Ще одна пам’ятка історії – в епіцентрі скандалів та судових засідань. Цього разу пристрасті вирують навколо красивої готичної садиби роду меценатів та підприємців Терещенків. Але особливий драматизм у тому, що за цим спостерігає нащадок роду – Мішель Терещенко, мер міста Глухова. Спостерігає і нічого не може зробити. Чому так сталося та хто нині буде впливати на долю будівлі позаминулого століття - з'ясовував "Апостроф".
Як у садибі творили незалежність України
Кутовий будинок у стилі неогототика на бульварі Шевченка - із зубчастою вежею та стрільчастими вікнами - виглядає стильно й елегантно навіть попри те, що його не пожалів ані час, ані люди. Щоправда, трохи губиться в стрімкому ансамблі надсучасного міста, особливо готелю "Хілтон", що гордо розташувався по сусідству, оточений свитою дорогих іномарок.
І все ж вряди-годи привертає до себе увагу естетів, які поспішають у справах, біжучи по бульвару Шевченка. Мало хто з цих перехожих знає, що саме в цих понівечених часом стінах творилась історія незалежної України.
Цей будинок був зведений у 1874-1875 роках на замовлення дружини чиновника юстиції, колезького асесора Модзелевського – Феліції Адамівни. Садиба і є пам’яткою архітектури місцевого значення.
"Комплекс садиби (до якого входить основний будинок, флігель та унікальні ворота з огорожею) становить інтерес саме збереженістю основних елементів її забудови, на відміну від більшості стародавніх київських будинків, добудованих-перебудованих. Без таких неймовірних садиб наш Київ просто неможливо уявити!" - говорить "Апострофу" Олена Терещенко, екс-депутат Київської міської ради та дружина Мішеля Терещенка, правнука історичного власника садиби та мера Глухова (місто на Сумщині).
А ще ця садиба стала свідком творення української державності.
"З 1879 року в ній проживала родина відомих українських меценатів, промисловців, громадських та політичних діячів – Терещенків, зокрема, Іван Ніколович Терещенко (1854-1903), гласний Київської міської думи, з дружиною Єлизаветою Михайлівною Терещенко. Саме у цій садибі у 1886 році народився їх син, підприємець Михайло Іванович Терещенко, якому довелося стати Міністром фінансів та іноземних справ Тимчасового уряду, та завдяки якому останній був вимушений визнати незалежність України", - розповідає Олена Терещенко.
Дружина нащадка видатного роду розповідає, що у 1917 році Михайло Терещенко надав дозвіл Українській Центральній Раді на тимчасове використання двох поверхів особняку для державних потреб. Завдяки цьому у 1917 році тут було розташовано Генеральне секретарство шляхів сполучення УЦР (пізніше - Міністерство шляхів сполучення УНР та Міністерство шляхів сполучення Української Держави). Більш того, у цьому будинку, в ніч з 13 на 14 листопада 1918 було обрано Директорію УНР у складі: Володимир Винниченко (голова) та її члени — Опанас Андрієвський, Андрій Макаренко, Симон Петлюра (отаман українських республіканських військ) і Федір Швець.
"Для нас ця садиба – свідок життя членів нашої родини, які вже давно не з нами. Це садиба, де народився улюблений дідусь мого чоловіка Мішеля Терещенка - Михайло (Мішель – франц.), на честь якого його і назвали. Будинок дитинства, неймовірно дорогий серцю Михайла Івановича, протягом всього життя залишився в його найтепліших спогадах. Михайло Іванович, вимушено перебуваючи за кордоном, дуже тішився, що родинна садиба не була зруйнована ані більшовиками, ані німцями під час Другої світової війни, сподіваючись колись її побачити в оточенні запашного бузку, вдихнувши аромат свого дитинства. Та не судилося, радянська влада назавжди позбавила його такої можливості…", - говорить Олена Терещенко.
Нині ж будівля виконує не менш важливу функцію в формуванні цілісного архітектурного ансамблю старого Києва.
"Це рідкісний зразок оригінальної будівлі середини XIX століття, що зберіг аутентичну матеріальну й технічну структуру, - говорить "Апострофу" архітектор Володимир Дербеньов. - Споруди садиби складають цілісний збережений майновий комплекс. І це невід’ємна частина оточуючого історичного середовища, в якому переважають пам’ятники історії та архітектури. Споруда відіграє значну містобудівну роль у забудові бульвару Шевченка та вулиці Коцюбинського, є цікавим прикладом комплексної забудови в центрі міста, зі збереженням структури міської садиби кінця XIX – початку XX століття".
Родинна цінність роду Терещенків під загрозою
Пані Терещенко розповідає, що загроза над садибою нависла у 2007 році, коли її незаконно приватизувало ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" - співрозмовниця "Апострофа" назвала це незаконним відчуженням із комунальної власності "за типовою схемою, шляхом зміни сторони в інвестиційному зобов’язанні та незаконній приватизації".
