Поштова площа у Києві енергетично поєднує в собі зв’язок тисячоліть - буремні події епохи Хрещення Русі, які відбувались саме тут, відгукуються в свідомості вже сучасних киян. Й досі, крокуючи Поштовою, не всі знають: внизу зачаїлося справжнє середньовічне портове місто.
Біля старої будівлі Річкового вокзалу та Церкви Різдва Христова є розмальована вуличними художниками яскрава брама. Виявляється, вона приховує від пересічного ока цілий скарб археології – середньовічний припортовий квартал. На цьому місці вчені виявили не лише низку середньовічних артефактів, включаючи печатки й документи, а цілі стародавні вулиці, по яких волонтери нині охоче проводять екскурсії. На одній із них побував і "Апостроф", заодно дізнавшись і не менш драматичну надсучасну історію цієї місцини – як рятували пам’ятку від забудовника, і як нині піклуються про те, аби на базі знахідок створити повноцінний археологічний музей, який неодмінно привабить до цієї локації туристів.
Кілька епох під ногами
Зайшовши у браму і спустившись крутими східцями, опиняємось посеред невеличкої галявини, де стоїть золотавий хрест – знак того, що в цьому місці, зокрема, хрестили киян. Адже, за свідченнями істориків, саме тут протікала легендарна річка Почайна, яку радянська влада згодом стерла з карт, зробивши вигляд, що її не існує.
"На карті Ушакова поряд із Дніпром видно Почайну. У 1695 році ці річки протікали поряд із Києвом, - розповідає "Апострофу" краєзнавиця та громадський діяч Анабелла Моріна. – Ми розуміємо, що саме тут вона зливалась із Дніпром і приблизно тут відбувалось і хрещення. Перун був приблизно там, де зараз знаходиться МЗС. І ось уявіть, 12 мужів скидають його з цього схилу, де нині проходить фунікулер, і кидають у Почайну. А далі він пливе вже вниз по Дніпру, і вже десь у районі Видубичів баби волають: "Видибай, боже, видибай!" (тобто "виринай", - ред)
Згідно з науковою версією, саме на цій території будувалась церква ще часів княгині Ольги. Археологи сподіваються знайти рештки цього храму при подальших розкопках.
Повертаємося з 10 століття до нашої локації і опиняємося перед входом у підземне місто. Звідти віє прохолодою й чути краплі води. "Недовирішили питання збору води, і сьогодні Поштова площа як решето. Частина води стікає в підземний простір", - коментує ситуацію мистецтвознавиця і екскурсовод "Апострофа" Ольга Рутковська.
Поволі заходимо в підземелля й бачимо дерев’яні конструкції – колоди, покладені одна на одну. Це - фрагмент міської стіни.
"Звертаю вашу увагу на те, що тут все з дерева", - говорить Ольга Рутковська. - Київ масово будувався з дерева, оскільки тут ніколи не було природних покладів каменю".
"Морений дуб – це тоді був дуже цінний матеріал", - розповідає учасник ГО "Старий Поділ" Олексій Хавратенко.
Дерев`яні конструкції біля входу походять з XVII століття. Але чим далі заходимо углиб "печери" - тим давніші об’єкти бачимо. Ось паркан XI століття – судячи з усього, колись він був величезною міською стіною, оскільки зроблений не з дошок, а величезних колод.
"Паркан встановлений на межі центральної вулиці, яка розпочиналась саме тут, від цієї території, що працювала як київська гавань, київський порт", - говорить наш екскурсовод.
Як з`ясували археологи, тут була прокладена центральна вулиця Києво-Подолу, що поєднувала порт і центральну площу міста, як це було популярно в давнину. З боку вулиці, за парканом – ідеально рівна, вимощена кругляком ділянка для зберігання вантажів.
Якщо є порт, то мусить бути й місце контролю, іншими словами, митниця. І знаходиться вона саме тут. Тут гуртувались і вантажі, і документи.
"Тут знаходили монети, прикраси, фрагменти зброї, фрагменти кріплень човнів. Такий різноманітний набір фактично показує, як в давнину обслуговувався київський порт і його потреби, - розповідає наша супутниця. - За схемами, що увійшли в паспорт пам’ятки національного значення, саме на цій локації поступово археологи зібрали колекцію печаток, берести. Всі предмети, що були виявлені археологами, зберігаються в Інституті археології".
Знайшли тут і житлові будинки, і майстерні – також із дерева, але вже більш пізнього періоду.
"Рештки будівель XI-XII століття постраждали від пожежі, місцезнаходження було відсипано тимчасово грунтом", - говорить Ольга Рутковська.
"Ви помітили, що ми нікуди не спускалися, але століття коливаються? На одній горизонталі - різні історичні періоди, - звертає нашу увагу гід. - Така ситуація коментується просто. Наш Поділ у давнину ніколи не був пласким і рівним, як стіл. Він був рельєфним, і цей рельєф був достатньо активним".
