Можемо повторити: чим відповість Україна на газовий шантаж Росії

Росія може і, швидше за все, захоче зупинити транзит свого газу в Європу через Україну, починаючи з 2020 року. Це може відбутися, навіть, якщо до цього часу її газопроводи в обхід України не будуть добудовані. Припинення транзиту ускладнить, а, може, і зовсім заблокує поставки палива в нашу країну по реверсу. Що цьому може протиставити Україна, розбирався "Апостроф".

Росія має можливості, в тому числі технічні, щоб відмовитися від транзиту свого газу в Європу через Україну, починаючи з 2020 року, коли припинить діяти нинішній контракт на транспортування палива. Про це заявив глава НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв в ході Міжнародної інвестиційної конференції Game of thrones: final season?, яка пройшла в Києві 16 травня. За словами керівника холдингу, російська сторона може перекрити газовий транзит через нашу країну навіть якщо обхідний газопровід "Північний потік-2" не почне функціонувати на початку наступного року, як це заплановано. "За моєю оцінкою, яку також поділяють і наші європейські партнери, ймовірність того, що 1 січня 2020 року ми отримаємо повне припинення транзиту, як це було в січні 2009 року, є достатньо високою", - сказав Коболєв.

Він повідомив, що внаслідок відмови від українського маршруту транспортування газу, на європейському ринку може утворитися дефіцит в розмірі близько 5 мільярдів кубометрів блакитного палива. Але, за його словами, поки що російський "Газпром" нарощує поставки в Європу, очевидно, для того, щоб створити запаси, достатні для покриття цього потенційного дефіциту.

Немає транзиту - немає поставок

Те, що Росія збирається перекривати трубу на українському маршруті, "Апостроф" писав раніше.

У 2019 газовий транзит через Україну склав 86,8 мільярда кубометрів, що на 7% менше ніж показник 2017 року - 93,5 мільярда кубів. Швидше за все, за підсумками поточного року, цифри будуть співставними - за іронією долі, Росія для того, щоб перекрити нашій країні транзит, зараз повною мірою використовує наш маршрут.

Доходи України від транспортування російського газу становлять близько 3 мільярдів доларів на рік, а припинення транзиту позбавить нашу країну цих грошей (для України великим досягненням вважається отримання траншу від Міжнародного валютного фонду в розмірі трохи більше 1 мільярда доларів).

Припинення транзиту загрожує зупинкою або, принаймні, істотним скороченням обсягів поставок палива в нашу країну. У цьому також полягає задум російської сторони - адже незважаючи на те, що офіційно Україна не купує газ у Росії з листопада 2015 року, поставки із західного напрямку, переважно зі Словаччини, здійснюються здебільшого по так званому "віртуальному реверсу" - тобто газ все одно російський, щонайменше, за своїм походженням.

На це в кінці квітня "натякнув" російський президент Володимир Путін, заявивши, що без транзиту "не буде газопостачання України".

Голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв тоді пояснив, що ця заява Путіна є своєрідним запрошенням до переговорів щодо нової угоди про транзит, яку, за словами керівника українського холдингу, має бути укладено за європейськими правилами.

Однак незабаром стало зрозуміло, що ніяких переговорів Росія вести не збирається, а заяви про те, що вони відновляться після того, як в Україні буде обрано нового президента, виявилися банальною маніпуляцією, розповів комерційний директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко. "З огляду на те, що російська сторона відмовилася проводити тристоронні переговори в травні, тобто вже після обрання нового президента України, а на червень переговори також не були узгоджені, то цілком очевидно, що вони свідомо затягують цей процес. І тут спекуляції щодо впливу виборів президента або парламенту є лише виправданнями ", - написав топ-менеджер НАК в Facebook.

Росія сідає на потоки

Росія планомірно вичавлює Україну зі системи транспортування газу в Європу, будуючи для цього обхідні газопроводи. Важливо зазначити, що ці проекти реалізовувалися навіть в період "добросусідських" відносин між двома країнами, тобто, коли при владі в Україні був президент Віктор Янукович (2010-2014 роки). Після анексії Криму та окупації частини Донбасу вони лише активізувалися.

Зараз Росія реалізовує два таких проекти - "Північний потік-2" і "Турецький потік". Будівництво обох газопроводів планується закінчити до кінця 2019 року. Але і одного і в іншого газопроводу є проблеми. Так, Європейський Союз поки не дає дозвіл на прокладку "труби" "Турецького потоку" по своїй території (як це вже сталося із закритим раніше "Південним потоком"), а тому поки що мова йде тільки про газопровід до території Туреччини. Але і тут є проблеми, оскільки Туреччина останнім часом знижує обсяги закупівель російського газу, до того ж Анкара і Москва ще не погодили вартість палива, яке буде поставлятися цим маршрутом.

