Польська державна компанія Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG) планує вже найближчим часом почати розробку газового родовища в Україні. Поки говорити про очікувані обсяги видобутку занадто рано, але прогнози, скоріше, позитивні. "Апостроф" з'ясовував, чи допоможе прихід на вітчизняний ринок авторитетної європейської компанії збільшити видобуток газу в нашій країні, і чи не вийде так, що весь видобутий нею ресурс буде направлятися на експорт.
Польська державна нафтогазова компанія PGNiG збирається добувати газ в Україні.
PGNiG купила контрольний пакет акцій (85%) української компанії "Карпатгазвидобування", у якій є ліцензія на видобуток вуглеводнів на Біблівській площі, розташованої у Львівській області поблизу кордону з Польщею.
Колишній мажоритарний акціонер "Карпатгазвидобування" - американська ERU Management Services - зберігає за собою 15% -й пакет.
Біблівська площа є геологічним продовженням польського родовища, яке PGNiG розробляє вже кілька десятків років. Більш того, в травні 2021 року тут були розвідані нові запаси газу. Таким чином, в PGNiG, очевидно, бачать перспективи видобутку газу і на українській частині родовища.
Планується, що буріння першої розвідувальної свердловини в Україні буде проводитися в другій половині 2022 року, і, якщо розвідка виявиться вдалою, свердловину введуть в експлуатацію вже в 2023 році.
Братська допомога
Прихід в Україну великої європейської компанії з успішною історією газовидобутку є позитивним моментом, вважають експерти, опитані "Апострофом".
"PGNiG - не остання компанія в Європі, і її проект, безумовно, позитивно вплине на привабливість газовидобутку в Україні", - зазначив у розмові з виданням президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
Особливо це важливо в контексті стагнації видобутку газу в нашій країні. "Апостроф" вже неодноразово писав про те, що урядова програма газовидобутку в Україні з тріском провалена. При цьому найгірше йдуть справи у державної компанії "Укргазвидобування" (УГВ, "дочка" НАК "Нафтогаз України"), яка не тільки не наростила видобуток до 20 мільярдів кубометрів на рік, як це передбачала програма "20/20", але навіть її скоротила. Так, в 2020 році УГВ видобула всього 14,23 мільярда кубів, при тому, що показник 2019 року склав 14,9 мільярда кубів, а в 2015-му - взагалі 15,5 мільярда кубометрів.
У минулому році загальний обсяг видобутку газу в Україні склав 19,42 мільярда кубометрів, що на 4,4% менше, ніж в 2019 році, і провал був би ще відчутнішим, якби не відносно непогані показники приватних компаній.
А тому підключення до видобутку такої компанії як PGNiG може, нехай і не кардинально, але поліпшити загальну ситуацію.
Втім, поки зовсім незрозуміло, про які обсяги може йти мова, та й чи буде розвідка на обраному PGNiG ділянці успішною.
"У мене великі сумніви, що тут все буде швидко. І, наскільки мені відомо, поки ні про який видобуток мова не йде", - сказав в коментарі "Апострофу" керівник спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.
Але, навіть якщо газ знайдуть, пройде не один рік, перш ніж можна буде говорити про значні обсяги, каже Михайло Гончар.
При цьому потрібно розуміти, що у даного проекту перспективи дійсно є.
За словами Геннадія Рябцева, поляки вже давно придивлялися до Львівсько-Волинського басейну, так як в ньому геологічні умови дуже схожі на родовища, які знаходяться по той бік спільного кордону.
"У PGNiG добре знають геологію цього родовища, тому у них є хороший потенціал, - погоджується в ході розмови з виданням експерт енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп. - Можливості для нарощування (видобутку) є".
Спільна проблема
Актуальність газовидобутку і інвестування в нього в нинішньому році помітно підвищилася на тлі безпрецедентного зростання цін на паливо в Європі. Якщо рік тому ціни опускалися нижче 50 доларів за тисячу кубометрів, то зараз вони, як мінімум, в 15 разів вище. Котирування на європейських хабах впевнено наближаються до 1000 доларів за тисячу кубів (не виключено, що на момент виходу матеріалу або ознайомлення з ним наших читачів цей рубіж вже буде подолано).
І, навіть якщо ціни через деякий час стабілізуються і навіть знизяться, все одно майбутньою зимою вони залишаться на досить високому рівні.
