Алла Кудлай – українська співачка, народна артистка України. Чимало пісень виконавиці стали хітами, зокрема "Красива жінка незаміжня", "Мій генерал", "Дай Боже тобі, сину" та інші. В інтерв’ю "Апострофу Lime" Алла Петрівна розповіла, як свого часу її намагалися переманити в Росію, пригадала співпрацю з Юрієм Рибчинським, покійними Віталієм Білоножком і Ніною Матвієнко, а також висловилася про культуру та політику.
Алла Кудлай
Читайте також: "Садочок і школа без вікон": Анна Саліванчук розповіла про наслідки нічної атаки і страх за дітей.
- Алло Петрівно, Ви залишилися в Україні під час великої війни, а Ваші онуки досі перебувають в Англії. Як часто спілкуєтесь? Чи допомагає пісня долати відстань між рідними людьми?
- Пісня надихає та розвантажує психологічно, допомагає відволіктись від недобрих думок. Вона залишається однією з найпереконливіших перепусток у майбутнє народу. Тому ще з перших днів війни ми з колегами розпочали благодійні концерти для наших воїнів. Анжела Норбоєва ініціювала ці концерти. Це дуже потрібно. Деякі свої старі пісні я осучаснюю і виконую. Крім того, маю чимало нових пісень у доробку.
І виїжджати з України нікуди не збираюся, хочеться вірити, що все буде добре. А онуки і дружина мого сина Марта Спіженко вже четвертий рік проживають у Манчестері. Відстань – це важко. Востаннє приїжджали в 2023 році, аби побачитися. Я ж під час війни роблю важливу справу тут, в Україні.
З онуками
- З якими емоціями Ви повертаєтесь після виступів перед військовими?
- Емоційно наповненою. У моїх піснях все сказано. Вони несуть позитив, добро і благополуччя.
- Український поет Юрій Рибчинський порівнював Вас із російською співачкою Пугачовою. Мовляв, у Росії Алла Пугачова, а у нас – Алла Кудлай. Вас тішить таке порівняння?
- Вона Алла і я Алла. А чому б ні? До речі, у мене був момент, коли можна було залишитися в Росії, але я не пішла на цю авантюру і завжди поверталася в Україну.
Читайте також: "Аморальність та цинізм": Раміна відреагувала на нову скандальну заяву Безуглої.
- Це було на пісенному конкурсі "С песней по жизни"?
- Так. На цьому конкурсі я виконувала винятково пісні українською. Покійний Володимир Шаїнський до мене підійшов зі словами, мовляв, на мене роблять ставку і дуже хочуть, щоб я поміняла своє ім’я і прізвище. Я ж відреагувала так: "У мене батьки живі в Україні. Що вони скажуть? На батьківщині мене знають як Аллу Кудлай". Словом, відмовилася, але в конкурсі друге місце зайняла. А перше тоді виборов співак з Казахстану, батько якого приїхав з валізою грошей (сміється). Після цього конкурсу мені пачками приходили телеграми від шанувальників.
- Як вважаєте, чому у таких "формальностях" як поміняти прізвище, наші артисти не помічали зазіхань на українську ідентичність?
- Це треба в них запитати. Ми сьогодні бачимо, як Тая Повалій, Ані Лорак вчинили. Для мене це просто чуже. І відмитися від такого бруду просто неможливо.
- А як Ви ставитеся до хороших росіян, які виїхали з країни-агресорки або ж отримали тавро "іноагента", яким РФ маніпулює?
- Деяких артистів я справді дуже поважаю, зокрема Лайму Вайкуле, Максима Галкіна, Аллу Пугачову. Вони підтримують нас. Це особистості, які мають розум і людське відношення до життя. Бо ж склалася абсурдна ситуація, коли сусід напав на сусіда та вбиває мирних людей.
Читайте також: "Він вас взагалі не згадає…": Веня з ВКВ повернувся на сцену після складної операції на мозку.