Завершення будівництва "Північного потоку-2" через неузгодженість маршруту в територіальних водах Данії може пересунутися на другу половину 2020 року.

Але, як було сказано вище, навіть в цьому випадку Росія може і, швидше за все, захоче, припинити транспортування газу через Україну вже з січня наступного року. З цієї причини виникає ризик утворення дефіциту газу в самій Україні.

Справа на мільярд

Що ж в цій ситуації робити нашій країні?

Перше, що спадає на думку, - це нарощування власного газовидобутку, тим більше, що раніше була затверджена урядова програма збільшення видобутку, яка передбачала вихід на самозабезпечення паливом до 2020 року. До цього часу рівень видобутку повинен був досягти 27,6 мільярда кубометрів. Але ця програма з тріском провалилася. У 2018 році видобуток склав 21 мільярд кубометрів газу. Це лише на 500 мільйонів кубів або на 2,4% більше ніж показник попереднього року. У нинішньому році видобуток газу продовжує зростати - в січні-березні він збільшився на 3,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2018 року та склав 5,27 мільярда кубометрів. Очевидно, ці темпи недостатні для того, щоб закрити той дефіцит, який може утворитися внаслідок дій РФ.

Крім нарощування обсягів власного видобутку, якого буде недостатньо для того, щоб повністю відмовитися від імпорту хоча б з 2020 року (а реально, ще, як мінімум, протягом п'яти років), "Нафтогаз" повинен забезпечити закупівлю газу та його закачування в підземні сховища (ПСГ), щоб використовувати його в опалювальний сезон.

Скільки ж потрібно закачати на зиму в ПСГ? Експерти, опитані "Апострофом", одностайні в оцінках. Як зазначив президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар, якщо запастися газом до рівня 20-21 мільярдів кубометрів, "то Україні стане байдуже, чи буде Росія продовжувати транзит, чи ні".

"Щоб забезпечити підйом з підземних сховищ, починаючи з січня, необхідних 130 мільйонів кубометрів на добу, потрібно, щоб там (в ПСГ) було до початку опалювального сезону близько 20 мільярдів, а, ще краще, - 21 мільярд кубометрів", - погоджується директор спецпроектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев. Однак, як зазначив він в коментарі "Апострофу", враховуючи нинішні темпи закачування, "в кращому випадку у нас буде 17 мільярдів кубометрів".

За словами Рябцева, "Нафтогаз" повинен зарезервувати потужності для поставок газу з боку Словаччини (саме з цього напрямку надходить найбільше палива в Україну - "Апостроф") у словацького оператора Eustream. "Якщо ці реверсні потужності не будуть зарезервовані, вони будуть зайняті іншим оператором", - пояснив фахівець.

Експерт програми "Енергетика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Андріан Прокіп переконаний, що закачати в сховища потрібно "не менше 21 мільярда кубометрів газу". "Якщо купувати газ, то робити це потрібно зараз, поки ціни ще низькі", - сказав він виданню.

Крім того, вважає Прокіп, в умовах дефіциту газу варто задуматися і про запаси вугілля, який, як і газ, використовується на деяких ТЕС. Але з вугіллям також можуть виникнути труднощі, інспіровані Росією. "Якщо у нас виникнуть перебої і з вугіллям, і з газом, тоді стане проблемою", - попереджає експерт.

На європейському ринку газу сьогодні склалася досить конкурентна цінова кон'юнктура, в зв'язку з чим "Нафтогаз" знизив ціни на паливо всередині України, в тому числі для промислових підприємств, які отримують газ за ринковими тарифами. Але у холдингу немає грошей на закупівлю необхідного обсягу газу - за твердженням керівництва НАК, на це потрібен додатково 1 мільярд доларів. Але, схоже, цю проблему можна вирішити - "Нафтогаз" для залучення коштів готовий розмістити євробонди, а США, як очікується, нададуть гарантії під таке розміщення, орієнтовно, на 2 мільярди доларів.

Американський інтерес

США також можуть допомогти нашій країні поставками свого скрапленого газу (СПГ). Раніше Андрій Коболєв заявив, що Україна веде переговори з американськими компаніями про постачання СПГ, зазначивши, що сторони близькі до того, щоб вийти на конкретну угоду. Це питання також обговорювалося в ході зустрічі міністра енергетики США Ріка Перрі з президентом України Володимиром Зеленським (за участю Андрія Коболєва) незабаром після інавгурації глави держави 20 травня.

