Кінець епохи російського газу: що Україні пропонують США

Україна підписала з Польщею і США угоду щодо газу, спрямовану на подальшу диверсифікацію енергопостачань в нашу країну, що особливо актуально у світлі закінчення дії газових контрактів із Росією в кінці 2019 року. "Апостроф" з'ясовував, наскільки перспективною є підписана угода, і чи допоможе вона зміцнити енергетичну безпеку нашої країни.

Україна, Польща і США підписали меморандум про співпрацю в газовій сфері, який має стати додатковим фактором зміцнення енергетичної незалежності нашої країни. У межах цієї угоди вже з 2021 року Україна буде отримувати з польського напрямку 6 мільярдів кубометрів газу.

Схема поставок очікується така: американські трейдери будуть поставляти скраплений газ на польський LNG-термінал в Świnoujście, потужність якого до 2021 року має збільшитися з нинішніх 5 мільярдів кубометрів до 7,5 мільярда кубометрів на рік. Зараз газотранспортні потужності Польщі дозволяють постачати в нашу країну близько 1,5 мільярда кубометрів газу. При цьому в 2018 році імпорт із польського напрямку становив лише 0,7 мільярда кубів.

Україна, як відомо, з листопада 2015 року не купує газ в Росії та імпортує його тільки із західного напрямку. Найбільший обсяг палива надходить з боку Словаччини - з імпортованих у минулому році 10,6 мільярда кубів газу на цей маршрут припало 6,46 мільярда кубометрів. Крім того, з Угорщини було імпортовано 3,4 мільярда кубів і з Польщі, як уже було сказано вище, - 0,7 мільярда кубів газу.

При цьому значна частина газу, який Україна сьогодні купує в Європі, за своїм походженням все одно є російським. З огляду на, що з 2020 року, коли перестане діяти нинішній українсько-російський контракт на транспортування газу в Європу, РФ може повністю перекрити газовий транзит через нашу країну, що поставить під загрозу імпорт газу в Україну з європейського напрямку, оскільки значна частина цих поставок здійснюється за реверсу, зокрема "віртуального".

Однак, якщо угода з США і Польщею втілиться в життя, ситуація докорінно зміниться, тому що мова буде йти про американський газ, а також, можливо, ще й про норвезький, так як орієнтовно в 2022 році буде завершено будівництво газопроводу Baltic Pipe, який з'єднає Польщу з Норвегією.

Диверсифікація вітається

Слід розуміти, що меморандум - це лише декларація про наміри, а не повноцінний контракт, в якому обумовлюються всі умови поставок, зокрема, їх обсяг і ціна палива. "У нас багато підписано меморандумів, і багато з них не реалізовуються, - сказав "Апострофу" директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. - Все буде залежати від ефективності нового уряду, від керівництва компанії "Нафтогаз України" - як вони спрацюють, такою буде і перспектива цього проекту".

Однак у цілому такий проект можна тільки вітати. "Створення додаткового коридору поставок природного газу йде тільки в плюс, і більшість країн прагнуть саме до цього. Отже, сказати щось негативне на адресу цього проекту я не можу", - зазначив Омельченко.

З такою оцінкою згоден і директор спецпроектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев. "Підписання потрібно, безумовно, вітати - це важлива подія, - сказав експерт в коментарі виданню. - І таку угоду було необхідно підписувати ще 5 років тому".

Водночас, за його словами, реалізація меморандуму можлива в разі виконання трьох умов. Перша з них - будівництво інтерконнектора між Україною та Польщею. Проект цього газопроводу обговорюється вже кілька років, проте будівництво досі не розпочато. Друга умова - збільшення потужності польського терміналу Świnoujście (про що було сказано вище). Третя умова - наявність самого ресурсу. "Газ йде туди, де є найкращі пропозиції щодо ціни, тому не факт, що потрібні обсяги будуть доступні, отже, потрібно підписувати довгострокову угоду про гарантований відбір певних обсягів газу", - говорить Геннадій Рябцев.

Відповідно, за його словами, якщо хоча б одна з цих умов виконана не буде, угоду повною мірою реалізувати не вдасться.

Бути чи газу

Заявлений обсяг поставок із Польщі - 6 мільярдів кубометрів - можливо, і не перекриє повністю потреби України в імпорті газу (якщо орієнтуватися на показник 2018 року), але, безумовно, істотно зміцнить енергобезпеку нашої країни - особливо у світлі можливого припинення транзиту російського газу і ускладнення поставок за існуючими нині маршрутами з Європи.

Але нашій країні навряд і варто розраховувати на те, що з польського напрямку, принаймні в найближчі роки, буде можливість імпортувати такий обсяг палива, вважає Геннадій Рябцев. Причому, навіть якщо потужність LNG-терміналу збільшиться до 7,5 мільярдів кубів: "Польщі потрібні ці обсяги газу - інакше вона не будувала б термінал".

