Україна поступово перехоплює ініціативу у війні з Росією, а перспективи припинення вогню нині виглядають реальнішими, ніж будь-коли раніше. Водночас такий розвиток подій може створити нові виклики для європейської безпеки.
Про це у своїй колонці для The Telegraph пише британський депутат і військовий аналітик Майк Мартін.
На його думку, ключову роль у зміні ситуації на фронті відіграли два чинники. Перший — технологічна перевага України. Якщо Росія продовжує робити ставку на класичну війну на виснаження із застосуванням великої кількості живої сили та артилерії, то Україна активно розвиває безпілотні технології та використовує їх для ураження логістики противника.
За словами автора, українські дрони дедалі ефективніше атакують маршрути постачання російських військ, а їхня дальність уже дозволяє завдавати ударів по важливих транспортних артеріях у Криму та на окупованій частині Херсонської області.
Другим елементом української стратегії Мартін називає системні удари по об’єктах у глибокому тилу Росії. Використовуючи ракети та безпілотники, Україна атакує нафтопереробні підприємства, транспортну інфраструктуру, порти, мости та інші об’єкти, які забезпечують функціонування російської економіки та військової машини.
На думку аналітика, така тактика поступово послаблює фінансові можливості Кремля. Доходи від енергетичного сектору скорочуються, тоді як витрати на ведення війни продовжують зростати.
У результаті, зазначає Мартін, Росія вперше за тривалий час виглядає вразливою не лише у військовому, а й в економічному та політичному вимірі. Для України це може стати підставою для обережного оптимізму.
Водночас експерт застерігає, що потенційне завершення війни несе серйозні ризики для Європи. За його словами, для Володимира Путіна ця війна має принципове значення, адже поразка може поставити під загрозу не лише його політичне майбутнє, а й стабільність усієї російської системи влади.
Мартін нагадує, що в історії Росії невдалі війни часто ставали причиною усунення керівників держави. При цьому навіть можливий відхід Путіна від влади не гарантує стабільності, оскільки наразі немає очевидного наступника, здатного безболісно перебрати управління країною.
Окрему небезпеку, на думку автора, становить майбутнє російської армії після можливого перемир’я. Він зазначає, що припинення бойових дій не означатиме автоматичної демобілізації сотень тисяч військових.
За оцінками, чисельність російських збройних сил перевищує 1,3 мільйона осіб, а близько 700 тисяч із них нині перебувають на українському фронті. Значну частину особового складу становлять люди, які були завербовані з місць позбавлення волі або пройшли через бойові дії в умовах високих втрат.
На переконання Мартіна, повернення такої кількості озброєних і травмованих війною людей може створити додаткові ризики як для самої Росії, так і для сусідніх держав. Він також звертає увагу на попередження міністра закордонних справ Естонії Маргуса Цахкни, який раніше заявляв, що Кремль може використати цей людський ресурс для нових гібридних чи силових операцій за межами України.
Таким чином, підсумовує британський депутат, навіть якщо війна наближається до завершення, для Європи це не означатиме автоматичного настання безпечнішого періоду. Навпаки, регіону доведеться готуватися до нових викликів, які можуть виникнути після припинення бойових дій.
Більшість учасників опитування сайту “Апостроф” не вірять, що активна фаза війни може завершитися до листопада 2026 року.
