77% росіян вважають, що економіка країни сиплеться. Про це свідчать останні опитування в Росії. Але на відміну від попередніх років сьогодні у громадян РФ вже немає віри, що криза закінчиться в найближчому майбутньому. Прямим доказом цього є те, що громадяни РФ намагаються витрачати якомога менше – сума "середнього чека" втратила майже шосту частину своєї вартості. Прості росіяни починають нарешті прозрівати – і щодо дій Путіна, якому держЗМІ раніше "малюють" підтримку 86%, і щодо розв'язаної ним війни на Донбасі та анексії Криму, вважає російський фінансист і блогер Слава Рабінович, наводячи як доказ лист простого підприємця з російської глибинки.
Це (зміна ставлення росіян) цілком природно з двох основних причин. По-перше, у росіян немає грошей через рукотворну економічну кризу, тоді як інший світ не бачив економічного спаду з 2009 року. За даними Росстату, в травні поточного року реальні доходи росіян знизилися порівняно з травнем 2015 року на 5,7%. З початку року скорочення реальних доходів склало в річному вираженні 4,9%. Це при тому, що в 2015 році реальні доходи населення вже скоротилися на 4%, а реальна зарплата – на 9,5% (при цьому її зниження відбулося вперше з 2009 року).
"Грошей немає, але ви тримайтеся", – порадив простому люду лже-прем'єр-міністр лже-Дмитро, який до цього ще встиг побувати кріслотримачем президента з 2008 року аж по 2012 і обіцяв, що "свобода краще, ніж несвобода", та що "рубль стане однією з основних резервних валют у регіоні", а Москва – "одним з основних фінансових центрів регіону". В останньому твердженні, мабуть, він мав на увазі європейський регіон Росії, а, можливо, навіть лише якийсь трикутник між кооперативом "Озеро", Валдаєм і "Рубльовкою". Лже-Дмитро зараз грає роль "розводящого" для "Тата", одночасно очолюючи "Єдину Росію", передвиборче гасло якої розклеєне по всій країні – "Час зайнятися справою!" Звучить знущально, чи не правда?
По-друге, як правильно підмітив "Левада-Центр", населення нарешті зрозуміло, що ця криза – надовго (відповідь на запитання "як довго?" буде нижче), і затягнуло паски. Сьогодні ти дістав останній стодоларовий папірець з-під подушки, щоб поміняти його на рублі і купити умовну одну десяту айфона – і ти знаєш, що він останній, ця "дєнюжка". Тому краще не діставати і не міняти, і тим більше не купувати одну десяту айфона. А раптом завтра не буде на що купити їжі? Затягування пасків наочніше показано в статистиці роздрібного продажу взагалі і продажу автомобілів, зокрема. Т.зв. "провідні економічні показники" каменем падають униз вже четвертий (!) рік поспіль, кажучи про те, що дна не тільки ще немає, але його навіть не видно. Богородиця, пасок затягни!
У будь-якій нормальній країні – там, де політики відповідають перед виборцями за свої обіцянки, слова і дії, - при такому економічному кризі, без цього антикризового плану і без перспектив виходу з кризи уряд давно був би відправлений у відставку, і, можливо, "пав" би і глава держави з достроковими виборами президента або прем'єр-міністра (потрібне підкреслити). Криза буде продовжуватися доти, поки буде тривати рукотворне внутрішнє і зовнішнє "беззаконня" – руйнування капіталізму і побудова бандитського неофеодалізму в одній окремо взятій країні, що супроводжується агресією проти сусідів і протистоянням з усім світом. Відсутність верховенства права, з нелегітимним "президентом" на чолі злочинної піраміди, призведе до неминучого руйнування самої піраміди. Цей простий концепт, невідворотний і зрозумілий, залишається незбагненним для так званого "правлячого класу", який геть втратив інстинкт самозбереження в огидних спазмах свого тимчасового зажерливого гедонізму, тимчасової вседозволеності та тимчасової безкарності, з піною агресії і неадекватності, що бризкає з рота. Ось вам і відповідь на питання "як довго?" – весь інший час, поки не впаде.
Хтось запитає: "Як в'яжуться такі похмурі настрої росіян-споживачів з безпрецедентною підтримкою, якою користується у росіян-громадян Володимир Путін (неймовірні цифри у 86% і більше)"? Відповідь на це питання проста: немає ніяких 86% чи інших схожих відсотків. Їх просто не існує, це фантом! Як не існує і так званої "соціології" в тоталітарній державі, особливо в застосуванні до цього питання і відповіді на нього – "один фюрер". По-перше, перенесіться в 1940 рік і проведіть опитування на вулицях Берліна: "Ви підтримуєте чи не підтримуєте діяльність Адольфа Гітлера на посаді глави держави?" Скільки відсотків підтримує, 100%? По-друге, уявіть собі переналаштування "Останкінської голки" на передачі, що розкривають злочини Путіна за останні 20 років – кримінальні, фінансові, посадові, антиконституційні, державні, військові. Який рейтинг буде у Путіна після трьох місяців переналаштування телебачення, яке показує правду про нього, злочинця-самозванця?
