Які фактори говорять про нову економічну кризу, чим вона може бути небезпечною для авторитарного режиму в Росії, як вирішиться суперечка між США та КНР, який сектор витягне Україну з кризи - в інтерв'ю "Апострофу" розповів економіст і соціолог ВЛАДИСЛАВ ІНОЗЕМЦЕВ.
- Дедалі частіше можна почути розмови про нову економічну кризу. Як правило, при цьому згадують теорію циклів. Чи чекає світ щось схоже на кризу 2007-2008 років або регіональну кризу 1997-1998 років?
- Криза неминуча. Тому що перевиробництво в ринковій економіці відбувалося і відбуватиметься, і очікування цього інвесторами було й буде. Нинішній цикл набагато більш розтягнутий, ніж попередні. Після 2008 року фінансові влади всіх країн світу сильніше втручалися в економіку, ніж це робилося раніше. Якщо ми подивимося на збільшення балансу Федеральної резервної системи (США, - "Апостроф"), на політику кількісного пом'якшення в Америці, Великій Британії та Європі, всі ці заходи не мали прецеденту. Додаткова грошова ліквідність, влита в економіку, змінила цикл, зробила зростання більш тривалим. Але у мене немає сподівання на те, що це взагалі знищило саму ідею циклічності. Тому мій прогноз: криза буде. Припускаю, що навіть досить скоро - між кінцем 2019-го і 2020-м роком.
Вже зараз ми бачимо, що підйом йде приблизно на 15 місяців більше, ніж будь-який попередній за останні 40 років. До кінця 2020 року зростання може скласти більше трьох років. Тому ми йдемо до цієї кризи. Якою вона буде? Цього зараз ніхто не скаже. Думаю, тригером кризи буде щось нове - не те, що в останні кілька циклів. Це навряд чи буде бульбашка на ринку нерухомості, якої зараз в Північній Америці і Європі немає. Це навряд чи буде бульбашка на ринку високих технологій, яка була у 2000 році (бульбашка доткомів - англ. Dot-com bubble - економічна бульбашка, що існувала в період приблизно з 1995 по 2001 рік, - "Апостроф"). Цей ринок скорегований, хоча акції технологічних компаній дуже дорогі.
Можливо, це буде криза, викликана регіональними проблемами, зокрема, китайськими. Зовні це буде схоже на 1997-1998 роки, але тільки зовні, так як тоді саме Китай утримався, а менші країни Азії посипалися. Так чи інакше, продовження зростання такими темпами, які ми бачили останні роки, дуже малоймовірне. Якщо ми подивимося на динаміку американських індексів, то побачимо кілька років шаленого підйому, після якого немає корекції (а та, що була в кінці минулого року, була швидко відіграна), це дуже небезпечний сигнал. Чим далі летимо вгору, то дедалі більше падаємо. Ринок намагався впасти перед новим роком, але це була локальна паніка. Однак я абсолютно переконаний, що ця спроба буде повторена.
- Як капітал реагує на кризу, куди він іде?
- З точки зору активів капітал буде йти в більш захищені активи. Передовсім в акції компаній, на продукцію яких завжди є стійкий попит: тобто фонди будуть йти з компаній, що виробляють інвестиційні товари, в компанії, що випускають товари народного споживання, а з акцій - в держпапери, золото й дорогоцінні метали. Що стосується регіонального аспекту, основна частина боргів і зобов'язань в світі номінована в доларах, люди прекрасно розуміють, що їх доведеться віддавати в умовах кризи та після кризи. Тому всі будуть намагатися перейти з екзотичних валют, навіть включаючи євро, на долари, щоб підготуватися до взаємних розрахунків. Як під час кризи і 1997 року, і 2008 року - долар буде рости. Тому компанії, що працюють на американський споживчий ринок, будуть найбільш вдалим інструментом для здійснення вкладів.
Якщо говорити про повний захист, то це в першу чергу доларова ліквідність на рівні казначейських зобов'язань США. Сполучені Штати ніколи не збанкрутують, хоча в Росії говорять про їх нестійкість (нещодавно ми бачили новий рекорд боргу в 22 трильйона доларів), але фокус у тому, що американці позичають у власній валюті, яку вони й емітують. Тому стійкість цієї системи дуже висока, вона балансує під час кризи: якщо в світі криза, долар росте; якщо ми бачимо кризу на фондовому ринку, знищується інфляційний навіс; якщо в умовах експансії долар дешевшає, американські товари отримують більше можливостей для експорту. Тому, нинішня світова фінансова система - це ідеально збалансована модель, і більш стійку штучно створити не можна.