"За сприяння певних чиновників, вона була фактично вкрадена з комунальної власності", - зауважила Олена Терещенко, додаючи, що на той час приватизація культурної спадщини була заборонена.
"А після протиправної приватизації, новоявлений власник "Садиби Терещенків" ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" цілеспрямовано, протягом багатьох років доводило безцінний об’єкт культурної спадщини до руйнування з метою зняття з садиби охоронного статусу та зведення на її місці хмарочосу", - говорить Олена Терещенко.
Руйнування, як зазначає пані Терещенко, відбувалось шляхом навмисного невиконання реставраційних робіт, передбачених ЗУ "Про охорону культурної спадщини" й укладеними охоронними договорами для підтримання пам’ятки у належному стані.
"Приватизація можлива лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору. У його тексті прямо визначається, що одразу після отримання права власності на пам’ятку новий господар зобов’язаний укласти охоронний договір та надалі використовувати і підтримувати стан пам’ятки належним чином", - говорить "Апострофу" юрист Дмитро Перов.
За словами правозахисника, невиконання умов такого договору може призвести до вилучення пам'ятки в примусовому порядку. В разі ж, якщо буде доведене умисне її руйнування, власнику загрожує тюремний термін до 5 років.
Варто зазначити, що кілька років тому йшлося про будівництво конкурента готелю Hilton – офісно-готельного комплексу Leonis. Будівля мала розташуватися між садибою та сусіднім готелем. Про це писали в ЗМІ, міркуючи, як нова висотка може відбитися на стані старої садиби. Активісти, у тому числі подружжя Терещенків, були переконані, що власник навмисне доводить до руйнування садибу в такий спосіб. Бо на місці садиби теж має з’явитися щось більш сучасне.
"Ми бачили декілька потворних проектів, суть яких полягала у зведенні на місці "Садиби Терещенків" та на ділянці поряд з нею величезного скляного хмарочосу, який недобросовісний власник збирався втілити у життя, збираючи дозвільні документи й намагаючись позбавити пам’ятку охоронного статусу", - говорить дружина Мішеля Терещенка.
За словами активістів, на місці вже працювала будівельна техніка – і це в охоронній зоні. Небайдужі кияни, серед яких - БО "Фундація спадщини Терещенків" та Об’єднання громадських організацій "Київське Віче" - кілька разів ставали свідками трощення садиби невідомими особами.
Декілька разів перешкоджали будівництву – блокували роботу будівельної техніки, викликали поліцію, писали заяви про злочин у поліцію та, звісно, організовували масові акції на захист садиби.
Тоді будівництво готелю було зупинене. Втім паркан і досі там.
У 2018 році, за ініціативи "Фундації спадщини Терещенків", Київська місцева прокуратура №10 порушила кримінальне провадження "за фактом умисного незаконного знищення, руйнування службовими особами ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" пам’ятки місцевого значення – "Особняк (садиба) родини Терещенків" - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 298 КК України та організовано проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні".
Активісти зрештою змусили підприємців укласти охоронні договори – щоправда, вони не виконувались, адже жодних реставраційних робіт не було проведено.
"Садиба Терещенків знаходиться у вкрай незадовільному, аварійному стані і наступну зиму може вже не пережити!" - бідкається Олена Терещенко.
Хто добиває пам’ятку?
Пані Олена Терещенко говорить, що садиба у небезпеці та назвала кілька причин.
Загроза протиправної реконструкції – перебудови.
За словами співрозмовниці "Апострофу", підприємство примудрилося отримати погодження Департаменту охорони культурної спадщини КМДА щодо проекту перебудови (реконструкції) пам’ятки архітектури.
Цей проект Департамент КМДА погодив ще у березні 2020 року, що стало відомо на засіданні суду щодо повернення об’єкту в комунальну власність.
"Зазначений проект передбачає надбудову та перебудову існуючих будинків садиби під офісний центр, в результаті якої перлина архітектури роботи Краусса втратить свою автентичність та, внаслідок цього, і охоронний статус", - говорить Олена Терещенко.
Втім у Департаменті охорони культурної спадщини "Апострофу" повідомили про те, що підприємству погодили саме реставрацію будівлі. Щоправда, дещо бентежить формулювання "реставрація під офісні приміщення".
"Враховуючи, що проект "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по вул. Тараса Шевченка/вул. Михайла Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б", "В") по вулиці Тараса Шевченка/вул. Михайла Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва" був схвалений Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини, Департамент листом від 18.03.2020 №06-940 погодив реставраційну частину даного проекту", - зазначили у Департаменті.
Чи це може означати, що автентична забудова садиби не порушиться, навіть якщо там розташуються офіси? Складно говорити, тим паче що саме підприємство на зв’язок не виходить, а юридичною адресою вказано місце розташування садиби. Тож інформації від "Центрелеватормлинбуд" - жодної.
