Російські нафтопродукти, незважаючи на введені санкції, продовжують надходити на європейський ринок, зокрема в Україну. Для обходу санкцій використовують різні схеми, з якими Євросоюз має намір рішуче боротися. Українська влада також збирається посилити контроль за пальним, що постачається в країну, з тим, щоб припинити потрапляння на нашу територію російської продукції. "Апостроф" з'ясовував, які заходи вживають Київ та Брюссель для того, щоб країна-агресорка остаточно втратила можливість обходити нафтове ембарго.
"Діряве" ембарго
Країни ЄС узгодили одинадцятий пакет антиросійських санкцій. Оскільки попередні пакети вже торкнулися майже всіх аспектів зовнішньоекономічної діяльності Росії, то нинішній зосереджений головним чином на затиканні шпарин, які росіяни та їхні партнери зуміли знайти в уже накладених санкціях.
Зокрема пропонується зміцнити режим нафтового ембарго, впровадженого кілька місяців тому (з 5 грудня 2022 року до ЄС заборонено імпортувати морем російську нафту, а з 5 лютого 2023 року - нафтопродукти), а також цінової стелі, яка наразі складає 60 доларів за барель для нафти з РФ і 100 доларів - для її бензину і дизелю.
Єврочиновники, які розробляли новий пакет, звернули увагу на те, що з метою вивести свої експортні потоки з-під контролю міжнародних організацій, страхових компаній і банків, Росія створила "тіньовий" танкерний флот. На світовому ринку була викуплена значна кількість старих танкерів, термін експлуатації яких добігає (чи вже добіг) кінця. Точно встановити чисельність "тіньового" флоту дуже важко, оскільки російські олігархи (до речі, так само, як і українські) майстерно володіють мистецтвом заплутування структури власності за допомогою величезної кількості підставних компаній і осіб. Різні оцінки коливаються в межах 150-200 суден.
Читайте: Ціни перетворилися на гарбуз: як Путін зробив собі газове харакірі
"Тіньовий" флот перевозить російську нафту без належного страхового оформлення, технічного обслуговування тощо. Також для того, щоб заплутати сліди російської нафти, здійснюються ризиковані операції перевантаження нафти прямо в морі або на суднах відключають транспондери (системи відстеження) перед заходом в російські порти.
Завдяки таким прийомам росіянам вдається обходити санкції і експортувати своє пальне до країн ЄС.
"Переважно воно транспортується через дружні до Росії країни, такі як Туреччина чи Саудівська Аравія, - сказав в коментарі "Апострофу" директор консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн. - Проте останнім часом вдалося виявити, що деякі судна перевозять російське пальне з Росії напряму в європейські порти. Поки що не можна говорити, що це масове явище, проте прецедент є прикрим".
Але найбільшим перевалочним пунктом для російських нафтопродуктів протягом останнього року стала саме Туреччина. Причому для того, щоб доставити свої нафтопродукти до турецьких портів, росіяни йдуть на значні транспортні витрати.
"Ми зафіксували, що до Туреччини йдуть російські танкери не лише з чорноморських портів, але й з балтійських, обходячи всю Європу, - розповів виданню експерт "Нафторинку" Олександр Сіренко. - Це величезна відстань, яка значно здорожчує транспортування - орієнтовно на 150-200 доларів на тонну. І цю суму росіяни втрачають на ціні реалізації. Це дуже добре, оскільки позбавляє окупанта частини прибутку. Але поточні ціни поки що забезпечують Росії можливість постачати свої нефтопродукти на світовий ринок".
За словами експерта, за чотири місяці нинішнього року Туреччина вчетверо збільшила прийом російського пального в своїх портах. Це свідчить про те, що росіяни знайшли тут хаб для переправки нафтопродуктів до Європи, в тому числі, до речі, до України.
Джентльмени на слово більше не вірять
Але як так сталося, що Росія змогла так зухвало обходити санкції, які вважалися чи не найбільш болючими для російської економіки, зокрема її бюджету, можна сказати перед самим носом у європейців?