А тепер трохи про вибори. Опозиційний політик Володимир Рижков, кандидат в депутати Держдуми, тільки що передав мені реального листа, адресованого йому – його написав одна реальна особа з одного російського регіонального міста. Написав і адресував Володимиру Рижкову, і ви зараз зрозумієте, навіщо і чому. Володимир дозволив мені цей лист опублікувати, але тільки за однієї умови: щоб я прибрав всю інформацію, що дозволяє "вирахувати" цю людини. На всякий випадок – ну, самі розумієте...
Отже, публікую. Та інші висновки ви зробите самі.
"Шановний Володимире Олександровичу!
Вітаю Вас з 3-м номером у списку "Яблука". Розумію, яка важка, болісна робота лягає на Ваші плечі до вересневих виборів. Щиро бажаю Вам і нам успіху, тому що Ваш успіх – це наш успіх, успіх всієї нормальної частини російського суспільства, котра не зійшла з розуму під дією путінської пропаганди.Але в період агітації Вам переважно доведеться мати справу саме з іншою частиною російського суспільства, яка зійшла з розуму. І у Вас, і інших нормальних людей виникають питання – як себе з ними поводити, як з ними говорити, як їм пояснювати ситуацію? Зрозуміло, що на 90% – це прості, нормальні люди, геть ошукані ефективною путінською пропагандою, точно так само, як 90% населення Німеччини з 1933 по 1945 рр. було задурене ефективною гітлерівською пропагандою. З наукової точки зору, треба б звернутися до психіатрів, але боюся, що у них теж немає єдиної концепції поведінки з божевільними людьми. Тому спробую Вам розповісти про свій досвід спілкування із "кримнашистами" з 2014 року.
Трохи про себе. Я – індивідуальний підприємець, який закуповує Х для Y у фермерів, сільгоспвиробників, населення і реалізує Z пекарням XXX області, півночі YYY області і північного сходу ZZZ області. І коло мого спілкування – фермери, водії вантажівок, власники пекарень, дрібні підприємці.
Перша половина 2014 року – всі знайомі повірили "телевізору" щодо "військового перевороту", "хунти", "бендерівців" (чомусь через "е"), "агресії США", "повернення Криму до складу Росії в результаті волевиявлення кримчан на референдумі". Я пояснюю їм, що все це брехня, і все з точністю до навпаки. Перша реакція імпульсивна – "ти що – не наш?!", "ти продався американцям?!" Для звичайної людини ситуація загального осуду дається дуже важко, тому, як правило, щоб згладити напруження, люди намагаються в розмові не зачіпати теми, які призведуть до конфлікту. Але у мене було інше становище – мої знайомі економічно залежали від мене, я був необхідною ланкою в їхній діяльності, яка годувала їх та їхні сім'ї. Один підприємець, який купував у мене Z і продавав їх у сільській місцевості, оголосив мені бойкот і запропонував всім іншим приєднатися до цього бойкоту. Я всім сказав, що "немає проблем", якщо для вас Путін і його "Велика Росія, яка встає з колін", важливіші, ніж сім'ї, не працюйте зі мною – вас ніхто не змушує.
Природно, ніхто цей бойкот не підтримав. Навіть той, хто бойкот оголошував, промучившись з пошуком Z ABC і XYZ, змушений був повернутися до мене. І в силу цього знову був змушений брати участь у політичних суперечках, які у нас в кабінеті спалахують вранці, коли ми розподіляємо між усіма роботу на весь день. І ось у ході цих суперечок я бачу динаміку "лікування" від путінського божевільного "кримнашизму".
Оскільки я маю справу з людьми, які "двома ногами стоять на землі", роботягами, для яких критерієм істини є не умоглядні ідеальні образи, а практика – їхня конкретна практика, яка стосується їх та їхньої сім'ї, то і мої аргументи в ході суперечок базувалися на їхній практиці.
З самого початку я говорив, що агресія Путіна проти України, захоплення Криму, грубе порушення норм міжнародного права, Статуту ООН неминуче призведуть до введення міжнародних санкцій проти РФ. Це неминуче спричинить різке погіршення економічного становища країни, в тому числі конкретно нас. "Кримнашисти" стверджували, що ми – найбільша країна, і нам на ці санкції наплювати, ми самі все можемо.