– А що буде з іншими країнами (не США), у яких борги в доларах?
- Це те, що ми бачили частково під час кризи 1997 року і частково кризи 1998 року в Росії, коли ви позичаєте в доларах, але уряду потрібно зібрати податки в рублях, а потім конвертувати їх в долари, щоб віддати борги. Якщо курс змінюється, виникає колапс, як це було в Таїланді, Індонезії та Росії. Ці країни в більш уразливому становищі. Багато що залежить від того, чим ці країни забезпечені. Якщо це деякі арабські держави й Росія, то у них є ресурси. Попит на ресурси може скоротитися, але він залишиться. Що стосується країн, які не мають таких ресурсів - Аргентина, багато африканських і азіатських країн - по ним криза вдарить дуже сильно.
- Чого очікувати сировинним ринкам? Що буде з ринком зерна в Україні?
- Сировинні ринки дуже різні. Ринок зерна та інших продуктів харчування - це одна ситуація, а нафта - інша. Сировину потрібно розділити на два види. Перший: кінцеве споживання (зерно). Другий: інвестиційне споживання (нафта). Тому дуже ймовірно, що нафта і газ подешевшають сильніше, ніж зерно. Я не фахівець з коммодітіз (стандартні сировинні товари, що котируються на товарних біржах, такі як, наприклад, зерно, крупи, молоко, кава, нафта або золото, - "Апостроф"), але мені все ж здається, що ті флуктуації на ринку нафти, які були в 2014-2015 роках, не можна порівняти за масштабами з коливаннями на ринку продовольства. Тому, країни, які постачають товари на кінцеві ринки, будуть в кращому становищі. Люди не перестануть їсти, і ціна на базові продукти не може впасти в кілька разів. Тому сировинні ринки покажуть різну динаміку.
- Зараз в економіці Росії для Володимира Путіна все відносно стабільно. Чи може цю стабільність підірвати криза, яка змусить знову витрачати резерви?
- Тільки зовнішня сильна криза може сьогодні серйозно вплинути на економіку Росії. Звичайно, внутрішня ситуація не дуже хороша, економіка не має потенціалу для розвитку. Все, що робить Путін і його команда - максимальне оббирання населення і перекладання грошей в резерви. Вони так роблять, оскільки думають, що люди зможуть впоратися з нинішніми труднощами самі. Це, напевно, правильний розрахунок, люди не будуть обурюватися і виходити на вулицю. Коли доходи падають по кілька відсотків на рік - це не той випадок, який провокує Майдан. Тому в Росії спокійно підвищують податки, скорочують витрати на пенсії, для того, щоб мати гроші в кубушці на випадок, якщо все дійсно впаде або почнеться гігантський відтік капіталу, коли треба буде вкидати гроші в соціальні проекти, тримати рівень життя.
Серйозна зовнішня криза - це саме те, чого вони бояться і до чого готуються. Наскільки вона підірве позиції Путіна? Все залежить від часу. Якщо нафта впаде сильно і надовго, то це призведе до проблем в Росії. Але щоб режим відчув усю серйозність, ціни на нафту в діапазоні 30-40 доларів за барель повинні протриматися кілька років, а відтік капіталу в цілому з ринків, що розвиваються повинен бути дуже сильним. Тому за будь-якого масштабу кризи півтора-два роки у Путіна точно є.
- Щодо Китаю: з одного боку у нього великі резерви, з іншого - конфлікт зі Штатами. Як буде поводитися Китай у суперечці з Америкою?