На думку Сергія Куюна, поява подібного роду порушень санкційного режиму стала можливою через те, що запроваджені обмеження є по суті "джентльменською угодою" між європейськими країнами і не містить жодного покарання чи заходів впливу для тих країн і компаній, які не дотримуються санкцій.
Саме тому керівні структури Євросоюзу в новому санкційному пакеті пропонують впровадити більш суворий контроль за діяльністю "тіньового" флоту РФ. Він передбачає заборону всім суднам, запідозреним в "тіньовому" перевезенні російської нафти, заходити в порти ЄС, незалежно від того, під прапором якої країни вони ходять. Також танкери будуть зобов’язані повідомляти контрольним органам про намір здійснити перевантаження з танкера на танкер в морі. Таким чином єврочиновники сподіваються отримати можливість більш докладно відстежувати рух російських нафтопродуктів.
Все це повинно ускладнити проникнення російської нафти і нафтопродуктів на європейський ринок, а також порушення цінових обмежень, впроваджених країнами "великої сімки" і Євросоюзу.
Інша річ, чи спрацюють такі заходи, і чи не знайдуть Росія і її не чисті на руку партнери нові схеми для обходу цих, вже нових санкцій. Про результати відповідних заходів і "контрзаходів", якими б вони не були, ми дізнаємось вже незабаром.
Санкції цінам не загроза
Проблеми, аналогічні тим, які вирішують сьогодні євробюрократи, стоять і перед Україною. За оцінками експертів, сьогодні, незважаючи на всі санкції і заборони, значну частку вітчизняного ринку автомобільного палива займає саме Росія.
"Точний розмір цієї частки важко встановити, оскільки ніхто з імпортерів, звичайно, не афішує, що завезене пальне є російським, - говорить Олександр Сіренко. - Проте проведене нами дослідження показало, що трохи менше третини скрапленого газу на українському ринку має російське походження. І цілком можна припустити, що і частка російського дизелю знаходиться приблизно в тих же межах - близько 30%".
Зважаючи на це, український уряд має намір вжити заходів для того, щоб перекрити шляхи постачання в країну російського пального.
"Нещодавно РНБО дала рекомендації Митній службі щодо більш прискіпливої перевірки вантажів, які прибувають з портів, через які проходять найбільші потоки російського пального, - розповідає Сергій Куюн. - Це близько трьох десятків портів, які знаходяться у Туреччині, Болгарії, Грузії, Єгипті, Марокко, Тунісі та деяких інших країнах".
Зазвичай, якщо пальне вантажиться в цистерни, наприклад, в румунському порту, імпортери отримують довідку про те, що пальне прибуло з Румунії, і це влаштовує митницю. Проте тепер митники повинні досконально перевіряти документи і з’ясовувати не лише звідки пальне привезено, але й де воно було вироблене, щоб уникнути потрапляння в Україну продукції країни-агресорки.
Такі посилені перевірки повинні стати стимулом і для самих імпортерів більш уважно ставитися до того, який саме товар вони завозять.
"Якщо митниця зупинить хоча б один підозрілий вантаж, це стане сигналом для всіх інших, що краще самим попередньо з’ясовувати походження придбаного пального і дбати про те, щоб всі документи були в порядку", - пояснює Сергій Куюн.
На думку експерта, такі контрольні заходи, якщо вони будуть належним чином впроваджені, дозволять позбутися російських нафтопродуктів на вітчизняному ринку. І це практично не вплине на ціни.
"Хоча росіяни й вимушені продавати нафтопродукти зі значними знижками, посередники пропонують його українським трейдерам за цілком ринковою ціною, кладучи різницю собі в кишеню, - говорить Куюн. - Тож російське пальне коштує українському бізнесу практично стільки ж, як будь-яке інше".
За його словами, значний потік російського пального сьогодні заважає добросовісним українським трейдерам прокладати нові логістичні маршрути, які не передбачають контактів з окупантом. І перекриття цього потоку дасть змогу Україні остаточно позбутися залежності від країни-агресорки. Принаймні в тому, що стосується нафтопродуктів.
Читайте: І грошей заробимо, і Європі допоможемо: як Україна напакостить Росії газом