США прагнуть розширити поставки свого газу в Європу, потіснивши з цього ринку Росію. В Україні американський СПГ може поставлятися з Польщі - на узбережжі Балтійського моря цієї країни розташований термінал з прийому скрапленого природного газу в Свіноуйсьце. Його потужність становить 5 мільярдів кубометрів, це - близько третини необхідного для Польщі річного обсягу газу. Є плани збільшити потужність терміналу до 7,5 мільярда кубометрів.

Але чи погодяться поляки приймати на свій термінал газ ще й для України? Далеко не факт. "У нього (терміналу) не така велика потужність", - говорить Геннадій Рябцев. До того ж, за його словами, між Україною і Польщею досі немає інтерконнектора, який дозволив би здійснювати поставки значних обсягів газу.

Михайло Гончар припускає отримання деяких обсягів американського газу через Польщу. "Але я б на це сильно не орієнтувався: це буде хоч і важлива, але символічна поставка. Буде продемонстровано, що такий маршрут може працювати, він технічно і технологічно готовий, то чому б не зробити експеримент", - пояснив він.

Інша справа, якби Україна мала свій СПГ-термінал. У 2012 році такий проект розроблявся, і навіть було підписано угоду про будівництво терміналу під Одесою з іспанською компанією Gas Natural Fenosa. Однак пізніше з'ясувалося, що договір з боку іспанського підрядника підписав якийсь "лижний інструктор", котрий не мав до нього ніякого відношення. З того часу "лижний інструктор" в Україні став стійким мемом.

У будь-якому випадку, для реалізації подібного проекту потрібен час. До того ж дозвіл на проходження танкерів в Чорне море через Босфор повинна дати Туреччина, а вона може цього не зробити. Втім, вважає Андріан Прокіп, "США можуть на Туреччину вплинути, щоб вона забезпечила прохід танкерів". "Очевидно, що це в американських інтересах закріплення на європейських ринках та зміцнення свого геополітичного впливу", - пояснив експерт.

Зараз ціни на СПГ в Європи досить низькі у порівнянні з цінами на трубопровідний газ, "але через півроку, через рік вони можуть змінитися", попереджає Прокіп. Хоча, в будь-якому випадку, "з політичної точки зору така співпраця з США (як і будь-яка інша) є цілком доцільною", - резюмував він.

Розвідка боєм

Таким чином, поставки американського газу принципово не змінять ситуацію. Як вже було сказано вище, найоптимальніший варіант, при якому Україна зможе безболісно пройти осінньо-зимовий період, є закачування в сховища від 20 мільярдів кубометрів газу.

За словами Михайла Гончара, відключення транзиту через Україну з січня 2020 року є найбільш екстремальним сценарієм, "але до нього потрібно бути готовими".

Однак питання полягає ще й в тому, на який період часу Росія перекриє український маршрут транзиту. Експерти впевнені, що РФ не зможе обходитися без нього занадто довго.

Очевидно й те, що припинення транзиту через нашу країну стане елементом тиску в плані підписання нового контракту на транзит на умовах РФ.

За словами Михайла Гончара, можливі дії РФ щодо відключення транзиту через Україну будуть своєрідною "розвідкою боєм": якщо наша країна не витримає випробування, тоді, як упевнені в Росії, Україні буде нав'язаний невигідний транзитний контракт. Якщо ж ми не зламаємося, тоді Москва може піти на компроміс - але не з Україною, а з Європою.

"Тут важливо, як будуть (європейці) розмовляти з Україною. На кого Європа буде тиснути - на Україну, щоб ми підписували будь-який договір, або на Росію, розуміючи, що це - шантаж з її боку", - додає Андріан Прокіп.

Михайло Гончар упевнений, що Україна впорається з ситуацією, якщо нова влада не зробить помилки: "Напевно з'являться, якщо вже не з'явилися, якісь ходоки", які спробують вмовити піти на переговори (з РФ) та почати все "з чистого аркуша" . "Якщо ми пройшли п'ять останніх зим, в тому числі, в умовах блокади з боку "Газпрому", то, я думаю, і шосту зможемо пройти", - зазначає він. У разі відключення транзиту для отримання газу з Європи потрібно буде переводити газотранспортну систему в реверсний режим. Такий досвід Україна має, нагадує Гончар, маючи на увазі січень 2009 року, коли "Газпром" припинив поставки в нашу країну з-за розбіжностей з умовами контракту. "Завдяки" Газпрому "ми отримали хороший досвід - отже можемо повторити", - резюмував експерт.