У п'ятницю, 22 липня, очікується підписання угоди щодо розблокування експорту українського зерна. Багатостороння зустріч у Стамбулі щодо організації коридорів для вивезення зерна з українських портів, яка відбулася раніше, схоже, принесла певний успіх. Подробиць результатів переговорів практично немає, проте, судячи з мізерних даних, що просочилися в ЗМІ, принципової домовленості щодо розблокування експорту досягнуто. При цьому інформація, що є на сьогодні, породжує низку питань, у тому числі про те, чи не отримає росія додаткові можливості для захоплення Одеської області.
"Світлофор" в руках путіна
На зустрічі, яка відбулася у середині липня в Стамбулі, представники України, росії, Туреччини і ООН склали попередній проєкт створення морського коридору, який дозволив би відновити експорт українського зерна.
На думку деяких учасників переговорів, укладений договір дозволить зробити прорив у подоланні кризи продовольства, викликаної масованим російським вторгненням.
"У світі, охопленому глобальною кризою, ми нарешті побачили промінь надії. Зроблено важливий і змістовний крок на шляху до всеосяжної угоди", - прокоментував результат зустрічі генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Наскільки обгрунтованим є такий оптимізм, наразі невідомо, оскільки деталі досягнутих домовленостей не розголошувалися. Практично єдиним джерелом інформації є публікація в газеті The Wall Street Journal, яка з посиланням на неназваного чиновника, що має стосунок до переговорів, розповіла про основні положення угоди.
За даними видання, сторони домовилися про те, що буде відкрито доступ до трьох українських портів. Які конкретно порти маються на увазі, не уточнюється. Проте через окупацію значної частини узбережжя, зараз у України залишилося вже не так багато претендентів на попадання до цієї "трійки". Українські експерти припускають, що скоріше за все йдеться про порти Одеси, Чорноморського та Южного.
Для того, щоб забезпечити проходження вантажних суден, Україна розмінує підходи до цих портів. За даними WSJ, Україна початково стверджувала, що і без цього може організувати безпечний прохід через мінні поля, проте західні представники зауважили, що існує необхідність знешкодження так званих "плаваючих" мін. Тож розмінування доведеться все ж таки провести.
Проходити до портів вантажні судна будуть в супроводи українських кораблів. Які саме це будуть кораблі, не уточнюється. Можливо йдеться про катери, які Україна розраховує отримати в якості допомоги від США.
Всі судна, які направлятимуться до українських портів, будуть проходити спеціальний огляд на предмет того, чи не везуть вони західну військову допомогу. Проводити цей огляд будуть військово-морські сили Туреччини. Цей захід вводиться для того, щоб зняти підозри росії, щодо того, що на цих суднах до України може доставлятися західне озброєння (в цьому місці The Wall Street Journal ретранслює штамп російської пропаганди, називаючи Збройні сили України "київськими силами").
Фрегат ВМС Туреччини
В районі створених коридорів для проходу суден оголошується режим припинення вогню. Для контролю за дотриманням домовленостей щодо функціонування "зернових коридорів" Туреччина запропонувала створити в Стамбулі спеціальний оперативний центр. Домовитись про його склад та функціонал повинні представники України та росії. Сторони також обговорили особливості страхування суден, які підуть коридором.
Це практично всі подробиці досягнених угод, які відомі на сьогоднішній день.
Щоб не палити урожай
Якщо сторонам вдасться досягти остаточної домовленості і розблокувати експорт зерна з українських портів, це стане дуже позитивним сигналом для світового ринку продовольства, який сьогодні перебуває в паніці і очікуванні масового голоду зокрема в країнах в Африки.
Проте українців передусім цікавить, які наслідки така угода матиме для нашої держави.
На думку доцента Київської школи економіки Олега Нів’євського, відкриття шляху для вивозу продукції морем є критично важливим для наших аграріїв. Адже без можливості реалізувати наявні залишки зерна багато підприємств до осені збанкрутують.
При цьому йдеться про величезні обсяги збіжжя, які здатні серйозно вплинути на ситуацію з продовольством в усьому світі. Сьогодні Україна має близько 20 мільйонів тон зернових минулого урожаю, призначених для експорту. В той же час вже на підході новий урожай, з якого можна буде експортувати ще близько 30 мільйонів тон.
В той же час, альтернативні шляхи експорту за допомогою залізниці та автотранспорту, які останнім часом формували українські перевізники, не спроможні забезпечити вивезення відповідних обсягів. До того ж, наземні види транспорту є набагато дорожчими, ніж морський.