Однак нещодавно керівництво Польщі прийняло рішення побудувати ще один термінал з прийому скрапленого газу. Це буде плавучий термінал біля порту Гданська - також на Балтійському морі. Очікується, що його побудують не раніше 2022 року. Проектна потужність терміналу поки не називається.

Однак, навіть якщо необхідні обсяги знайдуться, "вузьким" місцем, знову-таки, стане інтерконнектор між двома країнами - в разі успішного будівництва його потужність може становити до 5 мільярдів кубометрів на рік. Обговорюється її збільшення в перспективі до 8 мільярдів кубів, але поки це - тільки плани, і їх реалізація залежатиме від дуже багатьох чинників.

Ціна питання

Наступне важливе питання - ціна газу. "Поки що скраплений газ дорожче трубопровідного", - говорить Геннадій Рябцев. Однак уточнює, що тут є нюанси: "Трубопровідний газ на вільному ринку в опалювальний сезон може коштувати дорожче, ніж скраплений газ в той же період, але влітку навіть на вільному ринку трубопровідний газ набагато дешевше".

Однак зараз на світовому ринку намітилася тенденція до вирівнювання цін. За словами Рябцева, технології постійно вдосконалюються, в США видобувається все більше скрапленого газу, а Катар - один із найбільших світових виробників скрапленого газу - іноді взагалі демпінгує, щоб відвоювати ринок. "Але навряд чи скраплений газ буде коштувати дешевше трубопровідного в найближчі років п'ять, а то й усі десять", - додає експерт. При цьому, за його словами, той газ, який Україна зараз отримує з Європи по реверсу, ненабагато дешевше скрапленого, а це значить, що кінцевий споживач в нашій країні, швидше за все, не сильно і відчує різницю в ціні.

"Ніхто не знає, яка буде ціна (скрапленого газу), і яка буде різниця в ціні порівняно з трубопровідним газом, оскільки газовий ринок стає все більш конкурентним, в тому числі ринок LNG, - погоджується Володимир Омельченко. - І я думаю, що ця різниця буде зменшуватися, і поступово ми перейдемо на єдиний ринок, незалежно від того, скраплений це газ чи трубопровідний, - різниця буде зникати".

Привид "лижного інструктора"

Якщо скраплений газ настільки перспективний, то, можливо, Україні слід було б задуматися над питанням будівництва власного LNG-терміналу? Тим більше, що в 2012 році такий проект розроблявся, і навіть було підписано угоду про будівництво терміналу під Одесою з іспанською компанією Gas Natural Fenosa. Правда, пізніше з'ясувалося, що договір з боку іспанського підрядника підписав якийсь "лижний інструктор", котрий не мав до нього жодного відношення.

Але, якщо відкинути курйози, то, може, варто зараз повернутися до цього проекту?

Експерти в цьому не впевнені. "Термінал в Одесі, на мій погляд, спочатку був авантюрою", - зазначив Геннадій Рябцев. За його словами, основною перешкодою для цього є позиція Туреччини щодо проходу через Босфор LNG-танкерів: "Однозначна позиція Туреччини - вона не буде пропускати газовози через протоку". За його словами, теоретично можна було б розраховувати на поставки з Азербайджану по Чорному морю, тобто без проходження танкерів через Босфор, але це вкрай сумнівно, оскільки для цього потрібні і значні обсяги самого палива, а також інфраструктура, включаючи трубопровід через територію Грузії і, власне, LNG-танкери.

Володимир Омельченко також скептично оцінює перспективи проекту українського терміналу на Чорному морі. "На даному етапі найбільш перспективний шлях - поставки з LNG-терміналу в Польщі", - заявив він.

Є, над чим працювати

Але поки Україна в змозі оптимізувати вже існуючі можливості. Наприклад, наростити імпорт газу з тієї ж Польщі до 1-1,5 мільярда кубометрів. Поки не здійснюються поставки газу з Румунії - в цій країні зараз видобувається близько 10 мільярдів кубометрів на рік, але Бухарест заявив про плани стати через кілька років найбільшим (не рахуючи Росії) виробником природного газу в Європі. На цьому напрямку вже є деякі зрушення - згідно з повідомленням держкомпанії "Укртрансгаз", з 1 січня 2020 року Україна почне імпорт палива з Румунії в обсязі 1,5 мільярда кубів на рік.

Ну і, звичайно, не варто забувати про власний газовидобуток. Раніше влада урочисто оголосила, що в 2020 році Україна зможе повністю відмовитися від імпорту газу за рахунок збільшення видобутку, але відповідна держпрограма з тріском провалилася. Зараз називаються нові терміни виходу на самозабезпечення газом - 2023-2025 роки, але й вони викликають сумніви.

А тому новій владі країни потрібно зосередитися на реалізації заявлених проектів, одним з яких, безумовно, є імпорт газу з Польщі.