Далі почалися проблеми з курсом валют і банками. Для "кримнашистів" раптом з'ясувалося, що у нас вся техніка імпортна. І навіть КАМАЗ на 30% складається з імпортних деталей, і ціни на них, у зв'язку з девальвацією рубля, зросли вдвічі. З'ясувалося, що всі живуть в кредит, а коли в тебе ставка за банківським кредитом злетіла з 16 до 30% річних, то обслуговувати цей кредит стає неможливим. Якщо ти погасиш банку кредит, то отримати його знову неможливо – ставки підвищилися, застави знецінилися. Без кредитів ти залишаєшся без обігових коштів, і ти змушений скорочувати обороти, просто тому, що тобі нема на що купувати сировину і паливо. При зниженні обсягів виробництва у тебе зростає собівартість одиниці товару, що продається, а пропорційно збільшити ціну на нього ти не можеш в умовах падіння грошового попиту з боку споживачів. Всі опиняються у збитках. Виникають прострочення з погашення кредитів. У результаті "грохаються" банки. Для агросектору Алтайського краю катастрофою стало банкрутство Зернобанку, для Томської області – Промрегіонбанку. Тому що разом з банками "впали" і залишки на рахунках цих банків (на юридичних осіб страховка не діє).
У наших "кримнашистів" цікава логіка – те, що так і буде, я їм говорив на початку 2014 року, і вони змушені визнати, що я був правий – все саме так і сталося. Але, на їхню думку, це сталося не тому, що Путін напав на Україну, а тому що Захід хоче "задушити і розчленувати Росію", тобто санкції були введені незалежно від України. На питання – "якщо Захід завжди хотів захопити і розчленувати Росію, то чому він не вводив санкції раніше?" і "що заважало Захід "захопити і розчленувати Росію в період 1992-1998 років"? – у "кримнашистів", як правило, немає відповідей. А от на питання "А навіщо Заходу захоплювати і розчленовувати Росію?" – у них відповідь є: "Вони хочуть заволодіти нашими багатствами – нафтою і газом". Але далі їх у глухий кут ставить питання "А навіщо Заходу наші нафта та газ, враховуючи, що вони видобувають свою сланцеву нафту і сланцевий газ, що вони взагалі не розвивають теплову енергетику, а будують вітрові та сонячні електростанції, що фірма Тесла вже виходить на виробництво мільйона електромобілів, яким взагалі не потрібне нафтове паливо?"
Після такого питання у "кримнашистів", як правило, псується настрій. Вони найчастіше не дуже освічені люди і банально не знають про сланцеву нафту, сонячні електростанції і електромобілі. Вони не знають, де знаходяться Крим, Донецьк і Луганськ, і не покажуть вам їх на контурній карті. Але при цьому в колі своїх знайомих вони хочуть мати вигляд переможців і, як приклад поведінки, орієнтуються на учасників ток-шоу з Володимиром Соловйовим. Але в цьому ток-шоу все заздалегідь спрограмовано і заплановано, і незручні питання просто не порушуються. І якщо вони випадково проскакують, то включаються Жириновський (Сатановський, Залдостанов тощо), які просто починають кричати в істериці і після цієї істерики мають вигляд переможців.
Але це в телевізорі, а в реальному житті все не так – ти можеш скільки завгодно влаштовувати істерику, але потім треба десь брати кредит, купувати товар, як його перевозити по розбитим дорогам, платити чи не платити данину Ротенбергу ("Платон"), спробувати продати товар, розрахуватися за кредитом, утримувати сім'ю. І треба прогнозувати розвиток ситуації в майбутньому. А майбутнє йде не по Соловйову (Сатановському, Жириновському), а в протилежний бік – режим Путіна все програє, здає, економічне становище в Росії далі погіршується.
Остаточно позицію наших "кримнашистів" добило моє питання: "А як ви збираєтеся перемагати-то весь світ, враховуючи, що вашу позицію щодо Криму підтримали в ООН 11 країн, на чолі з Кім Чен Ином, із загальним населенням в 300 мільйонів людей, а не підтримали всі інші 189 країн із загальним населенням 6,9 мільярда людей?" Справа в тому, що у "кримнашистів" у голові термін "перемога" асоціюється зі встановленням червоного прапора на будівлі Рейхстагу, а тут виникає питання – а де ставити путінський триколор? Над Києвом? Над Варшавою? Над Нью-Йорком? Ми нещодавно у своєму колі обговорювали це питання і намалювали таку картину перемоги Путіна і "кримнашистів": Стрєлков-Гіркін встановлює величезний триколор з двоголовим орлом на будівлі ООН в Нью-Йорку. І всім стало смішно – навіть нашим "кримнашистам".
