На саміті в столиці Бамако 22–23 грудня Малі, Буркіна-Фасо та Нігер офіційно оголосили про запуск конфедерації «Альянс держав Сахеля» (AES), яка позиціонується як альтернатива західним безпековим і фінансовим форматам. Лідери трьох країн домовилися про створення спільних збройних сил, банку розвитку та власного телеканалу, формалізувавши нову модель регіональної інтеграції.
Ключовим елементом безпеки стали спільні збройні сили FU-AES чисельністю близько п’яти тисяч військовослужбовців. Формування об’єднано з підрозділів національних армій трьох держав, передбачене єдине командування та координація наземних, повітряних і розвідувальних компонентів. Штаб нових сил розміщено в Ніамей. Офіційно FU-AES створюються для боротьби з ісламістськими угрупованнями, однак сама концепція подається як заміна механізмів ECOWAS та західної військової присутності в регіоні. Запуск конфедерації відбувається на тлі напружених відносин із Нігерія, яку традиційно вважали головним регіональним гарантом безпеки.
Економічною опорою нового об’єднання став Банк інвестицій і розвитку AES зі статутним капіталом 500 млрд західноафриканських франків, що еквівалентно приблизно 900 млн доларів США. Штаб-квартиру фінансової установи розмістять у Бамако. Керівництво конфедерації розглядає банк як інструмент «суверенної інтеграції», покликаний фінансувати інфраструктурні та стратегічні проєкти без залежності від західних кредиторів і міжнародних фінансових інституцій.
Паралельно лідери AES оголосили про запуск спільного телеканалу AES Television. Його перший ефір, у якому взяли участь очільники трьох держав, мав виразно ідеологічний характер і був спрямований на формування власного інформаційного простору та зменшення впливу західних медіа.
У Службі зовнішньої розвідки України зазначають, що така конфігурація відкриває для Росії додаткові можливості впливу в регіоні – у сфері безпеки, фінансів та інформації – без формального взяття на себе довгострокових зобов’язань. Водночас сама логіка Альянсу держав Сахеля свідчить про прагнення його учасників зберігати максимальну автономію, використовуючи зовнішніх партнерів ситуативно та залишаючи за собою повний контроль над ухваленням рішень.
У СЗРУ наголошують, що для режимів Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру характерні політична непослідовність, швидка зміна пріоритетів і прагматична готовність розривати домовленості, щойно вони перестають бути вигідними. У цій моделі Росія може нарощувати присутність, однак ризикує зіткнутися з таким самим опортунізмом і нестабільністю, з якими раніше вже стикалися інші зовнішні гравці в регіоні Сахеля.
