Світлана Білоножко – українська співачка, народна артистка України. Знаменитість під час війни має насичене життя – записи нових пісень, концерти для військових та вдів, робота над книгою про покійного чоловіка – Віталія Білоножка. В інтерв’ю "Апострофу Lime" ми про все це поговорили, а також Світлана Григорівна пригадала, хто з колишніх президентів України подарував їй найшикарніший букет.
Світлана Білоножко
Читайте також: "Так і немає тіла": Ірина Федишин зізналася, що її загиблий на фронті брат залишився на окупованій території.
- Пані Світлано, Ви дуже красива жінка. Що передусім є запорукою Вашої вроди?
- Це велика праця над собою. Зайве не з'їси. Ніякого алкоголю навіть на великі свята. Правда, можна потримати в руках бокал, щоб не подумали про тебе геть ніяк. Ніяких цигарок, словом - багато чого ні. І тоді природа віддячує. Також вдаюся до різних процедур для обличчя та тіла, масажів, вдома маю всі необхідні знаряддя для роботи над собою. А часом можна просто вийти на вулицю і біля дерева робити різні вправи.
Важливо і час витрачати з розумом, правильно його розподіляти. Я щовечора пишу розпорядок на наступний день. Так жила і продовжую.
- Для Вас сім’я завжди була опорою та всесвітом. Після втрати коханого чоловіка що допомагає не почуватися самотньою?
- Від батьків я чітко засвоїла, що, як би тобі не було важко, ти все одно маєш підніматись і йти працювати, бо інакше можна впасти у величезний відчай. Я знаю багатьох людей, які не можуть вилізти з психологічної ями. А я можу. А ще у мене чудова родина, діти, онуки. Рідні щодня на зв'язку. Я намагаюся ніколи не показувати, що мені погано, якщо справді почуваюся недобре. Маю час, де потужити і задуматись. А коли ми родиною збираємося в нашому будинку, який Віталій побудував, то багато чого можемо вирішити разом.
З родиною
Читайте також: "Довела двометрового кремезного чоловіка до сліз": співачка Лавіка згадала, як зробила коханому пропозицію.
- Якось Ви розповідали, що окрім куточка в музеї, присвяченого Віталію Васильовичу, Ви плануєте і книгу написати. Про що вона? Чи розпочали роботу?
- Постійно відволікають різні проблеми. Я часто виїжджаю з групою артистів до воїнів, аби їх підтримати. А над книгою працюють журналісти, які збирають матеріал. Ми хочемо, аби це були спогади друзів, колег, навіть сусідів. Є в мене і генерали, які дружили з Віталієм, вони багато бесідували з ним на різні політичні теми. Віталій був дуже розумним чоловіком. А я казала: "Ти мій генерал".
- А яку назву матиме книга?
- Ми ще в роздумах. Напевно, буде якось просто і влучно, афоризми шукати не будемо.
- Нещодавно Ви виступали в Івано-Франківську, де зустрічалися не лише з воїнами...
- Там потрясні жінки від 30 років з маленькими дітками. І вони всі вдови. Їх дуже багато - повна зала. День матері ми святкували з ними. Ми зустрічаємось, говоримо, співаємо гуртом, а опісля концертів навіть обіди готуємо разом. І вони роблять добрі справи. Якщо раніше, наприклад, жіночка була просто вчителькою, то тепер у неї маса роботи. Вона волонтер, який не сидить, склавши руки, і не плаче. Миті слабкості бувають тоді, коли залишається наодинці зі своїм болем. Я просто дивуюсь, яка в них наснага підняти своїх діток. Це і в пам'ять про їхніх захисників. Така атмосфера була в Івано-Франківську.
Із захисниками
Читайте також: "Мене просто трусило під час вердикту": ексучасник "МастерШеф" розповів, хто з суддів був найбільш суворим.
- А яка доля Вашого домашнього міні-зоопарку?
- Птахів я прилаштувала. Це фазани, павичі, міні-курочки, півники, голуби. Всі вони були породисті, незвичайні. Віталій Васильович діставав їх десь через знайомих. Наприклад, білі павичі - це унікальні птахи, в Україні таких практично немає, а у нас були. Коли Віталій пішов у засвіти, то вони наче похмурі стали, ховалися і похворіли. Я дивилась на все це і запросила друзів з ферми, що в Київській області. Частину віддала туди, а іншу – на Полтавщину у руки добрих господарів. І вони, до речі, напишуть, що це птахи Віталія Білоножка. А ще я планую до них з'їздити. До речі, Віталій Васильович ще і рибок любив. У нас у домі був акваріум на дві тонни. Правда, він не зберігся. Коли гриміло, трясло будинок, всі рибки загинули від стресу.