Їх на сьогодні залишилося лише двоє з п'ятдесяти чоловік. Та й вони вже зовсім не ті "кримнашисти", що були на початку 14-го року. Просто будь-якій людині дуже важко зізнаватися знайомим у своїх помилках. Початкова ситуація 14 року – 2 людини проти агресії Путіна в Україні, 48 – за "кримнаш"; сьогодні, 16 влітку – 48 проти, 2 – за, але з застереженнями. Цей перехід для 46 осіб за 2 роки був поступовим, походив з різних причин, часто особистим – зятя одного нашого фермера, який служив у військах зв'язку, змусили їхати воювати на Донбас. Зять відмовився. Його звільнили з армії. Фермеру довелося допомагати. І безліч інших випадків: вся (назва міста, - "Апостроф") восени 2014 року говорила про примусову відправку на Донбас, про повернення в цинкових трунах і про виплату 5 мільйонів рублів родичам "за мовчання".
Звичайно, вибірку нашого колективу не можна переносити на все російське суспільство – у нас з самого початку були люди, на яких путінська пропаганда не діяла. У багатьох інших колективах таких людей не було, і ніяка альтернативна думка туди просто не пролізала. Але загальна тенденція в російському суспільстві однозначна – путінська брехня перестала діяти. Жодних 86% підтримки немає. Тому Вам можна і потрібно не боятися говорити правду у будь-якій аудиторії. Тільки бажано зрозумілою для простої людини мовою.
Я буду радий, якщо цей лист допоможе Вам у період агітації. Тим більше що більшість жителів (назва регіону, - "Апостроф") – це сільські жителі. А сільським жителям потрібні не загальні фрази про свободу і демократію, а конкретні кроки, які покращать їхнє конкретне життя. Питання Криму і Донбасу – це конкретне питання, яке стосується всіх – війну на Донбасі треба закінчувати, російські війська виводити, витрати на оборону скорочувати, відповідно збільшуючи витрати на дороги та газифікацію сіл. Кримське питання треба вирішувати методом ОРЕНДИ ТЕРИТОРІЇ – якщо просто повернути Крим Україні, то 10 тисяч російських солдатів і 100 тисяч бойовиків Аксьонова, які перебувають там, влаштують там криваву бійню. А якщо укладається договір оренди території Криму, то все залишається, як є зараз. При цьому відновлюється територіальна цілісність України, припиняється порушення Росією норм міжнародного права, знімаються санкції. Якою б не була сума орендної плати – 1-3 мільярди доларів - це набагато менше втрат від санкцій і війни з Україною. Прошу відповісти – чи згодні Ви з моєю пропозицією?
З повагою, ХХХХХ, підприємець".
Самий кінець листа трохи наївний, але решта – ось він, голос народу! Тепер зрозуміло, що я хотів сказати?
Хоча... ще трохи – про кінець листа.
По-перше, той факт, що в 2014 році було 48 "кримнашистів" з 50, а тепер вони-де - прозріли і більше не "кримнашисти" – відверто кажучи, абсолютно не "в корінь". Тому що прозріли вони виключно з причин "ой, чий-та не так пішло". А от якщо б над ними не закапало, вони як і раніше раділи б, як спритно віджали Крим у "смердючих бандерівців", і який Крим "споконвічно російський", "скрепний", і далі за списком. Тобто на відміну від німців після Другої світової війни вони не прозріли, не усвідомили злочину, який підтримали, а просто і банально злякалися, відчувши, що за цей самий гоп-стоп доведеться розплачуватися кровними.
По-друге, з тих же причин абсолютно неможливо слухати всі ці розмови про те, як би можна було "легітимно залишити у себе Крим". Партія "Яблуко", йдучи на "вибори" (що саме по собі – ідіотизм, оскільки це не вибори; вибори – це не тільки правильний підрахунок голосів), вже записала у своїй передвиборчій програмі майже що "кримнаш", але в інтелігентній формі – мовляв, треба зробити повторний референдум з міжнародними спостерігачами ОБСЄ. Але за українським законодавством подібний референдум неможливий – питання про зміну меж вирішуються виключно на загальнонаціональному українському референдумі.
Відповідно, "Яблуко" пропонує скасувати результати одного нелегітимного зібрання, підмінивши їх результатами іншого нелегітимного зібрання – але з "демократичним" флером. "Російський лібералізм закінчується там, де починається українське питання".
Ну і, звичайно ж, ось ця сама ідея з "орендою" – це з тієї самої опери. "Дамо цим убогим грошей, вони ж жадібні, вони проковтнуть". Може, раніше б воно так і вийшло, а тепер вже ні. І скільки б там не було головорізів "Гобліна" – їх не більше, ніж моторошно озлоблених кримських татар і просто осатанілих від приниження українців. Я вважаю, що спроби "зберегти обличчя" приречені на провал – так само, як не дали зберегти обличчя Гітлеру.
З нещодавнього засідання Комісії НАТО – Росія: "Союзники по НАТО не визнаЮть і не вИзнають нелегальну і нелегітимну анексію Криму". Крапка, без коми.