- А чому до 2014 року чимало українських артистів виступи в Росії розцінювали як втечу від "провінційності", яку нам постійно насаджував сусід з імперськими амбіціями?
- А вийшло ж навпаки. Якщо в Україні тебе люблять, поважають і цінують, то лише один крок може вщент зруйнувати репутацію. Я ж востаннє в Росії виступала десь в 2004-2005 роках, концертів було небагато. Якби мені років п'ятнадцять тому сказали, що буде війна, я б відповіла, що це якась фантазія.
- Свого часу з Віталієм Білоножком Ви об’їздили всю Україну. Цього року йому могло б виповнитися 72…
- Я щаслива, що ми тривалий час працювали з Віталієм солістами радіо і телебачення. Гастролюючи, ми записували багато пісень, давали по три-чотири концерти в день. Можете собі уявити? Сцена давала нам такий енергетичний баланс, що ми могли працювати без спочинку. Смерть Віталія я дуже важко переживала. Білоножко був неймовірний артист і гуморист. Пригадую, як ми готувалися до одного з концертів в гримерній. А там лежали троє поросят із загальновідомої казки, виготовлені дітьми з паперу, і у кожного з них замість хвостика був дріт. Так ось ми з Віталієм співали "Ой на горі два дубки" і я вирішила зімпровізувати. На сцену винесла одне порося. А Віталій не зрозумів і жбурнув його з такою силою, що воно зачепилося хвостом за куліси. Всі дуже реготали: і організатори, і глядачі, і ми. А після концерту цих поросят нам подарували. Але дорогою хтось моє потягнув, я його додому так і не довезла.
Ще хочу згадати про мого прихильника Олександра Бабіча. Колись у мене були гастролі з Віталієм Білоножком на Полтавщині. На один з концертів прийшов Сашко Бабіч з мамою. Він тоді ще до школи ходив, а я вже була відомою співачкою. Після концерту хлопець сказав: "Мамо, я коли виросту, то одружуся з Аллою Кудлай" (сміється). Сашко досі мій фанат, він знає всі мої пісні, колекціонує фотографії. Мені пощастило, що маю такого шанувальника.
Читайте також: "Оберемо найліпших фахівців": Тополя відповів Безуглій збором на психіатра.
З Юрієм Рибчинським напередодні концерту
- Чимало пісень для Вас написав український поет Юрій Рибчинський, твори якого є дороговказами для багатьох співаків. Наприклад, для Ніни Матвієнко такою піснею була "Ой летіли дикі гуси", яка зробила її популярною. А у Вас є така пісня?
- Юрій мені написав пісню "Мій генерал". Пригадую історію, як ми з Юрієм Рибчинським та його дружиною відпочивали разом, сиділи, спілкувалися. Тоді в компанії був генерал Адам Васильович Чикал, якого вже, на жаль, немає з нами. І Юра раптово взяв серветку і на ній щось почав писати. За пару хвилин видав: "Все, готова пісня". Ми там усі попадали, бо вийшло справді шикарно. Пізніше він і мелодію написав. Люблю співати і його "Актрису".
- Ви і над кліпом до "Актриси" працювали разом. У ньому фігурує покійна російська акторка Тетяна Окуневська, яка пережила сталінські табори…
- Так. Вона відсиділа десять років. Юра організував Тетяні приїзд, взяв квитки у СВ-вагон, а коли прийшов зустрічати, то вона не вийшла… Справа в тому, що Тетяна здала цей дорогий квиток і взяла собі звичайне купе. Бо ж дешевше. Непрості часи були. А коли вже були зйомки, вона до мене підійшла зі словами: "Это ж Вы про меня поете…". Загалом усі пісні Юри дуже глибокі, виховні, аби ми не забували, що ми передусім люди на цій землі.
- У Вас є чудова пісня "Подруга". Ви і зараз у хороших стосунках з мамою Насті Каменських. Вірите в жіночу дружбу?
