Україна припинила прокачувати російський газ у напрямку Європи своєю територією через точку прийому в Луганській області, яка опинилася в зоні окупації російських військ. У свою чергу, росія відмовляється переносити обсяг поставок, що випадає, на маршрут через газовимірювальну станцію, яка знаходиться під контролем Києва. Крім того, "Газпром" був змушений відмовитись від транзиту свого газу до Європи через Польщу. "Апостроф" розбирався, що задумали у кремлі, і чому планам окупантів не судилося здійснитися.
Україна 11 травня зупинила прокачування російського газу до Європи через газовимірювальну станцію "Сохранівка" та компресорну станцію "Новопсков" у Луганській області через те, що вони опинилися в зоні тимчасової окупації.
Оператор ГТС України (ОГТСУ) обґрунтував свої дії тим, що втратив контроль над об'єктами газотранспортної системи на тимчасово окупованій території, що є обставиною непереборної сили - форс-мажором.
"У результаті воєнної агресії російської федерації проти України низка об’єктів ГТС знаходиться на території, контрольованій російськими військами та окупаційною адміністрацією. Наразі ОГТСУ не може здійснювати оперативно-технологічний контроль за КС "Новопсков" та іншими активами, розташованими на цих територіях. Більше того, втручання окупаційних сил у технологічні процеси, зміни режимів роботи об’єктів ГТС, включно з несанкціонованими відборами газу з транзитного потоку, поставили під загрозу стабільність та безпеку роботи всієї української газотранспортної системи", - йдеться у повідомленні компанії.
Слід зазначити, що через "Новопсков" прокачується до 32,6 мільйона кубометрів газу на добу, що становить майже третину обсягу газового транзиту з росії до Європи.
Оператор ГТС України запропонував "Газпрому" тимчасово перевести весь транзит на газовимірювальну станцію "Суджа", яка знаходиться поза зоною окупації, проте російський монополіст відмовився це зробити, заявивши, що не бачить підстав для оголошення форс-мажору.
В результаті українська сторона, 11 травня, прийняла від "Газпрому" заявку на транспортування газу лише через ГВС "Суджа" – обсягом 72 мільйони кубометрів. При цьому на 10 травня заявка на "Суджу" та "Сохранівку" становила сукупно 88,2 мільйона кубів, а максимальний обсяг прокачування в поточному місяці через обидві станції було зафіксовано 2 травня - 98,9 мільйона кубів.
Росія ставить на потік
"Газпром" не тільки не бачить форс-мажору у війні, але також заявляє, що перенесення транзиту на ГВС "Суджа" технічно неможливе. Але це не більше, ніж маніпуляція – можливості даного маршруту у кілька разів перевищують обсяг, який ним йде зараз. Крім того, раніше через ремонт транзит уже переводився з "Сохранівки" на "Суджу", і російська сторона тоді цьому не перешкоджала.
Тому очевидно, що причина зовсім інша.
По суті, зараз росія повернулася до своєї улюбленої теми про нібито ненадійність українського транзитного маршруту з метою перенаправлення основних обсягів постачання газу до Європи на "північні потоки".
"Вони хочуть нівелювати транзитну роль України, їхнє завдання - перенаправити транзитний потік. Друга їхня задача - посилити тиск на європейський ринок і, відтак маніпулювати цінами. Також росіяни хотіли б, щоб ми покривали їхні фактичні недопоставки європейським споживачам через "Новопсковський" газовий вузол із власного ресурсу, знижуючи при цьому темп накопичення палива у власних сховищах", - сказав у коментарі "Апострофу" експерт Центру Разумкова Максим Білявський.
Президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар також вважає дії російської сторони свідомою маніпуляцією.
"Знову буде стрибок цін на європейському споті. По-друге, це - попередження європейцям, що "ви, мовляв, про якесь газове ембарго думаєте, ну так ми вам покажемо газове ембарго і можемо взагалі припинити постачання". Звичайно, звинувативши у всьому Україну", - сказав експерт у розмові із виданням.
До речі, однією Україною не обійшлося. 12 травня стало відомо, що "Газпром" зупинив транзит через Польщу, в зв'язку із забороною використання ділянки Ямал-Європа через санкції. Компанія посилається на указ президента рф владіміра путіна від 3 травня щодо введення обмежень проти низки іноземних компаній, серед яких є і ті, які здійснюють транспортування газу польською територією.
Однак насправді росія блефує, оскільки вона зацікавлена в європейському газовому ринку, але, як було зазначено вище, хоче здійснювати на нього поставки діючим газопроводом "Північний потік-1", а також побудованим, але досі не введеним в комерційну експлуатацію "Північним потоком-2".
"Їй нікуди дівати цей ресурс (якщо росія втратить європейський ринок). Інакше їм доведеться цементувати свердловини. І це буде безпосередньо позначатися на валютній виручці і доходах російського бюджету", - пояснює Максим Білявський.
Російський газ йде слідом за кораблем
Проте ставка Росії у газовому шантажі Європи не зіграє, переконаний Михайло Гончар.
За його словами, в ЄС, напевно, знайдуться чергові "путінферштеєри" (Putinversteher - від німецького verstehen - "розуміти". Головним "путінферштеєром" раніше вважався колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер), які будуть говорити про необхідність реанімувати ідею запуску "Північного потоку-2" , проект якого було заморожено через російську війну в Україні. Але часи сьогодні не ті, що були раніше.
"Такі підходи, звичайно, будуть, але вони політично непопулярні в Євросоюзі, - каже Гончар. - Тим більше, зараз уже майже літо, тому "закручування вентиля" не спрацює".
Більше того, Максим Білявський переконаний, що в нинішній ситуації необхідно добиватися перенапрямку хоча б частини обсягів російського газу, який сьогодні транспортується "Північним потоком", в український газотранспортний коридор, і в цьому публічна і солідарна позиція Європи дуже важлива.
Досить часто результати дій Росії повністю протилежні цілям, які мали б бути досягнуті завдяки цим діям (війна проти України – явне підтвердження цього). Те саме може статися і з газовим шантажем. Якщо завдання кремля – схилити Європу до відмови від українського маршруту транзиту газу та реанімувати "Північний потік-2", то нинішня ситуація може викликати зворотню реакцію та підштовхнути ЄС до швидшої відмови від газової залежності від росії. Тим більше, що Євросоюз уже ухвалив принципове рішення про це.
"Когось точно підштовхне - Польщу, країни Балтії, Фінляндію. Вони скажуть, що треба все це прискорити. "Зелені" у Німеччині теж скажуть, - розповідає Михайло Гончар. - Але діячі типу Шольца (канцлер Німеччини Олаф Шольц) чи Орбана ( прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан) будуть говорити протилежне – що потрібно прагматично виходити із ситуації, позбавлятися залежності необхідно, але не можна це робити надто швидко”.
Проте зрозуміло одне – Європа не приповзе до Росії на колінах, як на це сподіваються у Москві. "Цього не сталося взимку, а зараз тим більше не буде", - резюмував Гончар.