У цій ситуації питання енергозабезпечення та енергобезпеки важливо як ніколи. Як для України, так і для Польщі.
Позиції двох країн в цьому питанні багато в чому близькі. Це, зокрема, стосується, оцінки скандального газопроводу "Північний потік-2", який Росія, незважаючи на санкції, все ж таки змогла добудувати і вже подала документи на його сертифікацію в Європі.
У тому ж ключі обидві країни розглядають необхідність відмови від поставок російського газу.
Україна не купує газ в РФ з кінця 2015 року, хоча в значній мірі імпортоване нашою країною паливо залишається російським за своїм походженням, оскільки потрапляє до нас за схемою так званого "віртуального реверсу" завдяки транзиту в Європу. Відповідно, скорочення транзиту через Україну після запуску "Північного потоку-2" ставить під загрозу такі поставки.
Польща, в свою чергу, поки що купує газ в Росії, але збирається повністю від нього відмовитися, починаючи з 2023 року.
Як заявив прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький під час брифінгу з українським колегою Денисом Шмигалем 9 вересня, реалізація проекту PGNiG в Україні покликана посилити "незалежність від Росії". Моравецький, правда, не уточнив, чию саме незалежність, але, мабуть, він мав на увазі, не тільки Польщу, а й Україну.
Конкуренція або співпраця
Проте, варто звернути увагу на те, що незабаром Польща перестане купувати російський газ, і їй потрібно буде знайти заміну цьому ресурсу. А тому виникає питання, чи не буде для цих цілей використовуватися газ, який польська держкомпанія має намір видобувати в нашій країні як раз з 2023 року?
Втім, експерти вважають, що нашій країні не варто надто турбуватися з цього приводу.
За словами Михайла Гончара, Польща свої потреби газу, крім власного видобутку, яка складає близько 4 мільярдів кубометрів, збирається покривати за рахунок імпорту - близько 10 мільярдів кубометрів на рік з Норвегії газопроводом Baltic Pipe (має почати роботу в 2022 році) і близько 7,5 мільярда кубів через термінал зрідженого газу в Свіноуйсьце (Świnoujście) на Балтійському морі. Крім того, поляки планують запустити плавучий СПГ-термінал біля Гданська на Балтиці.
Поточне споживання газу в Польщі становить близько 19 мільярдів кубів на рік і, навіть в разі його збільшення в межах 50% до 2030 року за рахунок скорочення використання вугілля, палива їм повинно вистачити і без нас.
Як зазначив Андріан Прокіп, багато чого буде залежати від стратегії PGNiG. "Або вони будуть працювати по ринку, тобто продавати газ там, де вигідніше, або, можливо, у них буде завдання все заводити на свій внутрішній ринок".
При цьому реалізовувати газ на внутрішньому українському ринку з економічної точки зору вигідніше.
"Оскільки наш ринок газу прив'язаний до європейського, його буде вигідніше продати тут, - каже Михайло Гончар. - Крім того, логіка інвестування в газовидобуток на тому чи іншому ринку полягає в тому, що компанія буде працювати саме на цьому ринку".
Крім того, поки незрозуміло, на яких умовах польська компанія буде працювати в Україні. Як розповів Геннадій Рябцев, за його даними мова не йде про угоду про розподіл продукції (УРП). "Ще немає нічого ділити", - сказав він.
Нагадаємо, УРП як правило укладається між іноземною видобувною компанією, яка виступає в ролі підрядника, і державною компанією, яка уповноважує підрядника провести розвідку і видобуток корисних копалин на обумовленій ділянці. Отримана продукція, відповідно до назви угоди, ділиться між суб'єктами господарювання (частки обумовлюються угодою). За такою схемою, наприклад, з приватними компаніями працює "Укргазвидобування".
Однак в будь-якому випадку, проект за участю такої компанії як PGNiG буде корисним для нашої країни, як мінімум, в макроекономічному аспекті. "Мова йде про додаткові робочі місця, додаткові податкові надходження", - говорить Андріан Прокіп.
Цей проект також може стати ще одним шансом для України і Польщі підвищити рівень їхньої енергетичної безпеки і показати в цьому приклад іншим країнам Європи, яка останнім часом демонструє недалекоглядність, красномовним прикладом чого є все той же "Північний потік-2".
