Напруженість у відносинах між Росією та Україною поступово стихає. Ситуація загострилася після того, як РФ заявила, що 6 серпня українські диверсанти вторглися до Криму. Але 15 серпня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров закликав до спокою в регіоні, а українські силовики визнали зниження активності російських військ на анексованому півострові. На думку американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, здатність Росії розпочати серйозні воєнні дії в Україні обмежена, але локальні спалахи в Криму і на Донбасі вигідні для зміцнення влади Кремля всередині Російської Федерації.
Після подій на Майдані в лютому 2014 року Крим відіграє важливу роль у протистоянні між Росією і Заходом через Україну. Півострів, населений переважно етнічними росіянами та який довгий час був базою для Чорноморського флоту РФ, був місцем початкової реакції РФ на події в Києві. Незабаром після повалення тодішнього українського президента Віктора Януковича російські солдати без знаків розрізнення, котрі стали популярними як "зелені чоловічки", захопили ключові об'єкти в Криму. Місцеві чиновники висловили бажання приєднатися до Росії, і референдум з цього питання був організований у березні 2014 року. Після того, як майже 95% жителів проголосували за приєднання до РФ (результат оспорюється західними спостерігачами), Російська Федерація 18 березня 2014 року формально анексувала півострів.
Відторгнення Криму відбулося практично без відповіді української армії. Українські війська, які знаходилися на півострові, або перейшли на бік російських військових, або повернулися до України. І хоча майже одностайні результати референдуму викликали підозри на Заході, реальність є такою, що більшість жителів Криму очевидно хочуть стати частиною Росії. Півострів традиційно був найбільш проросійською частиною України, і багато хто в Криму розглядав відсторонення Януковича як державний переворот, спланований за підтримки західних держав. У подальшому Росія чітко дала зрозуміти, що питання приналежності Криму не обговорюється.
Анексувавши півострів, РФ значно наростила там військову присутність. У 2015 році регіон був включений до складу Південного військового округу Росії, і там було розміщено велику кількість військ і військової техніки, в тому числі сучасних систем ППО С-400. Розгортання військових сил у Криму демонструє небажання Москви реагувати на санкції, які Європейський Союз і Сполучені Штати запровадили проти РФ у відповідь на окупацію Криму, вважають фахівці приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor.
Крім мілітаризації, Крим зіткнувся з низкою політичних та економічних проблем. Кримські татари (етнічна меншина, що становить близько 10% населення півострова) виступили проти відокремлення від України. Кількох кримськотатарських активістів було заарештовано за інакомислення, що спонукало багатьох бігти на українську територію. Деякі з них працювали з України, щоб підірвати владу Росії на півострові. У листопаді 2015 року вони разом з українськими ультранаціоналістами забезпечили блокування близько 70% поставок електроенергії в Крим.
Питання енергопостачання - тільки одна з проблем. Півострів залежить від поставок прісної води з материкової частини України, які також опинилися під загрозою. Економіка Криму страждає від торгових обмежень, прийнятих між Україною і Росією. Економічні санкції проти РФ додають ще більше проблем. До всього іншого, значно знизився потік українських туристів. Таким чином, повсякденне життя після російської анексії стало для кримчан куди більш складним, а сам півострів, незважаючи на всі старання Росії, як і раніше критично залежить від української інфраструктури.
У Stratfor зазначають, що заяви про загрозу української підривної діяльності в Криму, тоді як Кремль зіткнувся зі значними політичними та економічними труднощами, могли б допомогти Москві зміцнити підтримку серед власного населення. Здатність Росії розпочати серйозні воєнні дії в Україні є досі обмеженою, але окремі спалахи напруженості в Криму чи на Донбасі можуть забезпечити російському лідерові Володимиру Путіну велику підтримку вдома, застосовуючи довгостроковий політичний тиск на сили безпеки України та уряд цієї держави.
