Європа вийшла з опалювального сезону із заповненими більш ніж на половину підземними сховищами газу, а це означає, що запаси палива наступної зими буде зробити простіше ніж вважалося раніше, попри колосальне скорочення поставок з Росії. При цьому ціни в травні опустилися до рівня 2021 року, коли газова криза внаслідок дій РФ тільки-но починалася, і є всі передумови для того, щоб вони впали ще більше. "Апостроф" розбирався, коли Європа зможе повністю відмовитися від російського газу, і як це вплине на Україну.
Читайте також: Росія втратила енергетичний ринок у Європі: чи можлива заміна
Космічні ціни в минулому
Ціна газу в Європі впала до найнижчого рівня з початку енергетичної кризи, спричиненої скороченням поставок із Росії.
Як пише The Financial Times, 5 травня на нідерландському хабі TTF ціна газу досягла рівня 35,2 євро за 1 мегават-годину (або більш звичних для нас 370 євро за 1000 кубометрів), що відповідає рівню липня 2021 року, коли РФ почала знижувати обсяги постачання свого газу до країн ЄС, вже на той час запланувавши вторгнення в Україну.
Видання нагадує, що влітку 2022 року ціни на газ на хабі TTF досягали свого піку, перевищивши 340 євро/мегават-година (понад 3500 євро за тисячу кубів). До речі, саме тоді заступник голови Ради безпеки Росії (а також у минулому президент РФ) Дмитро Медведєв "пророкував", що ціни на газ у Європі зростуть до 5000 євро за тисячу кубометрів, а європейську економіку спіткає колапс.
Але, як бачимо, вартість газу не лише не досягла 5000 євро, а й фактично за рік впала майже вдесятеро.
При цьому ціни все ще вищі за історичні рівні. Так, у 2018 році ціна газу падала до трохи більше 29 євро/мегават-година (305 євро/1000 кубометрів), а в 2019 році навіть опускалася нижче 15 євро/мегават-година (157 євро/1000 кубометрів).
Водночас учасники ринку впевнені, що нинішній рівень цін – не межа, зазначає Bloomberg. За даними інформаційного агентства, деякі аналітики не виключають, що ціна газу незабаром може впасти до 10 євро/мегават-година (105 євро/1000 кубометрів). При цьому виробники та продавці газу попереджають, що тренд на зниження вартості палива може змінитись зростанням.
Проте нинішня ситуація, скоріше, говорить про те, що період космічних цін на газ завершився.
Невдалий шантаж
Ще до вторгнення в Україну Росія суттєво скоротила обсяги постачання газу до країн ЄС, що призвело до зростання цін на нього, а також, як наслідок, на електроенергію. Після початку великої війни та введення санкцій проти агресора постачання російського газу лише зменшувалося.
Мета росіян була абсолютно прозорою – заморозити європейців узимку 2022-2023 років та змусити Євросоюз зняти санкції з РФ, а також припинити підтримувати Україну як фінансово, так і озброєннями.
Менш ніж за рік частка російського газу на європейському ринку скоротилася з 30-35% до трохи більше ніж 7%. У березні 2023 року голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що російські поставки до ЄС знизилися на 80%.
Однак замість того, щоб замерзнути та приповзти до ніг російського диктатора Володимира Путіна в готовності виконати будь-яку його вимогу (знов-таки – зняття санкцій та припинення підтримки України), європейці почали діяти, причому діяти рішуче.
Насамперед на рівні ЄС було ухвалено рішення скоротити споживання газу – будь-якого, не лише російського. Але, оскільки саме РФ зменшила обсяги поставок, скорочення відбулося якраз за рахунок країни-агресора (і шантажиста стосовно Євросоюзу). В результаті замість очікуваних 15% Європа змогла зменшити використання газу майже на 20%.
Можна, звичайно, послатися на те, що минула зима в Європі була досить м'якою, і це сприяло більш економному використанню енергоносіїв. Однак не меншу, а, можливо, навіть більш важливу роль тут відіграли енергозбереження та активніше використання енергії, що отримується з відновлюваних джерел.
Європа не може, та й не хоче поки що повністю відмовлятися від газу, а тому країни ЄС досить швидко переключилися на закупівлі скрапленого газу. До речі, зокрема й російського, постачання якого на європейський ринок у 2022 році зросло майже на 40%. Але головним постачальником СПГ для Європи минулого року стали США. Імпорту американського (та іншого) скрапленого газу сприяли високі ціни, котрі, як було зазначено вище, перевищували 3000 євро за тисячу кубометрів. Однак опалювальний сезон закінчився, попит на газ упав, і ціни відкотилися майже до докризових показників.
Те, що Європа не замерзне, стало зрозуміло ще задовго до закінчення зими (цей факт була змушена визнати навіть російська патріотична телеграм-спільнота за винятком, звичайно, згаданого вище Дмитра Медведєва). Однак у західних політиків та експертів виникли серйозні побоювання щодо того, що криза може загостритися навесні, коли підземні сховища будуть спустошеними, і потрібно буде знову шукати газ перед новим опалювальним сезоном.
Проте і з цим виявилося набагато краще, ніж очікувалося. На початку квітня 2023 року, європейські сховища газу були заповнені майже на 56%.
"Газові сховища ЄС заповнені більш ніж наполовину, а це означає, що ми завершили опалювальний сезон у комфортному положенні, - заявила тоді The Financial Times єврокомісар з питань енергетики Кадрі Сімсон. - Завдяки збільшенню частки відновлюваних джерел енергії та диверсифікації джерел для деяких країн-членів стане можливою повна відмова від російського скрапленого газу" .
