В Україні масово закриваються кафе, бари, ресторани. Ця тенденція не оминула столицю, причому з ринку нерідко йдуть навіть ті заклади, які, як здавалося, прийшли всерйоз і надовго. "Апостроф" розбирався у проблемах українського ресторанного бізнесу на четвертому році великої війни.
"Дорогі друзі! Ми зачиняємось. Чекаємо на вас у гості в останні дні роботи нашого ресторану", – такі або подібні за змістом оголошення все частіше з'являються в українському сегменті Facebook, Instagram, а також на інших медіамайданчиках (втім, як і на дверях самих закладів).
Йдеться далеко не лише про забігайлівки-одноденки – закриваються кафе, бари, ресторани, які вже досить давно утвердилися на ринку та здобули солідну репутацію.
При цьому нерідкі випадки, коли змушені припинити свою діяльність у буквальному сенсі культові місця.
Так, наприклад, 20 вересня після 27(!) років роботи закривається кафе "Каффа" на Майдані Незалежності у Києві.
Хвиля закриттів прокотилася як Києвом, так і регіонами, і, звичайно ж, особливо турбує така тенденція в столиці.
Окрім уже згаданої "Каффи" також припинило роботу кафе "Зустріч" на Бессарабці. На сайті закладу зараз є лише інформація про кафе, що розташоване на вулиці Щербаківській, 31А у спальному районі Нивки.
Нещодавно про закриття бізнесу повідомила співвласниця Leilia Bakery Лейла Туваклієва. За її словами, продажі почали падати у червні, і з того часу ця тенденція зберігається. Через що вона вирішила продати бізнес.
"Нам надійшла чудова пропозиція щодо цього", – сказала Туваклієва.
Бізнесвумен сподівається, що формат Leilia Bakery колись відновить роботу. Коли саме? Сьогодні це важко прогнозувати.
Зарплати зростають – люди біднішають
У чому ж річ, чому закриваються заклади, і чому зараз?
Як було зазначено вище, вже кілька місяців поспіль падають продажі.
За словами голови компанії "Ресторанний консалтинг" Ольги Насонової, у ресторанного бізнесу видалося досить "сумне" літо.
"Також були завищені очікування від вересня – ось усі повернуться з відпусток і почнуть ходити (у ресторани). Але такого пожвавлення не відбулося, - сказала вона в коментарі "Апострофу". – Рішення про закриття, які зараз ухвалюються, пов'язані не тільки з тим, що в останні тижні все було погано, але ще й тому, що вже декілька місяців поспіль спостерігається негативна тенденція – спад відвідуваності, зменшення середнього чека".
Тобто виходить, що люди стали більше економити – навіть у столиці – і роблять вони це напевно не від хорошого життя.
Дивує при цьому те, що відбувається це на четвертий рік війни, а не на перший або, скажімо, другий.
Більше того, принаймні, за даними офіційної статистики, через дефіцит робочої сили в Україні зростають зарплати, і, за ідеєю, купівельна спроможність громадян має не знижуватися, а зростати.
Але реальність, певно, трохи інша.
"Все-таки, незважаючи на статистику, люди біднішають. Відбувається спотворення показників середньої заробітної плати через військових (у яких, до речі, навряд чи багато часу для відвідування ресторанів – "Апостроф"), інших категорій громадян, зайнятих у некомерційних сферах, яким виплачуються гроші з бюджету, - сказав у коментарі виданню керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський. - Але насправді у людей стає менше грошей, внаслідок чого відвідуваність (ресторанів) знижується".
При цьому, за словами експерта, у різних регіонах України причини закриття кафе та ресторанів різняться.
"Якщо ми говоримо про прифронтові території або навколоприфронтові, то закриття часто відбуваються через те, що просто немає людей, а, отже, немає достатнього виторгу. Якщо ми говоритимемо про Львів, Івано-Франківськ, Ужгород (міста, де багато внутрішньо переміщених осіб, у тому числі досить забезпечених – "Апостроф") закриття дуже часто відбуваються через постійне зростання орендної плати", – пояснює Несходовський.
Щодо Києва, то тут найчастіше бізнес закривається через вкрай високу конкуренцію, яку витримують далеко не всі - навіть ті, хто на ринку вже давно.
І, одна справа, коли клієнтів вистачає на всіх, а інша – коли люди, навіть зі статками, утримуються від відвідування барів і ресторанів без особливої потреби, та й грошима віддають перевагу не розкидатися.
До речі, хоч як парадоксально, зростання зарплат також негативно впливає на фінансовий стан ресторанів.
"Відбулося збільшення заробітних плат у обслуговуючого персоналу – людей менше, платити їм треба більше, і це також один з факторів того, що бізнес перестає бути конкурентним", – пояснює Ілля Несходовський.
До цього можна додати ще значне подорожчання продуктів харчування та алкогольних напоїв. У зв'язку з чим у власників закладів з'являється непроста дилема – або підвищувати ціни, і в такому разі відвідуваність ще більше впаде, і, як наслідок, доходи теж, або не піднімати ціни, що також призведе до зниження доходів.
Мовою цифр та емоцій
Цифри – річ уперта, і цілком очевидно, що якщо фінансові показники погіршуються, дуже складно продовжувати займатися бізнесом собі на збиток.
Однак, крім сухих цифр, є ще й емоції, які властиві всім людям, і підприємці тут не є винятком.
"Коли прийшов Трамп, з'явилися чутки, що війна скоро закінчиться, причому не просто скоро, а вже в травні. І з березня почалася неймовірна активність - всі, хто раніше відкладав проєкти, раптом практично одночасно з'явилися, - розповідає Ольга Насонова. - Але потім, десь з 20-х чисел травня, коли стало зрозуміло, що війна не закінчується, все також різко зупинилося".
Звичайно, хтось, незважаючи на невизначеність, все ж таки вирішив відкритися, але таких сміливців небагато.
Таким чином, в Україні сьогодні формується відкладений попит на відкриття закладів.
Подібне вже траплялося раніше. Наприклад, так було у 2005 році – через деякий час після "Помаранчевої революції", а також у 2010 році – після світової фінансової кризи 2008-2009 років, та у 2016 році – після Євромайдану, анексії Криму та активних боїв на Донбасі.
"Є багато людей, які планують вкладати в ресторанний бізнес. Про це свідчить зацікавленість у купівлі приміщень під ресторани, - розповідає Насонова. - Люди купують за низькими цінами, розуміючи, що, коли криза і (пригнічений) психологічний стан у підприємців, можна досить недорого купити класні приміщення, на які раніше не було шансів. І це відбувається не лише у Києві, а й у Харкові, і у Сумах".
Коли у цих людей з'явиться можливість розпочати діяльність на повну силу? Поки що важко сказати, а тому залишається лише мріяти та сподіватися.
"Я думаю, що навіть якщо з'являться лише чутки про те, що війна закінчується, всі ці люди, які планували, але відклали, одночасно розпочнуть роботу", - резюмувала Ольга Насонова.