Тут, на Поштовій площі, прослідковується три тераси. Перша - при самому березі, основна частина, друга - середній рівень, на якому була побудована більшість об'єктів, і ще була тераса ближче до київських гір.
Коли археологи працювали і, умовно кажучи, на одному рівні розрізали весь археологічний пиріг, то поряд опинились різні століття. Це як машина часу. І цю особливість можна використати в майбутньому музеї. Причому з абсолютною автентичністю місцезнаходження об'єктів у різному періоді.
Далі - ґрунтовий шар, який археологи навмисне не вибирали – аби використати його у своєму первісному стані для майбутнього музею. Наприклад, величезна чорна смуга на ґрунтовому шарі – слід пожежі, яку історики пов’язують із 1240 роком, коли відбулось взяття Києва монголами.
"Практика експонування фрагментів археологічних шарів як у тілі сучасних музеїв – вона поширена. Фактично такі блоки є прямою ілюстрацією історії. Підготувати до експонування доволі просто – є різні способи консервування шарів, спеціальні рідини", - говорить Ольга Рутковська.
Тут мав бути ТРЦ
Парадоксально, але якби не забудовник, то може б досі ніхто не знав про підземне місто. У 2013 році компанія "Хенсфорд Україна" отримала від КМДА дозвіл будувати тут торгово-розважальний центр. Але будівельники наткнулись на несподівані перепони: під землею раптом знайшли цілий арсенал усіляких старовинних речей. Ба більше – тут ціла вулиця площею в 6 тисяч квадратних метрів!
Сюди одразу ж злетілись активісти й зробили все, аби будівництво припинилось. Натомість вони хотіли створити тут музей і продовжити археологічні дослідження. Адже виявилось, що знайдені скарби – далеко не межа.
"Дослідження не закінчились, артефакти ще знаходяться на глибині. Це проміжний етап. Радіозондування показує, що на глибині 4-4,5 метри ще знаходяться артефакти, - розповідає "Апострофу" Олексій Хавратенко, історик та представник ГО "Відродження КИЄВОПОДІЛ".
Між іншим, із ТРЦ теж не так усе просто. Виявляється – законність його зведення була під дуже великим знаком питання. Згідно з проектом КМДА, реконструкція Поштової площі в першу чергу передбачала розвиток транспортної розв'язки.
"Жодних інших розпоряджень міської влади на сьогодні не існує. Інших видів будівництва не передбачалося, - говорять "Апострофу" активісти. Згодом, Окружний адмінсуд Києва скасував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на Поштовій площі.
"Прокуратура в процесі вивчення, дослідження, слідчих дій щодо будівництва торгівельного центру встановила, що є факт самозахоплення земельної ділянки під такий вид будівництва. Реконструкція транспортних розв’язок не передбачає будівництво комерційних об’єктів", - коментують "Апострофу" активісти.
Як рятували історію Поштової площі
Активісти, до ряду яких долучились не лише історики та археологи, а всі небайдужі кияни, вимагали зупинити будівництво, дати дозвіл на подальші розкопки та занести об’єкт у Держреєстр нерухомих пам’яток. Разом із тим був забудовник, який виграв інвестиційний конкурс, що передбачав комерційний об’єкт. Почали намагатися шукати компроміс. Втім, його так і не знайшли.
"Офіційно була зареєстрована мирна акція, метою якої було спрямувати всі зусилля на те, щоб тут був створений не банальний ТРЦ, а сучасний археологічний музей, - розповідає "Апострофу" одна з активісток тих подій Ольга Рутковська. - Акція почалась не в розпал будівництва, а по факту того, що вже рік нічого не відбувалося на цій території".
Під тиском активістів Київрада ухвалила рішення, яке дозволяє продовжувати розкопки на Поштовій площі.
Згодом Верховна Рада прийняла проект-постанову про створення на цьому місці національного музею. Анабеллі Моріній, щоправда, довелось поголодувати – зате увагу максимально привернули, і депутати проголосували постанову у надрекордні терміни.
"26 червня зареєстрували цю постанову, а 5 липня вона була ухвалена", - розповідають учасники акції.
Ще через рік Поштова площа стала пам’яткою археології та історії національного значення.
І що тепер?
Є пам’ятка, але допоки немає довгоочікуваного музею. Він потрібен не лише на підставі знайдених артефактів. Уся Поштова площа пронизана топонімікою, тісно пов’язаною з Хрещенням Русі.
