українського аграрного сектору — як для експорту кукурудзи, так і для вартості імпортних добрив.
Про це повідомляє Latifundist.com.
За даними видання, країни регіону щороку імпортують близько 20 млн тонн кукурудзи, і для України цей напрям є одним із ключових. Тож будь-яке зниження закупівельної активності швидко відображається на ціновій динаміці.
Брокер компанії White Brokers Олег Златов пояснив, що прямі поставки української кукурудзи до Ірану практично відсутні, однак важливу роль відіграє Туреччина як торговельний хаб. Частина зерна, проданого турецьким компаніям, надалі реекспортується на ринки Близького Сходу. Відтак навіть опосередковані ризики в регіоні впливають на українських експортерів.
У короткостроковій перспективі можливі й фінансові ускладнення. Якщо контракти з близькосхідними партнерами переглядатимуться або відкладатимуться через форс-мажор, окремі трейдери можуть зіткнутися з касовими розривами чи труднощами з виконанням зобов’язань. Це, своєю чергою, здатне спровокувати додаткові продажі зерна "з коліс" або перепродаж контрактів, що посилить тиск на ціни. Додатковим негативним фактором залишається високий фрахт.
Водночас перекриття Ормузької протоки створює напруження на світовому ринку добрив. Керуючий партнер компанії "Агропартнер" Леонід Шнайдман зазначив, що логістичні ризики насамперед впливають на нафту й аміак — базову сировину для виробництва азотних добрив. Зростання цін на нафту підвищує ставки фрахту, що безпосередньо відображається на собівартості добрив.
Аміак зазвичай закуповується за контрактами наперед, однак у період нестабільності імпортери або відкладають угоди, або змушені погоджуватися на вищу ціну, особливо якщо вона прив’язана до ринкових індикаторів. Ринок уже реагує: пропозиція карбаміду обмежена, а ціни за короткий час зросли приблизно на 10 доларів за тонну — до близько 505 дол./т FOB для березневих поставок проти 495 дол./т раніше.
Навіть виробники, не пов’язані безпосередньо з логістикою Перської затоки, можуть підвищувати ціни на тлі зростання попиту та невизначеності. Нові угоди за вищими ставками формують ринковий орієнтир і підтягують інші контракти. У підсумку додаткові витрати перекладаються на аграріїв: частина фермерів може відкласти закупівлі, тоді як інші намагатимуться зафіксувати ціни вже зараз.
Раніше ми писали, що заможні жителі Близького Сходу готові витрачати до 350 тисяч доларів за можливість терміново залишити регіон приватними літаками.