"За час активної фази війни вартість логістики для зернових зросла принаймні вчетверо, - сказав у коментарі "Апострофу" Олег Нів’євський. - Якщо до війни вивезення пшениці коштувало близько 30 доларів за тону, то тепер ціна сягає 120 доларів і вище. Звичайно, все це тягне за собою значні збитки для сільськогосподарських виробників".
Внутрішній ринок України має обмежену ємність, і реалізувати на ньому все вирощене зерно просто немає можливості. Через надмірну кількість пропозицій останнім часом ціна пшениці знизилася майже вдвічі, що також обертається збитками для аграріїв.
Обмеженими є і можливості зі зберігання вирощеного врожаю. Зазвичай на момент збирання зернових елеватори звільняються від торішнього зерна. "Проте в нинішньому році через війну і морську блокаду українські сховища заповнені, - розповідає виданню директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. - І, якщо їх не звільнити, виробникам доведеться знищувати зерно нового урожаю через те, що його просто нікуди складати".
Тож, єдиним можливим способом звільнення елеваторів є відновлення масового експорту зернових. Тим більше, що кон’юнктура світового ринку сьогодні є дуже сприятливою для України.
"Через дефіцит зернових, ціна пшениці протягом останніх місяців виросла майже вдвічі і досягла 400 євро за тону, - говорить Олег Нів’євський. - Це дуже приваблива ціна, яка дозволить українським фермерам виправити своє економічне становище".
Відсутність ключової статті експорту створює проблеми не лише для сільськогосподарських підприємств, але й для всієї держави.
"Після встановлення морської блокади Україна втратила значну частину валютної виручки, яка раніше заходила в країну, - пояснює Ілля Несходовський. - В той же час потреба в імпорті залишається достатньо високою. Це створює негативний зовнішньоторговельний баланс. Відповідно для забезпечення імпорту Національний банк вимушений продавати золотовалютний запас. А це, в свою чергу, тягне за собою небезпеку девальвації гривні".
Відновлення масового експорту, на думку експерта, дозволить різко збільшити надходження валюти до України, стабілізувати гривню і пожвавити економіку.
Тож, якщо найближчим часом вдасться все ж таки забезпечити вивіз зерна морськими шляхами, це дозволить "вдихнути нове життя" не лише в аграрну галузь, але й підтримає всю економіку України, підірвану війною.
Окрім того, на думку Іллі Несходовського, судна, які прямуватимуть до українських портів за зерном, не обов’язково мають іти порожняком. За умовами угоди вони не зможуть перевозити зброю. Проте їх цілком можна буде використати для завезення товарів невоєнного призначення.
"Україна потребує багато чого для забезпечення власної життєдіяльності, - говорить експерт. - зокрема зерновози можна було б використати для постачання автомобільного пального, що дозволило б помітно ослабити його дефіцит на вітчизняному ринку".
Гарант безпеки - ЗСУ
Втім відкриття "зернових коридорів" біля чорноморського узбережжя України має не лише економічний, але й виразний безпековий аспект. Цілком логічними є побоювання, що росія може спробувати скористатися цими коридорами для нападу на Одесу. Це тим більше імовірно, що окупація всього півдня і відрізання України від морських шляхів завжди декларувалося рф як одна з першорядних цілей війни.
Ті умови угоди, про які наразі відомо, не дають відповіді на питання, якою є гарантія того, що росія не спробує висадити десант в Одеській області. Схоже на те, що Україні пропонується повірити країні-агресору на слово, що вона цього робити не буде. Принаймні про більш дієві гарантії наразі не відомо.
На думку турецького військового експерта Йорука Ісіка, якого цитує The Wall Street Journal, одним із рішень проблем безпеки України було б розміщення турецьких чи румунських військових кораблів поблизу Одеси.
Проте присутність будь яких військових формувань є фактором безпеки лише в тому випадку, якщо вони готові застосувати силу для припинення порушень. Якщо такої готовності немає, то на ситуацію з безпекою вони не дуже впливають.
Яскравим підтвердженням цього є різанина в боснійському місті Сребрениця в 1995 році. Безпеку боснійських мусульман, які там перебували, гарантували миротворчі сили ООН. Проте коли серби пішли в наступ, миротворці, не бажаючи вступати в бій, відійшли вбік, результатом чого стало винищення всього чоловічого населення міста.
Відтак, незалежно від того, чи вдасться домовитися про присутність військових кораблів НАТО біля українського узбережжя, Збройним силам України очевидно доведеться вжити додаткових заходів для того, щоб унеможливити чергову спробу наступу з моря. Дайте вивезти зерно – решту зроблять ЗСУ.
