Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій йдеться про відповідальність Росії за порушення міжнародного права внаслідок її агресії проти України. У зв'язку з цим ООН домагатиметься репарацій РФ на користь нашої країни. "Апостроф" розбирався, що означає це рішення, і чи призведе воно до того, що країна-агресор заплатить за свої злочинні дії.
Генеральна Асамблея ООН на надзвичайній спеціальній сесії 14 листопада ухвалила резолюцію про виплату Росією репарацій за її вторгнення на територію України та злочинні дії у нашій країні.
Документ передбачає створення реєстру, в якому мають бути зафіксовані факти завданих Україні та українським громадянам збитків. Також резолюцією пропонується розробити механізм виплати репарацій.
Проект резолюції був підготовлений Україною за підтримки близько 50 країн. За неї проголосували 94 держави, 73 – утрималися, а 14 висловилися проти. Серед противників резолюції, окрім самої Росії, - Багами, Білорусь, Китай, Куба, КНДР (Північна Корея), Еритрея, Ефіопія, Іран, Малі, Нікарагуа, Сирія, Центрально-Африканська Республіка (ЦАР) та Зімбабве.
Президент України Володимир Зеленський оперативно відреагував на ухвалене рішення. "Генасамблея ООН щойно дала "зелене світло" створенню компенсаційного механізму за російські злочини в Україні. Агресор заплатить за скоєне!", - написав він у Twitter.
Читайте також: Настав час дій: як побороти московський патріархат в Україні
Прокоментували подію і головні союзники нашої країни.
Як заявив у своєму виступі під час засідання Генасамблеї заступник постійного представника США при ООН Річард Міллс, міжнародне співтовариство має закликати Росію до відповіді за вчинене нею в Україні. "Ця резолюція є критично важливим кроком на цьому шляху", – сказав він.
За словами постпреда ЄС при ООН Улофа Скуга, Росія має повною мірою заплатити за завдану нею шкоду в Україні, а тому для початку необхідно цю шкоду інвентаризувати. "Немає сумнівів у тому, чи має Росія заплатити, питання лише у тому, коли і скільки", - заявив він.
Власне, це питання (а, точніше, два питання в одному) є ключовим. Особливо враховуючи те, що резолюції Генасамблеї ООН, на відміну від тих, що приймає Рада безпеки ООН, не є обов'язковими до виконання і мають скоріше рекомендаційний характер.
Як відомо, в Раді безпеки Росія як її постійний член завжди може скористатися правом вето на будь-яке рішення, тим більше, спрямоване проти неї. Саме тому резолюцію про репарації винесли на розгляд Генеральної асамблеї, де механізм вето не передбачений. Крім того, вона повною мірою демонструє ставлення більшої частини світової спільноти до дій РФ в Україні та необхідності нести за них відповідальність.
Перший крок зроблено
І все ж таки - чого можна очікувати найближчим часом щодо виплат репарацій?
Аналітик компанії "Центр біржових технологій" (ЦБТ) Максим Орищак у розмові з "Апострофом" не виключив, що Росія може добровільно погодитися компенсувати завдані нею збитки своїми фінансовими та іншими ресурсами, і тоді "це стане початком відновлення цивілізованих переговорів".
Утім, зауважимо від себе, поки така опція не проглядається. Так, наприклад, постпред Росії при ООН Василь Небензя під час розгляду резолюції назвав її "юридично нікчемною", а також "спробою легалізувати нелегалізоване з погляду чинного міжнародного права".
У свою чергу, колишній президент РФ, а нині заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв видав на своєму телеграм-каналі чергову філіппіку, назвавши резолюцію ООН спробою англосаксів "наскрести юридичну основу для крадіжки незаконно заарештованих російських активів".
Дмитро Медведєв
Відповідно, якщо Росія не змінить своєї позиції, мають включитися механізми примусового стягнення з неї репарацій.
"Зрештою, це може призвести до того, що Київ висуне претензії на російські активи на сотні мільярдів доларів, які заморожені Сполученими Штатами та європейськими союзниками з початку війни", - зазначив Максим Орищак.