При цьому, за словами аналітика Morgan Stanley Мартійна Раца, на якого посилається The Financial Times, Європа зараз може заповнити свої газові сховища до 100% їх потужності, навіть якщо російські поставки повністю припиняться.
Без російського газу
Однак, чи може Європа повністю відмовитися від російського газу, і, якщо зможе, то коли?
Деякі країни вже відмовилися від газу країни-агресора. Серед них, наприклад, Польща, яка навесні 2022 року достроково розірвала контракт із РФ про постачання.
З іншого боку, Німеччина та Італія, які традиційно вважалися найбільшими споживачами російського газу, поки що до такого кроку не готові. Наприклад, в Італії вважають, що зможуть замінити російський газ на алжирський до 2025 року.
Але не забуватимемо про Угорщину з Австрією, які, ймовірно, до останнього чиплятимуться за Росію як постачальника дешевого газу.
Втім, рішення про відмову від російського газу ухвалено на рівні ЄС, а тому "фанати Путіна", такі, як, наприклад, угорський прем'єр Віктор Орбан, будуть змушені з цим рішенням рахуватися, хоча, можна не сумніватися, вони докладуть усіх сил для саботування його реалізації.
"Курс на дерусифікацію імпорту газу було взято ще минулого року. І, хоча, на відміну від нафти, справа не дійшла до газового ембарго, робляться кроки, спрямовані на мінімізацію імпорту", - сказав у розмові з "Апострофом" президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.
Спочатку у ЄС розроблялися плани повної відмови від російського газу до 2027 року.
"Але у зв'язку з тим, що процес пішов активніше та ефективніше, ніж очікувалося, цілком імовірно, що це станеться і раніше – на рік, на два" , - сказав у коментарі виданню директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
За його словами, в принципі відмовитися від російського газу можна і зараз, оскільки постачання в Європу здійснюється насамперед із США, а також з Катару, Норвегії, Азербайджану, країн Північної Африки, а за великого бажання – навіть з Австралії. "Але питання в ціні - Росія продає скраплений газ дешевше", - пояснив експерт.
Росія дуже довго йшла до того, щоб підсадити Європу на свою "газову голку", пропонуючи партнерам низькі ціни та інші комфортні умови постачання, а також корумпуючи європейських експертів, чиновників, політиків.
Проте сьогодні результати цих зусиль обнулилися, і обсяги постачання газу з Росії до ЄС відкотилися до рівня радянських часів.
Але не варто думати, що Кремль упокориться такій ситуації – напевно він спробує так чи інакше повернути європейський ринок для свого газу, попереджає Михайло Гончар.
Експерт нагадав, що Росія бере участь у проекті створення на території Туреччини газового хабу. Цей проект вигідний, в першу чергу, Анкарі, але Москву він також влаштовує з багатьох причин.
"Російський газ піде до Європи під виглядом турецького або, швидше, турецького міксу (в якому буде присутнім також азербайджанський і власне турецький газ)", - пояснив Гончар.
Російський газ надходить до Європи через Туреччину газопроводом "Турецький потік". Наразі, за словами Михайла Гончара, на цей маршрут припадає приблизно третина всіх поставок газу з РФ, тоді як дві третини – на газотранспортну систему України.
Український вектор
Як не парадоксально, незважаючи на війну, Росія продовжує постачати газ до Європи українською територією і навіть платить нам за транзит.
До речі, нинішній транзитний контракт між Україною та РФ закінчується наприкінці 2024 року, і що потім – незрозуміло. Поки триває війна, питання транзиту газу навряд чи буде головним пріоритетом для нашої країни, хоча повністю виключити переговори з цього питання не можна – адже ми беремо участь у переговорах з агресором про "зерновий коридор".
Проте зведення поставок російського газу до Європи до мінімуму і, тим більше, їх повне припинення поставить на українському транзиті жирний хрест. А він, зауважимо, приносить українському бюджету понад 1 мільярд доларів на рік (таким чином, можна сказати, що "Газпром", по суті, фінансує ЗСУ).
Але такою є ціна свободи та незалежності. Яка, насправді, для нас набагато вища.
Припинення поставок газу з Росії до Європи також може створити певні проблеми для газопостачання України, адже із зупикною транзиту зникне і так званий "віртуальний реверс" – газ формально з європейського напрямку, по суті, залишався російським.
"У цьому світі все пов'язано, тому все на всьому відбивається, - каже Володимир Омельченко. - З іншого боку, особливих проблем у нас із газом зараз немає, тому що більш ніж на 40% впало споживання. Тому, якщо й доведеться закупити природний газ десь у Європі, це не будуть значні обсяги".
Проте, за словами експерта, газова проблема знаходиться у самій Україні.
"У нас сьогодні на газовому ринку монополія компанії НАК "Нафтогаз України", яка у колосальних боргах. Приватні компанії не можуть продати свій газ – ні на експорт, ні на внутрішньому ринку, бо умови диктує "Нафтогаз", який хоче насамперед реалізувати свій газ, а газ приватних компаній тримає у сховищах", - розповідає Омельченко.
Крім того, додамо від себе, в нашій країні навіть у мирний час, не кажучи вже про воєнний, падає видобуток газу, при тому, що за різними експертними оцінками, потенціал власного видобутку такий, що він цілком міг би забезпечити наші внутрішні потреби в цьому виді палива.
Читайте також: Почався незворотний процес: як Росія програла "газову війну" з Європою
