Російський історик і політичний експерт ВАЛЕРІЙ СОЛОВЕЙ розмістив на своїй сторінці у Facebook інформацію, яка може свідчити про підготовку до виведення російських військ з Донбасу. За інформацією Солов'я, російські "прикомандировані" повинні покинути його до кінця літа разом з "інструментами". "Починаємо пакувати речі, деякі місцеві - теж", - процитував історик одного з таких "прикомандированих". "Апостроф" вирішив уточнити, наскільки серйозними є наміри Росії покинути схід України, і яким буде подальший розвиток подій.
- Валерію Дмитровичу, скажіть, наскільки серйозні ваші джерела, які повідомили про відхід росіян з Донбасу?
- Потрібно усвідомлювати, що йдеться в цьому випадку лише про наміри, які можуть змінюватися. Ці ідеї, щоб залишити Донбас, були також влітку минулого року, і все це було досить серйозним. Але потім наміри змінилися у зв'язку з тим, що стала іншою воля російського керівництва.
Але воля російського керівництва є реакцією на ситуацію. І поки що те, що там тепер відбувається, є таким самим, як я написав. Тому що про це повідомляють люди з місць, які там нині перебувають.
- Це російські військові?
- Назвемо їх так – "зацікавлені особи", учасники подій, от вони так і описують ситуацію. А що буде через місяць, навіть через 2 тижні, ніхто не знає...
- Якщо дивитися в світлі інших останніх подій – звільнення Надії Савченко, заяви Дмитра Пєскова...
- Це все симптоматика, яка вказує на те, що Росія погоджується на виконання Мінських угод. Вона завжди говорила, що готова виконувати Мінські угоди. Але просто раніше йшлося про російську інтерпретацію. Сьогодні складається враження, що вона готова до певного компромісу. Тобто що вона відмовляється від первісної жорсткої та однозначної інтерпретації Мінських угод на користь більш прийнятної формули. Як це може бути: якщо до кінця літа дійсно виводяться "прикомандировані", то восени на Донбасі будуть проведені вибори, поки що підготовка до цих виборів йде, наскільки я знаю. Вибори за участю українських партій, причому навіть тих, яких на Донбасі називають "бандерівськими".
- Тобто вибори можливі тільки після відведення російських військ?
- Так. Вимальовується логіка. Спочатку виведення "прикомандированих", "відпускників", "добровольців", виведення важкої техніки... Ту, яка зараз там дислокується, вже переводять ближче до кордону Російської Федерації. А потім уже проведення виборів.
Але між тим, як будуть виведені війська і проведені вибори, Росія дивитиметься, як реагує Захід. Якщо Захід починає процес зняття санкцій поступово, поетапно, то це буде стимулювати Росію і далі рухатися в цьому напрямку.
- Отже, саме питання санкцій і стало однією з причин початку цього процесу?
- Я думаю, що не стільки питання санкцій, скільки загальна ситуація. У тому числі в російській економіці. До того ж безперервний тиск, у тому числі не тільки військово-політичний, а й те, що стосується офшорів, тобто вся сукупність факторів. Санкції – це важливий момент, але я б не сказав, що вирішальний. Не треба перебільшувати їхнє значення. Самі по собі санкції для Росії – неприємні, але не настільки.
- Чи ваші джерела повідомляють, як місцеве населення на Донбасі ставиться до інформації про можливий відхід РФ?
- Усе залежить від того, як це населення було залучено до конфлікту. Для тих, хто брав у ньому участь, тобто воював, хто брав участь у нових "органах влади" та активно виступав на підтримку "нової влади", - це вкрай небажано. Але таких все ж не дуже багато. Разом із сім'ями – це близько 200 тисяч осіб. А більша частина – це люди, які загалом хотіли б порядку. Ким би не був цей порядок установлений, будь це Росія, чи Україна. Вони хочуть припинення війни, відсутності загроз, хочуть мирного життя і відновлення економіки. Суто прагматичний підхід.
- Ви писали, що деякі з місцевих також пакують речі. Як ви вважаєте, скільки таких місцевих може виїхати до Росії, і чи будуть серед них ватажки так званих ЛНР і ДНР?
- Я вже сказав, що разом із сім'ями (таких людей) – близько 200 тисяч осіб. Але якщо Росія виконує щось, то й Україна повинна щось зробити – прийняти закон про амністію, про особливий статус цих територій, не знаю, в якій модальності... Там залишиться так звана "народна міліція". Тобто там буде якийсь гарант збереження – ну не статус-кво, звичайно, а буде гарантія збереження свободи життя і безпеки людей, які були і є на чолі самопроголошених "народних республік". Це буде ще тривала історія і дуже важка. Якщо там відбудуться вибори, понад сподівання, а я схильний вважати, що вони можуть пройти... Але все ж поки говорити, як вони себе поводитимуть, рано.
- У зв'язку з можливим переходом Росії чи можливі найближчим часом якісь заяви від керівників країн – Порошенка і Путіна?
- Я не впевнений в цьому випадку, що будуть якісь заяви, поки цей процес не набув виразного характеру, і не буде отримано певного результату. Тому що якщо ви робите заяви, то відрізаєте собі можливість для маневру. Роблячи кроки, але не роблячи заяв, ви можете відіграти завжди назад. Тому ні, заяв робити не будуть. Поки що. Оскільки між сторонами, і це відомо, дуже високий рівень недовіри. Це видно по тому, як ледь змогли передати Савченко, кілька разів її хотіли передати, і все це зривалося, відкладалося. Тож скоріше це буде дуже повільний рух назустріч один одному.
- В Україні останнім часом заявили про початок реінтеграції Донбасу. Скільки, за вашою оцінкою, може тривати цей процес?
- Це триватиме упродовж років. Але в будь-якому випадку, навіть якщо там буде відновлена економіка, і в політичному плані він буде реінтегрований в Україну, в морально-психологічному відношенні ця територія буде ставитися до Києва насторожено і вороже.
- Колишній голова Луганської ОВГА, а нині заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука нещодавно заявив, що в разі можливого масштабного наступу українських військ на Донбасі в Росії готується сценарій визнання Держдумою так званих ЛНР і ДНР з підписанням договору про надання військової допомоги...
- Ця можливість не відкидалася з минулого року. При цьому робилися кроки щодо часткової інтеграції Донбасу до Росії, або, принаймні, щодо переведення його під російський протекторат – це і ходіння російських рублів, і фінансова допомога, допомога кадрова, не тільки військовими, а в першу чергу високопосадовцями. Тож це не виключалося. Інша справа, що варіант з наступом української армії мені здається абсолютно фантастичним. Тому що в цьому випадку Україна позбавить себе будь-якої можливості та будь-яких надій на можливе повернення Донбасу до складу України.
- Як може розвиватися ситуація з Кримом?
- Крим – це окрема історія. Я вважаю, що стосовно нього жодних змін і зрушень не буде. Позиція Росії є абсолютно однозначною. Справа навіть не в тому, що це офіційна позиція керівництва, а в тому, що це позиція насправді переважної більшості російського суспільства. У Росії є думка, що це зміна, яка не підлягає перегляду. Я не можу уявити в Росії уряд, навіть якщо це буде уряд Каспарова, який зважився б переглянути нинішній статус Криму. До речі, можу сказати, що і Захід ставиться до цієї позиції з розумінням. Санкції за Крим, звичайно, є, але вони не настільки серйозні, як санкції за Донбас. У неформальних бесідах західні політологи і чиновники визнають, що Крим, якщо не де-юре, то де-факто, – це Росія.