- Сад, шматок землі, величезний будинок… все-таки одній жінці не так просто це все обійти та довести до ладу. Хто зараз Вам допомагає по господарству?
- Вся родина допомагає і ще добрих сусідів маю. І траву покосити, і на городі попоратись є кому. Я і сама все швиденько роблю, ще все горить під руками. Один лікар мені сказав: "Хочете гарно виглядати? Шукайте фізичну роботу". І я із задоволенням її виконую. Цього року я ще і огірочки, і помідорчики посадила по декілька рядків, хай буде.
- Любов до землі теж тримає Вас у позитиві і тонусі?
- Звичайно. І мені подобається, як земля мені відповідає. Колись приїхала моя подружка і каже: "У мене все позасихало". Кажу: "Боже, ну як же так, позасихало? А ти поливала, підгортала?". Та біля землі треба ходити. В мене таке враження, коли йду, то навіть квіточки до мене голівками повертаються. Земля ж, знаєте, любить, коли її люблять.
Читайте також: "Тіло стає асиметричним": Еліна Світоліна розповіла про несподівані наслідки тенісу.
- Віталій Васильович виконував пісню "Історія нашого народу", яка є твором на всі віки. Зараз кому б Ви довірили її виконання?
- Нікому, я думаю, що це залишиться в історії Віталія Васильовича. Ви ж розумієте, в чому його успіх? У нього поєднувався інтелект, велике серце і природний голос. Ось ці три компоненти - та важлива річ, яка має бути у виконавця. Тому у виконанні інших артистів ця пісня не матиме того наповнення, яке робив Віталій Васильович. Такі пісні, як "Історія нашого народу", "Я люблю тебе, життя", "Дзвони Софії", будуть у доробку Віталія Васильовича як твори, які залишаться лише для нього.
Світлана Білоножко, Павло Зібров, Ауріка Ротару
- А кого все-таки за шкалою таланту Ви ставите на один рівень із Віталієм Васильовичем?
- Всі артисти абсолютно різні. Вміють працювати, успішні і талановиті. І Павло Зібров, і Віктор Павлік, і Петро Чорний та інші. Порівнювати їх я не беруся. От у Павла Зіброва, наприклад, красивий баритон. І чоловік він хороший, і задушевна людина. А у Віталія Васильовича був бас-баритон. Це ще густіший, зичніший голос. Але що їх єднає? Любов і служіння Україні. Вони ж не стали ні мільйонерами, ні керівниками заводів, фабрик, пароплавів. Ви розумієте? Вони просто чесно працювали на сцені. Це чесні співаки і перед своїм народом, і перед професією.
- Павло Зібров - Ваш добрий друг, а Олександр Злотник - кум. Ви взагалі оточені улюбленцями всіх жінок...
- Так. Олександр Злотник написав музику до гімну чоловікам - "Віват, чоловіки". Я її пропонувала артистам. Всі послухали і сказали: "Ні, ми не зможемо так виконати". Або, наприклад, пісня "Мої сини". Пропонувала Надії Шестак, а вона: "Світлано, я не справлюсь. Я так не зможу заспівати, як Віталій Васильович. Там така глибина, що до неї не докопаюсь". І це чесна відповідь хороших артистів, яких я поважаю.
Читайте також: Символічний жест: соліст Imagine Dragons укотре підтримав Україну зі сцени.
Пам’ятаю, як молодими Олександр разом з Віталієм ходили Хрещатиком. Та на них всі дівчата озирались, і жінки, і бабусі! І гумор Віталія Васильовича завжди через край лився.Виходжу якось, а вони стоять удвох. А біля них - коло шанувальниць. Всім хотілося доторкнутись до талановитих чоловіків.
- Гостей-артистів часто приймаєте вдома?
- Так, безумовно. Але ми частіше зараз зустрічаємося на всіх заходах. І тому давненько не ходили один до одного у гості, але це нам організувати запросто на раз-два.
- А за молодою українською естрадою стежите? Кого Ви можете виокремити?
