Редакторка Ольга Васильєва знайшла шістнадцять забутих слів, яких обʼєднує те, що всі вони невідмінювані: прислівники, прийменники, сполучники, частки, вигуки, вставні слова.

Читайте: Не Свєта і не Лєна: як правильно вживати зменшені форми жіночих імен

Продовження після реклами

Навряд чи вийде їх воскресити, але нагадати ці лексеми – добра справа, вважає вона, додаючи, що це може полегшити розуміння деяких місць у літературних творах.

Ачéй (частка) – може.

Ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети! (Леся Українка)

Бігмé (частка) – чесне слово.

То він, бігме, він винен, най сам скаже: хто кого перший раз зачепив? (Ю. Федькович)

Продовження після реклами

Гéйби (частка) – ніби, наче, немов.

Отак у мого Антона було: я забудуся пiд куделею, аж гульк – гейби нема чоловiка в хатi. А вiн у кутику над цеберкою. (Г. Хоткевич)

Далебí (вставне слово) – правду кажучи.

Ти, Ведмедю, далебі всі ті свої дурні сльози сьогодні викупив з процентами! (У. Самчук)

Продовження після реклами

Допíру (прислівник) – щойно.

Вони обертаються на однім місці, немов дракони на череві, зарівнюючи й землю там, де допіру їхала валка з пораненими юнаками. (І. Багряний)

Достóту (прислівник) – точнісінько.

Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице... і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік. (І. Нечуй-Левицький)

Зáким (сполучник) – поки.

Не довго я стояла, забарилася, Заким вода очистилася... (П. Чубинський)

Зелó (прислівник) – дуже.

Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв. (І. Ле)

Либóнь (прислівник) – нібито, мабуть.

Всі почали чекати того суду, який мав бути либонь [нібито] восени, як казав адвокат. (М. Коцюбинський)

Про Сагайдачного співали, Либонь [мабуть] співали і про Січ. (І. Котляревський)

Опрíч (прийменник) – окрім.

А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче; І ніхто того не чує, Не знає й не бачить, Опріч Марка маленького. (Т. Шевченко)

Прéцíнь (сполучник / прислівник у знач. вставн. слова) – адже, все-таки, а втім.

Ти ж знаєш прецінь [адже], що вони тепер недобрі. (О. Кобилянська)

На Будзиновського не нарікаємо тому, що прецінь [все-таки] він з чогось жити мусить. (В. Стефаник)

Я сидів на возі… і весь дрижав з ляку перед власними мріями, а прецінь [а втім] не міг від них відірватися. (І. Франко)

Продовження після реклами

Присійбó (вигук) – справді, насправді.

Охоче дав би вам щось на чай, так, присійбо, не маю. (В. Шевчук)

Прóбі (вигук) – "Рятуйте!".

"О Боже! Хилиться! Рятуйте! Пробі!" (П. Куліш)

Си́річ (сполучник) – тобто.

– Ти собі як хочеш, а я піду шукати прекрасну незнайомку, сиріч мельниківну. (М. Стельмах)

Сливé (прислівник) – майже.

Останнє листя падало з дерев сливе без шелесту. (Леся Українка)

Чень (частка) – може, може-таки.

То чень в новім, великім людськім храмі Хтось добрим словом і мене згадає (І. Франко)

Нагадаємо, раніше ми писали, як правильно сказати українською "першіння в горлі".

"Апостроф" запустив рубрику "Говоримо українською правильно", де ми будемо проводити лагідну українізацію: пояснювати випадки застосування правопису, мовних норм, публікувати цікавинки про мову. Робимо це для того, щоб в нашій країні з кожним днем ставало більше україномовних українців, а наша солов"їна мова лунала звідусіль!