- Цей конфлікт давно назрів. Він викликаний тим, що Захід, зокрема США, зрозуміли, що Китай став дуже потужним гравцем світової економіки, який тепер повинен грати за загальними правилами. Китайці піднялися в кінці 1990-х, в середині 1990-х китайський експорт був менше, ніж у Бельгії. У 2002 році, коли його прийняли в СОТ, Китай був 7-8 експортером в світі. Зараз Китай перший, перша індустріальна економіка, перша економіка в світі за ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС). Але коли Китай починав свій підйом, в світі існували ілюзії. По-перше, що КНР стане нормальною ринковою економікою і демократичною країною. Ця ілюзія не виправдалася. По-друге, здавалося, що потрібно обов'язково відкрити китайський ринок західним товарам за будь-яку ціну, і так інкорпорувати КНР в світову систему. Китай був прийнятий в СОТ на пільгових умовах.
Наприклад, в США і КНР мита на автомобілі відрізняються в десять разів: США - 2,5%, а Китай - на певний час ввів мито - 25%. Час минув, а китайці мито не змінили. Зараз Китай відбивається від позовів СОТ. Так як Китай став величезним експортером, на Заході, в першу чергу в США, склалася думка, що КНР «потрібно ставити на місце». І те, чого вимагає Трамп - не більше, ніж рівні умови для торгівлі. Тому в даному конфлікті я на боці США. Китайці протягом багатьох років відмовлялися переходити на ринковий курс юаня, здійснювати реформи щодо відкриття ринку для інших країн.
Чим це закінчиться? Практично повністю переконаний, що Китай поступиться. Китайці розуміють масштаб своєї залежності від США. Бульбашка в Китаї найбільша в світі, економічне зростання в значній мірі намальовано, в країні дуже швидко ростуть ціни, серйозно збільшується вартість активів, в країні величезне закредитування держбанків, тому що економіка Китаю зростала в кредит останні роки. Тому, на мій погляд, китайці будуть змушені піти на угоду. Про це вони вже говорили кілька разів.
Якщо ми подивимося на результати зустрічей Трампа і Сі Цзіньпіна, китайці майже завжди йшли на поступки. Трамп заявляв, що ми майже домовилися. Потім починали з'ясовувати дрібні деталі, виявлялося що ні, проблем ще багато. Але так чи інакше, китайці постійно йдуть на поступки і йтимуть далі. Питання тільки в тому, якщо американці будуть вимагати все більше й більше - це може підірвати ситуацію. Але все ж я переконаний, що Китай буде прагнути домовитися.
- Що робити Україні за умов кризи з усіма кондиціями, кредитами?
- Сьогодні Україна знаходиться не в ідеальному стані, але й не в катастрофічному. Що робити? У будь-якому випадку борги зроблені і вони є. Якщо почнеться криза, вона сильно вдарить по базовим галузям промисловості, включаючи металургію, хімію і так далі. Метали будуть першою жертвою в умовах кризи, тому що це інвестиційний товар, який буде скоректований в першу чергу. З іншого боку, в Україні зростає аграрний експорт, наприклад, зерна. Це буде вирівнювати ситуацію. Що стосується внутрішнього ринку, у країни немає божевільних контрсанкцій, якщо товари будуть дешевшати, то фактично Україна імпортуватиме дефляцію, зниження цін. Буде складно, але конфлікт між Україною і Росією грає на вас.
Якщо все ж почнуться переговори щодо реструктуризації боргів, то країна під таким зовнішнім впливом матиме певний пріоритет в переговорах щодо пом'якшення умов. Я зараз не можу дати відповідь на питання: що робити? Ми не знаємо, якою буде криза, по яким секторам буде перший удар. Якщо криза буде йти з Китаю - це один варіант, якщо біржовий крах в Америці і Європі - інший варіант. Але, на мій погляд, в Україні сьогодні головні виклики не суто економічні, а на стику економіки та політики. Чисто економічно країна росте, інвестиції є, мало-помалу, але європейські капітали заходять до країни, відбувається збільшення обсягів виробництв в реальному секторі, в тому числі й за участю іноземного капіталу. У мене відчуття, що економіка України не така погана, як здається. Але ні Україна, ні Росія, ні інші невеликі економіки не визначають, яким чином розгорнеться криза. Тому слід підтримувати резерви, пробувати їх збільшити та чекати, що буде. Витягнути з кризи може тільки нормальний ринковий економічний сектор, тому Україні потрібно більше конкуренції, менше корупції, більше можливостей для відкриття нового бізнесу та використання потенціалу комерційної ініціативи. Тут немає і не може бути якихось надто вже оригінальних рецептів.