А таких активів, нагадаємо, лише з резервів Центрального банку РФ 300 мільярдів доларів. При цьому, як раніше писав "Апостроф", загальний обсяг заморожених у світі російських активів, включаючи кошти та власність наближених до режиму Володимира Путіна олігархів, може сягати 1 трильйона доларів.
Тому є всі підстави вважати, що і дипломат Небензя, і юрист Медведєв чудово розуміють, чим Росії загрожує прийнята резолюція.
"З політичної точки зору, це дуже далекоглядне рішення, - заявив у коментарі "Апострофу" політолог-міжнародник Максим Яковлєв. - Створення механізму відшкодування Росією завданих Україні збитків це - довгострокова стратегія і вона вимагатиме багатьох рішень. Тому, хоча дана резолюція і носить рекомендаційний характер, вона є важливим кроком на шляху до реальних репарацій".
За словами експерта, теоретично країни, які сьогодні заморозили російські активи, могли б ухвалити самостійні рішення про вилучення цих коштів та передачу їх Україні, проте, швидше за все, вони не підуть на це, оскільки йдеться про захист власності.
"Вони не захочуть подавати сигнал інвесторам про те, що їхні кошти можуть бути вилучені згідно з якимось політичним рішенням. Тому для них важливо, щоб таке рішення було ухвалене на найвищому рівні", - пояснив він.
Керівник аналітичного напрямку мережі "АНТС" Ілля Несходовський погоджується з тим, що для країн, в яких діє верховенство права, зокрема ЄС, дуже важливо мати міжнародно затверджений мандат.
"ООН - це на сьогоднішній день єдина організація, яка може створити дієвий і законний механізм репарацій, який можна буде застосувати до Росії, і резолюція - це перший крок до створення спеціального міжнародного органу, який займеться стягненням цих репарацій", - заявив експерт у розмові з виданням.
Прецедент вже є
Резолюція Генасамблеї ООН також важлива з точки зору того, що вона в принципі ставить питання про репарації, оскільки заяви про можливі мирні переговори, що лунають насамперед з боку країни-агресора, обходять його стороною.
"Тому будь які згадки на міжнародному рівні про те, що збитки існують, і світ має знайти механізм їх покриття, дуже вигідні Україні, - каже Максим Яковлєв. - Тим більше, коли йдеться про документи, ухвалені на найвищому міжнародному форумі. Партнери і посередники мають пам’ятати, що зупинити війну важливо. Проте необхідно також добитися того, щоб агресор відшкодував завдані збитки".
До речі, світ уже стикався з подібною ситуацією, коли Ірак Саддама Хусейна був змушений виплачувати Кувейту компенсацію за свою агресію в 1991 році.
"Тоді на рівні ООН були створені відповідні механізми і інституції, які можуть стати моделлю для відшкодування збитків Україні, - каже Ілля Несходовський. - Це тим більше корисний досвід, що економіка Росії значною мірою подібна до іракської - вона теж залежить від продажу нафти та інших природних ресурсів".
Експерт нагадав, що Іраку тоді було поставлено умову, що він може вільно продавати свою нафту, якщо буде робити регулярні внески в фонд відновлення Кувейту, проте припинення платежів призводило до обмеження експорту.
"Це може бути цілком дієвим механізмом і щодо Росії", - говорить Несходовський.
Додамо від себе, що в нашому випадку ситуація виглядає навіть ще краще – нафтові санкції проти РФ вже введені, при цьому ніякі внески робити не треба, оскільки є заморожені російські активи.
І, нарешті, на Росію можна тиснути через її присутність у Раді безпеки ООН, вважає Ілля Несходовський. На його думку, міжнародне співтовариство може запропонувати російському керівництву збереження місця у Радбезі в обмін на те, що РФ добровільно погодиться виплачувати репарації Україні.
Тож, підсумовуючи, зазначимо, що попереду далекий шлях і велика робота, але перший крок в цьому напрямку вже зроблено.