- Та ви подивіться, який у нас Пивоваров, яка Тayanna. Ірина Білик досі фантастична. Які відчайдушні дівчата Ярослава Руденко, Христина Охітва. А дует Охітви і Жені Рибчинського чого вартий. Всіх і не згадаєш! Я завжди беру приклад у молоді.
"Я завжди беру приклад у молоді"
- Нещодавно було 80-річчя Юрія Рибчинського, який написав пісні і для Вашого з Віталієм Васильовичем дуету. Які у Вас стосунки з Юрієм Євгеновичем?
- Пам’ятаю, як ми співали з Віталієм пісню Юрія Рибчинського "Нам сімнадцять було". Мої діти кажуть, що це шедевр.
- А зараз про що передусім Вам хочеться співати?
- У мене з’явилась пісня "Я жінка!", яку створили Руслан Квінта і Міла Кирилюк. А ще співпрацюю з поетом Петром Магою і музикантом Володимиром Будейчуком. Разом ми створили пісню "Ти не покинеш нас ніколи", присвячену моєму Віталію. Я зараз цим просто живу!
Читайте також: До роковин загибелі Ірини Цибух: співачка Марина Круть присвятила подрузі свою нагороду "Жінка України".
- Ви добре знайомі з Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком. Хто з експрезидентів України подарував Вам найшикарніший букет?
- У нас були хороші стосунки з Леонідом Кравчуком. Пам’ятаю, він завжди, коли ми робили концерти, в останній день телефонує Віталію і каже: "Я знайшов час". А Віталій: "Я Вас прошу, немає вже квитків, немає 17-го ряду". У відповідь: "Ні, ти для мене все звільниш". Словом, ми робили все, щоб Леонід Макарович був на концерті. І Віктор Андрійович завжди був у нас, ми часто зустрічалися. Були в нього вдома. Віталій робив юшку, Микола Мозговий - шашлик. А я з Віктором Андрійовичем салат нарізала (сміється). Це такі зустрічі! А ось найбільший букет все-таки я отримала від Леоніда Кучми.
- І коли Ви лишень розпочинали роботу над фестивалем родинної творчості "Мелодія двох сердець", Леонід Кучма посприяв?
- Так. Важко було, ми попросилися на аудієнцію до Леоніда Кучми. Він нас прийняв. Все детально вислухав і дав добро. Відразу розпорядження на міністерства - допомагати. І тоді на перший концерт 12 травня 1999-го року до нас прийшов майже весь Кабмін. Вони хотіли подивитися, що ж ці Білоножки придумали (сміється). А ми завжди давали приклад хорошого сімейного життя і запрошували справді талановитих людей.
Читайте також: "Хотів іти в ЗСУ разом із татом": де зараз син загиблого на фронті Максима Неліпи.
- А який формат фестивалю буде після нашої перемоги?
- Як я хочу перемоги! У мене є мрія, щоб вийшли на сцену воїни зі своїми дружинами та дітками, які їх дочекалися, щоб було щось тепле і чисте, як сльоза. Люди, які вистраждали цю перемогу, мають право заспівати свою історію.
- Чимало українських артистів розповідали про свої враження від спілкування з росіянами, для яких хамство, пияцтво та манія величі завжди були нормою. Ви мали безліч гастролей та зустрічей. Що Вас вразило у менталітеті наших сусідів?
- Коли ми їздили на гастролі з театром оперети, я бачила суцільний жах. Наприклад, у Вологді похилені хатинки, в магазинах одна іржава хамса і горілка. Я була просто шокована. Порівняла, як у нас хлібчиком пахне, ковбаска лежить, курочки. А там пустота і всі п’яні. Мурманськ – ще пів біди. Моряки нам давали рибу, а Вологда і далі – це якась катастрофа. І це тоді, коли було "повне ізобіліє".
- А як давно Ви були на своїй малій батьківщині – у селі Маломихайлівка, що на Дніпропетровщині?
- Відтоді як почалось повномасштабне вторгнення, там не була. Це на кордоні з Донеччиною, до Покровська недалеко. Я, звичайно, така відчайдушна, що поїхала б, але мене не пускають. Там у мене і подруги, і родичі, і хатинка. У ній проживають військові. Раніше, коли приїжджала, то у нас у дворі пів села збиралося. Столи накривалися, співали, гуляли, розказували… Ми завжди робили добрі справи гучно!