Другою загрозою для садиби Олена Терещенко називає потенційне будівництво на території між садибою та готелем Hilton. Мова про так званий Leonis - "офісно-готельний комплекс з житловими апартаментами, об’єктами торгівлі, харчування, з облаштуванням проїзду та підземним паркінгом", будівництву якого фізично намагались перешкоджати активісти.
Тоді будівництво ніби застигло, але на сайті bild.ua є інформація про житловий комплекс за адресами бульвар Шевченка 32, 32 А, із актуальними на липень цього року цінами. Статус новобудови – "у проекті", але квартири вже можна купувати. Виглядає на те, що наміри в забудовника серйозні.
Чи це той самий Leonis – важко сказати. "Апостроф" чекає на роз’яснення від Департаменту архітектури та містобудування КМДА.
А поки що ми звернулись до фахівців із метою з’ясувати, чи витримає садиба таке потенційне сусідство.
"Щодо садиби Терещенка, то спочатку покажіть мені, будь ласка, а ви бачили проект Віктора Зотова (автор проекту будинку за адресою бульвар Шевченка 32, 32а – ред.)? Так, саме архітектор і член усіляких архітектурних тусовок вирішив знищити не тільки садибу, але й простір історичного мікрорайону, - говорить "Апострофу" архітектор та експерт у галузі містобудування Віктор Глеба. - Той же Хілтон став монстром навпроти Ботсаду і знищив не тільки спецчастину розвідки та СБУ, але і планувальну парцельну структуру кварталу".
Віктор Глеба переконаний, що вирок садибі вже "оформили".
"Будинок по проекту Зотова доб'є остаточно і квартал, і садибу Терещенка. До речі, сама садиба в пристойному стані", - говорить Віктор Глеба.
Його колега Володимир Дербеньов говорить про те, що перед будівництвом потрібна низка комплексних обстежень, оцінка впливу будівництва на сусідні будівлі.
"Це така процедура. Вони повинні обстежити цю будівлю (яка знаходиться поряд – "Апостроф") і, зробивши, скажімо, фіксацію тріщин і все інше, надати висновок про вплив будівництва на сусідню будівлю. В разі існування такого впливу провести всі необхідні заходи для збереження будівель. Коли йде велике будівництво, змінюються гідрогеологічні умови в ділянках сусідніх будівель. Тим паче там іде схил…", - коментує Володимир Дербеньов.
Третьою загрозою Олена Терещенко вбачає руйнацію будівлі від часу та негоди.
"Садиба Терещенків знаходиться у вкрай незадовільному, аварійному стані і наступну зиму може вже не пережити!" - бідкається Олена Терещенко. Вона переконана, що недобросовісний власник навмисне доводить будівлю до руйнування.
Архітектор Володимир Дербеньов оцінює загальний стан будівлі як задовільний. Але тріщини на несучих стінах змушують викликати побоювання за споруду.
"Але щоб робити точні висновки, потрібне комплексне наукове дослідження. У нас зараз немає доступу до цих фундаментів. Це велика робота, і ми її зараз не зможемо зробити", - зауважив архітектор.
"Об’єктом збереження по суті є весь будинок, плюс аутентичні прорізи у вікнах та самі вікна. Зрозуміло, що час іде і це руйнується, починає змінювати свою форму. Зливної каналізації немає, і по фасаду зовні руйнується цегла", - додає фахівець.
Востаннє будинок приводили до ладу на початку 2000-х.
"Провели комплексі ремонтно-реставраційні роботи: ретельно розчистили поверхні фасадів від нашарувань фарби і попередніх ремонтних розчинів, відремонтували цегляну кладку в місцях руйнування, виконали оздоблювано-декоративну робота на фасадах згідно паспорту пофарбування. Також ліквідували недоліки в організації системи водовідведення, відремонтували балконні плити, провели гідроізоляцію балконних майданчиків", - розповідає Дербеньов.
Але це лише поверхневі заходи. Вони мали на меті лише покращити зовнішній вигляд будівлі. Про реставрацію під час цих ремонтних робіт не йшлося. Натомість у 2016 році обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Колос", яка розташовувалась у приміщенні, залучила Володимира Дербеньова до реставраційних робіт. Але нічого з того не вийшло – архітектор пригадує, що йшлось про розташування просто всередині садиби готелів та ресторанів. Та цього бути не могло.
"Підлаштування пам’ятки під сучасні вимоги – пожежні, наприклад, дуже впливають на саму форму пам’ятки, - говорить архітектор. - Люди не розуміють, чим реставрація відрізняється від реконструкції. Вони думали, що можна надбудови робити й тому подібне. Але все це категорично неможливо. Територія навколо цієї будівлі охоронна".
