Останніми тижнями в Україні активно обговорюється питання продажу державного банку "Приватбанк". Зважаючи на те, скільки грошей держава вклала у його розвиток, його вартість мала б становити не менше 150 млрд гривень, утім все вирішуватиме ринок. Звичайно, на вартість банку може вплинути одразу декілька факторів: юридичні суперечки по питаннях банку, незавершені реформи та корупція в Україні. Як залучити іноземних інвесторів до купівлі банку, чому активи в Україні дешевші за європейські та яка доля чекає на решту державних банків - в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів заступник голови Ради Національного банку України ВАСИЛЬ ФУРМАН.
- Тема "Приватбанку" знову з’явилася в інформаційному просторі. Чи не бачите ви у цьому питанні якихось таємних передумов? Чому про "Приватбанк" всі масово почали говорити?
- Чому масово почали говорити – мабуть, чітко ніхто не може сказати, з одного боку. Але з іншого боку, ми розуміємо, що є стратегія розвитку державних банків. Кожен банк має відповідну стратегію.
Відповідно до цієї стратегії, в державній власності має планово залишитися лише "Ексімбанк" та в якійсь частині "Ощадбанк". Всі інші банки мають бути продані.
Питання лише в тому, коли вони будуть продані - і це питання риторичне. Чим менша частка державних банків на банківському ринку, тим вища конкуренція, тим краще для держави.
З 2016 року іде активна реформа на банківському ринку. І сьогодні якраз через реформу корпоративного управління, через інші механізми, коли НБУ перевіряє комерційний банк, він знає практично все. І про акціонера, і про ті кредити, які видаються. Там схем практично немає. Тому ця реформа привела до того, що банківська система є оздоровленою, докапіталізованою. Вона сьогодні в активній фазі свого розвитку.
- Яка позиція НБУ по "Приватбанку" щодо можливих перспектив його продажу? Є якийсь прогноз по термінах?
- Ми ж чули заяви та меседжі Національного банку і акціонера-держави про те, що "Приватбанк" у майбутньому має бути проданим. Зрозуміло, що це один із найбільших банків України. Не так просто його продати.
Ми бачимо, наскільки довгим був процес, наприклад, залучення потенційних інвесторів в "Укргазбанк". Ми бачимо, наскільки складним є процес, пов’язаний з залученням потенційних інвесторів до Ощадного банку України.
Тому давайте бути відвертими – на даному етапі по термінам чітко в нашій державі ніхто сказати не може. Потрібно говорити про те, що цей банк необхідно продавати. Можливо, і будуть якісь потенційні інвестори, які будуть роками чи протягом року спостерігати за "Приватбанком" та в майбутньому куплять один із найбільших банків.
Цей банк дуже інвестиційно привабливий. Якщо прибрати питання судових позовів, а їх десятки і сотні, то за технологічністю та клієнтоорієнтованістю цей банк один із найкращих. До речі, не лише в Україні, а і в Східній Європі.
- Скільки можна отримати від цього продажу?
- Складно говорити про будь-які прогнози. Ми знаємо про цифру, що держава інвестувала в банк більше 150 млрд гривень. Я, як громадянин України, хотів би, щоби вартість продажу "Приватбанку" була більше 150 млрд грн. Але ціну визначатиме ринок. Я думаю, що будуть відкриті торги, і ціна буде збільшуватися в рази, коли буде продаватися "Приватбанк".
Ніхто зараз чітко сказати не може, якою буде ціна, тому що це ринок. Таких великих приватизацій у нас можна перерахувати на пальцях однієї руки. Є нещодавній продаж у зовсім іншій сфері діяльності, який, на мою думку, є достатньо успішним кейсом Фонду державного майна – це продаж готелю "Дніпро". Стартова ціна була близько 100 млн гривень, а продали цей готель за більше ніж 1,1 млрд гривень. Ціна була збільшена в рази.
Для мене як для експерта дуже важливо, коли ми продаємо державне майно, щоб це було максимально прозоро. Щоб не було ніяких фіктивних угод. Це дуже важливо, бо тоді ми зможемо отримати найбільшу ціну при продажі "Приватбанку".
- Що будуть робити з іншими державними банками?
- Є стратегія розвитку державних банків. Відповідно до цієї стратегії, держава залишається власником "Укрексімбанку", держава також залишиться акціонером у відповідній частці в Ощадному банку України. Державні банки "Укргазбанк" та "Приватбанк" мають бути проданими приватним акціонерам.
Яким чином та який механізм буде задіяно – це дуже складне питання. Знову ж таки, банки можна продавати, по-перше, коли ти залучаєш стратегічного інвестора. Він купує умовно 100% акцій. По-друге, коли ти залучаєш того ж самого стратега, але він купує контрольний пакет акцій – 51%, наприклад. По-третє, коли банк успішно працює, і держава виходить на міжнародні фінансові ринки та продає приватним акціонерам невеликі пакети акцій. Це, наприклад, інвестиційні фонди, які купуватимуть акції українських банків. Коли вони будуть зростати в ціні, то вони на цьому зароблятимуть. Тобто акції цього банку будуть обертатися на міжнародному фондовому ринку. Але це вже згодом.
Дуже важливо, що цей банк має великий мінус, пов’язаний з юридичними суперечками. Якщо вони завершаться, то одразу ж будуть одні плюси, зростатиме капіталізація цього банку.
Але будь-який актив, який є сьогодні в Україні, порівняно з подібним активом у Польщі чи Чехії, коштує дешевше. Ми, на превеликий жаль, маємо не на сто відсотків сприятливе інвестиційне середовище. Нам потрібно зосередитися на проведенні та завершенні тих структурних реформ, про які ми говоримо вже роками. Це судова, податкова, митна реформи, боротьба з корупцією. Коли ми зробимо ці системи такими, як у Європі та Польщі, тоді вартість активів зростатиме в рази.