"Гора, де нині фунікулер, називалась Чортове беремище, - розповідає краєзнавиця Анабелла Моріна. – Бо там стояв Перун, а Перун – чорт. Ця назва збереглася аж до 19 ст. Далі схил має назву Хрещатий яр. Струмок біля колони Магдебурзького права називався Хрещатик – так говорилось у "Житіях Святого Володимира". І, зрештою, вулиця вздовж Дніпра, що зараз має назву Набережно-Хрещатицька, раніше була просто Хрещатиком – до того, як з’явився Хрещатик сучасний".
Поштова площа нині – недобудований об’єкт транспортної інфраструктури. Сотні тисяч людей щодня ходять по площі, а під ногами в них провалля. Поза тим, є потенційний ризик для водіїв. Метрополітену та фунікулеру загрожують ґрунтові води зі схилу. Потрібне комплексне дослідження недобудованого об’єкту та прилеглих ґрунтів.
Активісти продовжують дбати про об’єкт: забезпечили охорону й спостереження, захист від "чорних" археологів та інших любителів підземних пригод, дбайливо облаштовують територію та зберігають знайдені археологами артефакти. Наприклад, останки деревини, яку знаходять під час розкопок – з неї зробили міні-експозицію. Оскільки матеріали чутливі й пролежали в землі не одне й не два століття, потрібні ефективні методи консервації.
"Вони потребують особливих технологій під час підготовки до експонування - це різноманітні розчини, технології консервації, що знезаражують деревину, і закріплюють її структури. Коли залишки дерев’яних об’єктів перебувають в ґрунті тривалий час, вони поступово змінюють свою структуру. Доступу до кисню немає, тобто гнити об’єкт не може. Але цей стан, особливо коли багато дуже вологи, поступово змінює саму структуру деревини. Коли її відкривають, то рішення про застосування методу консервації потрібно приймати одразу", - розповідають археологи.
Сучасні методи консервації деревини широко застосовуються в Британії, Швеції, Норвегії – у цих країнах впродовж історії також чимало будували з дерева. В Україні до європейських методів допоки не дійшли.
"Елементарно, що можна робити – об’єкт зволожувати. Вода має бути оптимально чистою. Робиться це системно, тому що просто залити водою теж шкідливо, а давати висихати теж неможливо", - говорить Ольга Рутковська.
Ще наприкінці 70-х років Київрада прийняла рішення, що території з потужним археологічним шаром визначаються як охоронні й потребують присутність фахових археологів із відповідними дозволами на будь-якому будівництві, що відбувається на цих територіях.
"Для цієї території важливо, щоб археологи працювали не за звичним договором для підготовки довідки на готовність до будівництва, а щоб за науковою програмою. Сучасна археологічна наука має багато цифрових технологій. Є такі, що дозволяють просканувати територію, перш ніж далі розкопувати, і ухвалювати рішення, що і як далі робити. Треба вжити всіх зусиль для того, щоб передові технології спробувати тут максимально використати", - говорить Ольга Рутковська.
На жаль, у Києві ці технології не використовуються - це просто спостереження за перевалкою ґрунтів.
З листопада 2018 року до середини 2019 року активісти оголосили конкурс на концепцію реабілітації та розвитку цієї території. "І тут наша мета не просто музей, ми хочемо, щоб він став центром повноцінного розвиненого туристичного кластеру", - говорять учасники акції.
Конкурс проводився у два тури, і в першому в ньому могли взяти участь усі бажаючі, а вже другий давав слово фахівцям, які враховували побажання киян. Пропозиції стосувались як облаштування території, так і інформаційного супроводу. Бо далеко не всі мешканці Києва знають про підземне місто.
Серед пропозицій був і штучний острів, і підводний музей, і річкове таксі. Всі результати конкурсу передали на розгляд міської адміністрації для винесення на містобудівну раду. А на підставі результатів конкурсу активісти розробили концепцію розвитку історико-культурного туристичного центру як формулу використання цієї території.
"Ми не розробляли основу для власного бізнесу. Ми показали, що ці історичні території можуть жити й розвиватися на користь киян та суспільства. Ця формула презентувалась на міжнародних форумах, у Кракові, у Відні. Ми познайомили міжнародну спільноту з тим, що робить громада міста Києва", - говорять активісти.
"Є й проект дорожньої карти, яку ми розробляли по завершенню будівництва, там є детальний план всіх процесів і робіт з графіком. Ця дорожня карта потрапила на столи всіх департаментів, хто причетний або повинен брати участь у цьому будівництві, і сподіваємося, що цей процес буде вже нарешті фактичним. Бо не треба залишати площу недобудованою, не введеною в експлуатацію", - розповідає Ольга Рутковська.
Нині ця локація широко популяризується: тут проходять різноманітні події і кінопокази, концерти й перфоманси, квести і зустрічі. І звісно ж, екскурсії. Будь-хто може – за попередньою домовленістю – спуститись із Поштової площі вниз та відчути трохи підземної атмосфери давніх століть.