Водночас проводити повноцінну реставрацію пам’ятки – це непосильний тягар для приватного підприємства, зазначає архітектор. Впоратися з ним може лише держава або влада міста.
"У європейських країнах, тій же Польщі – хто робить історичні об’єкти, їм зменшують податки. У нас такого немає, і інвесторам економічно невигідно вкладати гроші у реставрацію. Собівартість, якщо перевести на метри квадратні, дуже велика. Це дуже нерентабельно. Лише держава за свої гроші може зробити таку реставрацію, приватні фірми дозволити собі такого не можуть", - пояснив архітектор.
Спадкоємець без спадку
На жаль, долі майже всіх членів родини Терещенків після більшовицького перевороту й захоплення України склалася трагічно.
"Все їхнє майно було конфісковано й націоналізовано радянською владою, а вони - або загинули в результаті застосованих по відношенню до них репресій, як-от прабабуся мого чоловіка Варвара Терещенко ( у шлюбі - Ханенко), або були вимушені емігрувати взагалі без засобів для існування, рятуючи свої життя як дідусь та бабуся чоловіка - Михайло Іванович та Маргаріт, з їх маленькою донькою Михайлиною (тіткою чоловіка, сестрою його батька Петра, який народився вже у Парижі), - розповідає Олена Терещенко. - Останнім власником садиби був дідусь мого чоловіка - Михайло Іванович Терещенко, який успадкував її після смерті свого батька Івана Ніколовича у 1903 році та володів нею до моменту її конфіскації, разом з усім майном".
Після того, як радянська влада нахабно націоналізувала родовий маєток, нащадки роду Терещенків володіти ним більше не можуть. Закону про реституцію, тобто повернення майна їхнім історичним власникам після падіння Радянського Союзу, в Україні не ухвалили, як це зробили країни Балтії та "соцтабору". Відтак відсутнє і право на спадок майна, конфіскованого радянською владою після захоплення території України.
"Тому мій чоловік Мішель Терещенко в реаліях українського законодавства не може вважатися спадкоємцем та через право на спадок вплинути на долю садиби своїх пращурів", - говорить пані Терещенко.
Але Мішель Терещенко не має наміру лишатись осторонь і спостерігати, як нищать будинок його пращурів.
"Забезпечення збереження спадщини нашої родини стало однією з головних життєвих цілей мого чоловіка, заради досягнення якої у 2003 році він ухвалив зовсім непросте для себе рішення залишитися жити в Україні, а у 2015 році - прийняти українське громадянство для того, щоб продовжити велику справу своїх глибоко шанованих пращурів", - додала Олена Терещенко.
Історія vs cучасність
Оскільки київська влада не мала права передавати пам’ятку архітектури до приватної власності – на той момент діяла заборона на відчуження пам’яток – а також через те, що "Центрелеватормлинбуд" не виконує своїх інвестиційних зобов’язань, за справу взялась прокуратура столиці.
Прокурори спрямували позов щодо повернення "Садиби Терещенків" до комунальної власності як протиправно виведеної з комунальної власності. Наразі суд наклав арешт на садибу з метою недопущення її відчуження власником.
"Незважаючи на те, що позов поданий прокуратурою саме в інтересах Київської міської ради і вона є офіційною стороною у цій справі, перше судове засідання нею було проігноровано: ані представника до суду, ані листа щодо підтримки позову прокуратури направлено не було, – говорить Олена Терещенко. - Проте Київський міський голова неодноразово надавав публічні обіцянки повертати всі об’єкти культурної спадщини, які доводяться до руйнування недобросовісними власниками. А у випадку з "Садибою Терещенків" мова йде ще й про протиправне виведення пам’ятки з комунальної власності".
Олена переконана, що їм вдасться зберегти пам’ятку, адже закон на їхній стороні. Активісти впевнені в підтримці киян та готові, за потреби, звертатись і до міжнародної спільноти.
"Впевнені, що Терещенки, які всі без виключення присвятили своє життя служінню суспільству під родинним девізом "Прагненням до суспільних користей", займаючись благодійністю, громадською діяльністю, будуючи лікарні, школи, університети, церкви, підтримуючи українські таланти – відомих художників, музикантів, істориків, всіляко сприяючи їх діяльності; які залишили після себе не лише архітектурні шедеври, але й декілька музеїв безцінних родинних зібрань картин, витворів мистецтва, археологічних знахідок, на це заслуговують", - підсумувала Олена Терещенко.
Додамо, що на засіданні суду 26 липня Департамент комунальної власності міста Києва підтримав позов прокуратури щодо розірвання інвестиційного договору й повернення садиби до комунальної власності. Фундацію Спадщини Терещенків долучили у якості третьої особи, натомість самому Мішелю Терещенкові в цьому відмовили.
Наступне засідання у Господарському суді міста Києва призначене на 30 серпня.