- Звичайно, вірю. З Лідою Каменських ми працювали у Хорі імені Г. Верьовки, разом виїжджали на гастролі, жили в одній кімнаті. Ділили кусок хліба навпіл. Згодом стали кумами. Я хрещена Насті Каменських. Дружимо досі, їздили з Лідою відпочивати разом і в Трускавець, і в Одесу. Вона зараз в Іспанії, тому телефонуємо одна одній дуже рідко. Загалом мої подруги – це потрясні жінки. А якщо говорити вцілому про дружбу як таку, то я дуже люблю пісню Павла Зіброва і Гаріка Кричевського "Вірні друзі".
Алла Кудлай і Павло Зібров
Читайте також: Леся Нікітюк показала свій "післяпологовий живіт" і назвала три речі, які лякали під час вагітності.
- Ви і з Ніною Матвієнко свого часу товаришували. Покійна Ніна Митрофанівна дала Вам якісь цінні поради як співачці?
- Коли з Хором імені Г. Верьовки гастролювали, то дуже зблизилися. Ніна Матвієнко, звичайно, багато чого радила і дарувала мені свої пісні. Наприклад, пісню "Ішло дівча лучками". Також вона познайомила мене з художницею по костюмах. Перші костюми мені робила Галина Забашта, яка побачила мене саме у головних уборах.
"Ніна Матвієнко дарувала мені свої пісні"
- А зараз хто працює над Вашими концертними образами?
- А зараз я і сама роблю головні убори до будь-якої сукні. А з вбранням мені допомагає Лілія Якуша, яка шиє чудові сукні.
- Як Ви ставитеся до того, що чимало жінок з українського шоубізу і культури спробували свої сили у політиці?
- Можна я про це говорити не буду?
- Чому?
- Не хочу.
- А себе Ви уявляли у депутатському кріслі?
- Свого часу була пропозиція від Олександра Мороза і Миколи Рудьківського. Вони вмовляли мене протягом трьох днів, аби балотувалася в народні депутати. Я відмовилася, хоча переконана, що мене б підтримали, бо люблю людей.
Читайте також: "Мало не посивіла": дружина Решетніка розповіла про моторошний інцидент із 4-річним сином.
- На корпоративах у політиків Вам доводилося виступати?
- Ой, у всіх майже. Але були такі моменти, про які говорити не можна. До речі, ми з Леонідом Даниловичем Кучмою земляки і саме він дав мені звання народної артистки. Пам’ятаю історію з адміністрації Леоніда Даниловича, куди мій друг Адам Чикал кілька разів носив мої документи. Секретарка їх просто у шухлядку складала. Якось мені розповіли, що вона єхидно зауважувала: "Алла Кудлай? А я її не люблю" (сміється). Але звання все ж таки згодом дали і воно для мене дуже важливе.
- Сьогодні ми маємо чимало артистів із званнями, про яких по суті мало хто знає…
- Так. Але найважливіше для артиста – це, звісно, любов людей. Бо я часом слухаю радіо і думаю - що це?! Ні голосу, ні сенсу, ні образу в піснях. Якесь блеяння. Завжди своєму водію кажу: "Мішо, переключи цю високу поезію!".
- Невже настільки все погано з нашою молодою українською естрадою?
- Не зовсім. Мені подобається творчість Насті Каменських. Її хочеться слухати. Можу ще пару-трійку виконавців назвати, але геть небагато.
- Алло Петрівно, ми часто говоримо про політику і культуру як взаємопов'язані сфери. Як вважаєте, за президентства Володимира Зеленського ця взаємодія є ефективною?
- Нічого не хочу коментувати з цього приводу. Промовчу.
- До речі, нещодавно діячі культури та активісти вимагали відставки міністра культури Миколи Точицького. Ви підтримуєте таку ініціативу? Загалом Ви задоволені діяльністю міністерства під час війни?
- А яка це діяльність? Я взагалі її не бачу. Міністерство культури… Зараз що це таке?! (сміється). Ось Вам відповідь на запитання.
